Ухвала суду № 73694164, 30.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

____________________ справа № 520/4716/17

провадження № 2-ві/520/8/18

УХВАЛА

про відмову у задоволені відводу судді

та передачу справи попередньому складу суду

м. Одеса

30.04.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в одноособовому складі:

суддя Літвінова І.А. - головуюча

розглянув в порядку письмового провадження питання про відвід судді Київського районного суду м. Одеси Куриленко Оксани Михайлівни по цивільній справі № 520/4716/17 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2), треті особи: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_3), Одеська міська рада (м. Одеса, площа Думська, 1), Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Гоголя, 10) про встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Київського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа № 520/4716/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Одеська міська рада, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні власністю (головуючий суддя Куриленко О.М.).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заявив відвід головуючому у справі з мотивів, викладених у письмовій заяві від 24.04.2018 року за підписом адвоката ОСОБА_4 (а.с. 157-159).

Відвід заявлений на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Такими обставинами заявник зазначає неналежне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про слухання справи та її розгляд, що на думку заявника позбавило відповідача можливості висловити свою думку з приводу експертизи, запропонувати питання, заперечувати проти проведення експертизи саме цим експертом.

Заявник стверджує, що протягом року суд розглядає справу за умов штучного перешкоджання відповідачу у доступі до правосуддя та реалізації процесуальних прав.

Суд, оглянувши матеріали цивільної справи № 520/4716/17, дійшов висновку про помилкове твердження заявника щодо проведення судом розгляду справи.

Провадження у цивільній справі № 520/4716/17 відкрите 24 квітня 2017 року відповідно до чинних на той час положень ЦПК України в редакції Закону № 1847-VIII 09.02.2017.

Справа до розгляду по суті не призначалася та слухання справи судом не проводилося.

Фактично до цього часу судом здійснюється провадження у справі до судового розгляду, порядок якого до 15 грудня 2017 року був встановлений Главою 3 Розділу ІІІ ЦПК України в редакції Закону № 1847-VIII 09.02.2017 та до завдань такого провадження віднесені врегулювання спору до судового розгляду, уточнення позовних вимог або заперечень проти позову; вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; визначення фактів, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню; з'ясування, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин; вирішення питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів; проведення огляду на місці, огляду письмових і речових доказів; вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову; вчинення інших дії, необхідних для підготовки справи до судового розгляду.

Завершується таке провадження визначенням часу і місця розгляду справи (п. 9 ч. 8 ст. 130 ЦПК).

До 15 грудня 2017 року суд не визначав час і місце розгляду справи.

З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». У п. 9 частини 1 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції 15 грудня 2017 року зазначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Після набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції Закону № 6232 порядок проведення підготовчого провадження регламентується положеннями Глави 3 Розділу ІІІ цього Кодексу. До завдань підготовчого провадження віднесені: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

На цій стадії відповідач має право у встановленому порядку надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електроні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; відповідь на пояснення третіх осіб; пред'явити зустрічний позов.

Для виконання завдань підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання, у якому з'ясовується, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; у разі необхідності - заслуховуються уточнення позовних вимог та заперечення проти них та розглядаються відповідні заяви; вирішується питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше. Суд може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення; вирішує заяви та клопотання учасників справи; направляє судові доручення; встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення; встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; з'ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. Якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання спочатку в загальному порядку, крім випадку ухвалення рішення про колегіальний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спочатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення. Суд з'ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Провадження у цивільній справі № 520/4716/17 було зупиненим з травня 2017 року по лютий 2018 року.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 520/4716/17, після поновлення провадження, суд в ухвалі від 20.02.2018 року повідомив учасників справи про здійснення подальшого провадження у справі за правилами, що діють після набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції Закону № 6232 та призначив судове засідання із викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_2 про судове засідання повідомлялася належним чином, що підтверджено підписом відповідача в рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення (Р 65028 0418611 7).

До проведення судового засідання представник відповідача адвокат ОСОБА_4 03 квітня 2018 року ознайомився із матеріалами справи, 05 квітня 2018 року у підготовче судове засідання не з'явився, а 24 квітня 2018 року у підготовчому засіданні подав заяву про відвід головуючого.

