Рішення № 73693351, 10.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 754/12095/16-ц

Провадження № 2/761/3248/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

представників позивача, відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

В вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7, яка залишила заповіт на користь позивача та ОСОБА_4 На час смерті ОСОБА_7 у її власності знаходилася квартира за адресою: АДРЕСА_1.

Першою Київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7.

В подальшому позивачу стало відомо, що спадкова справа заведена П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою, однак, відповідачем не було передано заяву ОСОБА_3 про прийняття спадщини.

Як зазначає позивач, вона звернулася до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте, постановою державного нотаріуса П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 через пропущений строк, встановлений для прийняття спадщини. В зв'язку з викладеним, Заявник була вимушена звернутися до суду з цією заявою.

У грудні 2016 року позивач збільшила позовні вимоги, відповідно до яких просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_7 на час відкриття спадщини та визнати за нею право власності порядку спадкування за заповітом на ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.01.2017 року вказану цивільну справу було передано на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва за підсудністю.

20.02.2017 року вказану цивільну справу було передано до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_18

Відповідно до Розпорядження №01-08-648 від 08.11.2017 року у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_18 у відставку з 17.10.2017 року було здійснено повторний розподіл вказаної цивільної справи на суддю Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А.

01.06.2017 року у відповідь на запит суду П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою було надіслано належним чином завірену копію спадкової справи №1514/2015 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7.

Відповідно до заперечень відповідача ОСОБА_4, поданих до суду 16.02.2018 року остання заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що всі дані зазначені в позовній заяві є неправдивими. Так відповідач зазначає, що на момент смерті ОСОБА_7 разом з нею ніхто не проживав, позивачка була влаштована на роботу соціальним працівником по догляду за померлою та отримувала за це заробітну плату. В 2007 році ОСОБА_7 склала заповіт на ОСОБА_4 та позивача, однак, після смерті позивач не вчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Під час лікування померлої, вона знаходилася в лікарні, та догляд за нею здійснювали медичні працівники за грошові кошти, які належали ОСОБА_7, ці ж кошти були витрачені позтвачем на витрати пов'язані з похованням ОСОБА_7

Враховуючи викладене відповідач просила відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року, зокрема, було залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_5.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_5 проти задоволення позову не заперечувала та просила задовольнити в повному обсязі.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердили обставини викладені у заяві щодо спільного проживання позивача в одній кімнаті із померлою ОСОБА_7, тривалий час допомагала їй позивач

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку позовного провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту пов'язується з наступним вирішення спору про право.

Враховуючи, що встановлення факту проживання позивача та спадкодавця стосується вирішення спору щодо визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, то встановлення даного функту підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7, що вбачається із витягу з свідоцтва про смерть, реєстровий номер №5932/7/.

За життя спадкодавець ОСОБА_7 склала заповіт від 06 серпня 2007 року на користь позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4, в якому заповіла все майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось в рівних частинах кожній. Після смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1, що належала в цілому померлій на праві власності (а.с. 38-43).

17 листопада 2015 року П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №1514/2015 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Як роз'яснив пленум Верховного Суду України в п. 3, 23 Постанови № 7 від 30 травня 2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 на день смерті ОСОБА_7 проживало разом з нею в Російському жіночому православному монастирі АДРЕСА_5, з Сестрою ОСОБА_3 та Сестрою ОСОБА_5. Під час спільного проживання, Матушка ОСОБА_7, Сестри ОСОБА_3 та ОСОБА_5 приймали участь в належній щоденній діяльності церкви, а також дбали одна про одну. В період хвороби Матушки ОСОБА_7, Сестри ОСОБА_3 та ОСОБА_5 доглядали за нею, а після смерті оплатили її похорони і поховання власним коштом.

Вказана обставина також підтверджується Довідкою Російської Православної Автономної Церкви в Америці від 02.09.2016 року виданою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про те, що до моменту смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 були прописані і проживали разом з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_5, вели спільне господарство, і мали спільні фінанси з нею, жили спільним чернечим, духовним життям, будучи під послухом у неї як старшої черниці, як наставниці, керівниці. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 доглядали за ОСОБА_7, виконували її домашню роботу і допомагали їй з її медичними і соціальними потребами, з огляду на те, що вона пересувалась на електро-візку. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 організували відспівування і похорони Матінки ОСОБА_7 і заплатили за них своїм власним коштом (а.с. 80). Вказані обставини спільного проживання із спадкодавцем підтвердженні в судовому засіданні свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_16

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №1514/2015 20.09.2016 року представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулася до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Постановою державного нотаріуса П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазура О.Ю. від 20.03.2016 року громадянці ОСОБА_3 було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 через пропущений строк, встановлений для прийняття спадщини.

Змістом положень ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про задоволення вимог позивача в частині встановлення факту постійного проживання позивача разом з ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на час відкриття спадщини.

Між тим, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог Позивача щодо визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, з огляду на те, що вказаний спосіб захисту шляхом визнання права власності за заповітом суперечить заявленим позовним вимогам, де за умовами ч. 3 ст. 1268 ЦК України передбачено прийняття спадщини за законом.

Враховуючи вище викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Питання про судові витрати суд вирішує згідно ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 1216, 1217, 1220, 1221, 1268 ЦК України, суд-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в Сполучених Штатах Америки.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти судового збору в розмірі - 551 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаюча в АДРЕСА_5.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаюча по АДРЕСА_6.

Суддя: А.А.Осаулов