Ухвала суду № 73693892, 27.04.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/971/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2018 року місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Придачук О.А., при секретарі – Бомбушкар В.П., з участю прокурора Толочко А.О., слідчого Шкарампота Б.В., захисника – адвоката ОСОБА_1, представника потерпілого – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого слідчого відділу Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_3О, погоджене прокурором, відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який має на утриманні сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В:

З клопотання та матеріалів кримінального провадження вбачається, що 15 січня 2018 року слідчим відділом Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12018070030000179 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.

Згідно клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 15 січня 2018 року близько 01 години 30 хвилин, перебуваючи біля будинку №10 за адресою м. Ужгород по вул. Благоєва, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, наніс потерпілому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, який знаходився у лежачому стані на землі, не менше 2 ударів невстановленим схожим на цеп металевим предметом в нижню область спини, чим спричинив останньому згідно висновку експерта №34 від 15.01.2018 тілесні ушкодження у вигляді синців, саден, площини здирання на шкірних покривах обличчя, тильної поверхні обох кистей, правої нижньої кінцівки та тулуба, забій грудної клітки зліва, забій області правої сідниці, забій лівої нирки, які згідно п.2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Продовжуючи свої дії, за вказаною адресою, діючи за попередньою змовою зі своїм сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, який також наносив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, із корисливих мотивів, із метою заволодіння чужим майном, проникли до незамкненого автомобіля марки Peugeot моделі 407 чорного кольору, державний номерний знак Словаччини МІ 946 EF, який перебував у користуванні ОСОБА_6, власником якого є ОСОБА_8. При цьому ОСОБА_4 сів на місце водія, а ОСОБА_7 сів на переднє пасажирське місце. Далі ОСОБА_4 за допомогою ключа запалення, який перебував у замку запалення, запустив двигун. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на даному автомобілі покинули місце події та у подальшому розпорядилися ним на власний розсуд.

25.01.2018 слідчим СВ Ужгородського ВП за погодженням прокурора Ужгородської місцевої прокуратури повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України, - тобто в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджують зібрані на теперішній час докази: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.12.2017; протоколи огляду місця події від 15.01.2018, 17.01.2018; постанова про визнання речовим доказом від 15.01.2018; протоколи допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15; протокол допиту потерпілого ОСОБА_6; протоколи пред’явлення особи для впізнання за фотознімками 18.01.2018, 08.02.2018; протокол проведення слідчого експерименту від 18.01.2018; висновок експерта №11/52 від 25.01.2018; висновок експерта №34 від 15.01.2018.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_4 наразі підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України, дане кримінальне правопорушення (злочин) належить до особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що ОСОБА_4, усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні особливо тяжкого злочину, в сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується допитами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_13, які повідомили, що 15.01.2018 до потерпілого ОСОБА_6 приходили ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які погрожуючи, просили забрати заяву про злочин; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, зокрема того, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, з метою уникнення від покарання шляхом залякування свідків та очевидців даної події, перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванні даного кримінального провадження іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, у даному випадку ініціювання перед слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, його тяжкості, а також особи підозрюваного. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об’єктивною дійсністю.

Із цих підстав більш м’які запобіжні заходи, такі як особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України.

А тому на підставі вищенаведеного слідчий просить суд задовольнити клопотання.

В судовому засіданні встановлено, що клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, разом з матеріалами клопотання, вручено підозрюваному 27.04.2018 року о 10 год. 23 хв.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили таке задовольнити, враховуючи те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України, яке відноситься до категорії тяжких та за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, наявні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4, перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, з метою уникнення від покарання шляхом залякування свідків та очевидців даної події, перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванні даного кримінального провадження іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позицію прокурора.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що вину у інкримінованому йому злочині не визнає, потерпілого не бив, в машину сів та поїхав щоб захистити себе від неправомірних дій потерпілого та його товариша, які тримаючи в руках предмети схожі на палиці (які попередньо взяли з багажника автомобіля) намагалися завдати йому тілесних ушкоджень. Пояснив суду, що не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Просив суд відмовити в задоволенні клопотання слідчого про обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_1 просила у задоволенні клопотання відмовити. Зазначив, що клопотання слідчого є безпідставним та необгрунтованим. Зазначив, що його підзахисний не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Просила в задоволенні клопотання відмовити. Просила суд врахувати, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні малолітнього сина, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, постійно проживає в одному населеному пункті та за одною адресою, що свідчить про міцність його соціальних зв"язків.

Заслухавши думку прокурора, який підтримав внесене клопотання, пояснення слідчого про обставини справи, пояснення ОСОБА_4 та його захисника, а також думку представника потерпілого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м»яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України, крім випадків передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, одружений, має на утримання малолітнього сина.

Належних доказів того, що ОСОБА_4 вчиняв будь-які дії, які б свідчили про тиск або про спробу тиску на потерпілого та свідків (заяви та повідомлення таких), ні прокуром, ні слідчим, а ні представником потерпілого слідчому судді не надано.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", зокрема зазначається що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов"язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

У своєму рішенні у справі "Хайредінов проти України" Європейський суд прийшов до висновку, що тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обгрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м"якого запобіжного заходу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м"які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесувальних обов"язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

За таких обставин, враховуючи, що прокурором та слідчим доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому суд вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 більш м"який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4- відмовити.

Застосувати щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який має на утриманні сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України - запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово та заборонити залишати місце постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов»язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- з метою уникнення будь-якого тиску на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні спілкуватися з такими лише з дозволу слідчого, прокурора та суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в’їзд в Україну.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4.

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Роз’яснити ОСОБА_4, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом – по 24 червня 2018 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя О.А. Придачук