За результатами розгляду заяви про відвід судовим рішенням від 24.04.2018 року встановлено, що 21 квітня 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, предмет якого було в подальшому змінено та згідно редакції від 05 квітня 2018 року просив встановити ОСОБА_1 безоплатний безстроковий земельний сервітут шляхом надання права проїзду по частині земельної ділянки, належної Відповідачу по АДРЕСА_5, обмеженої точками 7; 8; 5; 6 відповідно до креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі; Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_6 шляхом демонтажу металевого паркану, розташованого на частині земельної ділянки, належної Відповідачу по АДРЕСА_5, обмеженої наступними точками відповідно до креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі: 7; 8; 5; 6 відповідно до креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі. Зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 власною земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_6.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 24.04.2017 року справу прийнято до провадження та призначено попереднє судове засідання.

В подальшому ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.05.2017 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та призначено судову будівельно-технічну та землевпорядну експертизи, провадження у справі було зупинено.

19 лютого 2018 року до канцелярії суду надійшов висновок експерта № 9/17, складений 14.02.2018 року, у зв'язку з чим матеріали справи були повернуті до суду та ухвалою від 20.02.2018 року провадження по справі було поновлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.04.2018 року за клопотанням представника позивача було залучено ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, рнокпп НОМЕР_3), Одеську міську раду (м. Одеса, площа Думська, 1), Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Гоголя, 10) у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні власністю.

В ході судового засідання, яке відбулось 24 квітня 2018 року, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про відвід судді посилаючись на те, що дії суду, за відсутності в судовому засіданні відповідача, який не був належним чином повідомлений про слухання справи, був позбавлений можливості висловити свою думку з приводу експертизи, запропонувати питання, заперечувати проти проведення експертизи саме цим експертом, є підставами обґрунтованого сумніву в неупередженості та об'єктивності при розгляді цієї справи.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_3 у задоволенні заяви просили відмовити, вказуючи на її необґрунтованість та безпідставність.

Представники третіх осіб Одеської міської ради та Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши сторін дійшов висновку про необґрунтованості заявленого відводу, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з вказаною заявою, представник відповідача посилається на те, що суд, не отримавши офіційної відповіді на запит до Начальника відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області, про надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача, передав судову повістку про виклик в судове засідання позивачу для передачі відповідачу, за відсутності будь-яких об'єктивних підстав для цього.

Однак, суд вважає, що вказані твердження представника відповідача не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи позивач звернулась до суду з даним позовом 21 квітня 2017 року.

Частина 4 статті 122 ЦПК України (в попередній редакції) передбачала, що питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Зважаючи на те, що спір по справі стосується нерухомого майна, яке за виключною підсудністю відноситься до Київського району міста, суддя, керуючись частиною 1 ст. 114 ЦПК України 24 квітня 2017 року відкрив провадження у справі, про що було складено відповідну ухвалу, яку спрямовано сторонам за адресою зазначеною в позові.

У відповідності до частини 5 статті 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Керуючись вказаною нормою закону, судом було доручено позивачу вручення судової повістки адресованої відповідачу, яку було направлено Кур'єрською компанією «Поштовий дім».

Суд не праві давати оцінку вказаному поштовому повідомленню, оскільки, вказане повідомлення не є предметом спору.

Разом з тим, з метою належного повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи 25 квітня 2017 було зроблено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області для встановлення місця реєстрації відповідача.

Згідно ч 3. ст. 122 ЦПК України (чинній в попередній редакції) у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Як вбачається з відповіді адресно-довідкового бюро, яке надійшло на адресу суду 28 квітня 2017 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2.

Після чого судова кореспонденція відправлялась за адресою реєстрації відповідача та адресою проживання - АДРЕСА_6.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України гарантується захист прав і свобод людини і громадянина судом.

Статтею 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що кожному гарантується захист прав, свобод та інтересів кожного гарантується незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до положень частини 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Вивчивши підстави відводу, викладені в заяві, суд приходить до висновку, що вказані мотиви та підстави не встановлені, спростовуються матеріалами справи, та взагалі не передбачені ст. ст. 36, 37 ЦПК України, а тому задоволенню не підлягають.

Так відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.

Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача, відповідно до яких суддя Куриленко О.М. підлягає відводу через упередженість у цій справі.

У відповідності до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першої статті 33 цього Кодексу.

Оскільки у заяві про відвід судді не було наведено інших обставин для відводу, передбачених ст.ст. 36, 37 ЦПК України, то суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, враховуючи те, що права відповідача на ознайомлення з матеріалами справи, заявлення клопотань про витребування доказів, призначення експертиз тощо порушені не були.

Судове рішення, постановлене з цих питань набрало законної сили.

Вказаний висновок суду був відомий заявнику, оскільки судове рішення проголошене у відкритому судовому засіданні та оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень:

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73617319).

До цього часу заперечень щодо встановлених судом обставин відповідач не надавав.

Додатково звертається увага, що про упередженість судді (суду) може свідчити об'єктивна сукупність фактичних обставин, які б були пов'язані із діями судді (суду), внаслідок яких простежувалися б систематичність у штучному створенні перешкод в реалізації стороною своїх прав.

Сторона відповідача до реалізації своїх прав фактично не приступала, скориставшись лише правом на ознайомлення із матеріалами справи, на подачу заяви про відкладення судового засідання та правом заявити відвід.

Інших заяв по суті справи чи з процесуальних питань відповідачем після поновлення провадження та зміни порядку розгляду справи не надавалося.

Суд звертає увагу заявника на певні обставини, які навпаки свідчать про вчинення головуючим Куриленко О.М. дій, спрямованих на забезпечення сторонами реалізації їх прав.

Так, частиною 3 ст. 39 ЦПК України визначені строки для заявлення відводу, та встановлено, що відвід повинен бути заявленим не пізніше початку підготовчого засідання.

Представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 03 квітня 2018 року. Тобто станом на 03 квітня 2018 року представнику відповідача було відомо про призначення підготовчого засідання на 05 квітня 2018 року.

У встановлений ч. 3 ст. 39 ЦПК Україна строк заява про відвід подана не була.

Очікування представника відповідача на відкладення цього засідання за його заявою є лише суб'єктивним сподіванням та не звільняло заявника від обов'язку вчиняти певні процесуальні дії у встановлені законом строки.

Далі положеннями частини третьої статті 39 ЦПК України встановлено, що після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд під головуванням Куриленко О.М. мав повне право залишити заяву про відвід без розгляду у зв'язку із пропуском процесуального строку, однак, не обмежуючи права сторони на відвід, таку заяву прийняв та розглянув у встановленому законом порядку.

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського

суду з прав людини проти України регулюються Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до частини першої статті 17 якого суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Судова процедура вважається справедливою тільки тоді, коли вона спрямована на забезпечення верховенства права, законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, змагальності, гласності та відкритості. Професіоналізм, незалежність та неупередженість суддів є неодмінною гарантією справедливого вирішення судових спорів.

Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви.

Виходячи з цього цілком очевидно, що ефективність даного інституту пов'язана із застосуванням як національного законодавства, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу, необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.

Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі.

Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

При вирішенні питання про відвід судді Куриленко О.М. у цивільній справі № 520/4716/17, судом не встановлено ні суб'єктивних ні достатніх об'єктивних критеріїв, які б свідчили про упередженість та відсутність безсторонності судді КуриленкоО.М. при здійснені провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Одеська міська рада, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні власністю.

Що стосується суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.

Матеріали заяви про відвід судді Куриленко О.М. таких доказів не містять.

Європейським судом з прав людини в рішенні у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі потрібно визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. Theunited kingdom), рішення від 10.06.1996, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Перевіркою обставин, пов'язаних із діями судді Куриленко О.М. у цивільній справі № 520/4716/17, судом не встановлено фактичних доказів наявності упередженості чи особистої заінтересованості судді, певних прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

При цьому суд враховує думку заявника - адвоката ОСОБА_4, однак вирішальними при розгляді питання щодо відводу вважає встановлені фактичні обставини за результатами перевірки.

Приписами ч. 11 ст. 33 ЦПК України, визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На цей час судом не встановлено випадків, що унеможливлюють участь судді Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М. у розгляді цивільної справи № 520/4716/17.

Також не встановлено підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України для відводу судді.

Відповідно до частини дев'ятої статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заявленого відводу суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 33, 40,п. 2 ч. 2 та ч. 4 ст. 44,ст. 185,п. 11 ч. 1 ст. 257, ст. ст. 260, ч. 2 ст. 261, ч. 2 ст. 353 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про відвід головуючого Куриленко Оксани Михайлівни у цивільній справі № 520/4716/17 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2), треті особи: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_3), Одеська міська рада (м. Одеса, площа Думська, 1), Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Гоголя, 10) про встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні власністю - відмовити.

Справу № 520/4716/17 передати попередньому складу суду для продовження провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її складення.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Копію ухвали направити учасникам справи до відома.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/fair/sud1512/.

Головуючий

Літвінова І. А.