Рішення № 73691563, 25.04.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2018м. ДніпроСправа № 904/300/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ІНВЕСТ", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці Позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету ОСОБА_1 міської ради, м. Дніпро

про визнання договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра укладеним

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 7/10-419 від 09.02.2018р

Від відповідача ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 03/19-02 від 19.02.2018

Від відповідача ОСОБА_4 - адвокат, договір б/н від 23.02.2018

Від третьої особи ОСОБА_5 - представник за довіреністю № 10/13-806 від 28.12.2017р

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада (далі – Позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ІНВЕСТ" (далі – Відповідач), в якому просить визнати укладеним договір про пайову участь замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ІНВЕСТ" порушено норми ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій», який діяв на момент будівництва, ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення коштів на розвиток інженерно – транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_1 (рішення міської ради від 21.03.2007 № 6/11, зі змінами та доповненнями), а саме збудовано об’єкт, без участі забудовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра.

Будівництво житлового будинку з приміщеннями торговельно-комерційного призначення та автопаркінгом про просп. Карла Маркса, 3 в м. Дніпро, є завершеним, зазначений об’єкт готовий до експлуатації, ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ» в порушення вимог чинного законодавства не взяло участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення відповідного договору.

Ухвалою суду від 29.01.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

20.02.2018 Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що до Закону України № 1699 "Про планування і забудову територій" стаття 27-1 включена 14.10.2008 року.

Відповідно до ст. 27-1 зазначеного Закону договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається на пізніше 15-ти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

25.12.2006 відповідачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 432/2006 на будівництво житлового будинку з приміщеннями торговельно-комерційного призначення та автопаркінгом по пр. Карла Маркса, 3 м. Дніпропетровська.

Відповідач зазначає, що організаційні та правові основи планування, забудови та іншого використання території на час отримання ним дозволу № 432/2006 від 25.12.2006 були унормовані Законом України № 1699 (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Законами № 109-V, № 434-V, 703-V, 1226-V), в якому була відсутня норма ст. 27-1.

Також відповідач зазначає, що 22.12.2008 житловий будинок введено в експлуатацію згідно Рішень виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради за № 4266 та № 4267.

Закон України № 3038 "Про регулювання містобудівної діяльності" прийнятий законодавцем 17.02.2011 та набрав чинності 12.03.2011, тобто після двох років введення в експлуатацію житлового будинку.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач безпідставно посилається на порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська № 6/11 від 21.03.2007 (з подальшими змінами та доповненнями), тому що відповідно до п. 3.10.2 Рішення № 336/34 на підставі ст. 27 Закону № 1699 (в редакції, чинній станом на 01.03.2006), згідно з Положенням № 781 (зі змінами та доповненнями на дату прийняття Рішення № 336/34) позивач визначився з вимогами до пайової участі замовника (відповідача) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська при прийнятті Рішення № 336/34. Також відповідач зазначив, що зобов'язання по участі забудовника ТОВ "РАТИБОР-ІНВЕСТ" у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська виконано.

У відзиві на позов, відповідач також зазначив, що до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію 22.12.2008, договір про пайову участь між сторонами укладений не був; на момент звернення позивача до відповідача з з пропозицією укласти такий договір (супровідний лист позивача № 10/15-652 від 31.10.2017) об'єкт будівництва вже майже десять років тому прийнятий в експлуатацію.

Відтак, укладення спірного договору про пайову участь замовників будівництва у творенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста після введенні об'єкта будівництва в експлуатацію не ґрунтується на вимогах Закону № 3038.

Крім того, відповідач зазначає, що в позовній заяві не має жодних пояснень та обґрунтування грошових сум, що містяться в Додатку № 2 до Договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, "Графік сплати", в тому числі "Величини пайової участі" у розмірі 2 217 179,46 грн.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що в "Графіку сплати" йдеться посилання на ОСОБА_5 прийому-передачі від 12.01.2009 та змін до нього від 29.01.2009 щодо передачі відповідачем позивачеві квартири загальною площею 95,3 кв.м. Стосовно передачі вищезазначеної квартири є судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2011 по справі № 39/162-09 за позовом ТОВ "РАТИБОР-ІНВЕСТ" до ОСОБА_1 міської ради про стягнення грошових коштів за вартість житлової площі у сумі 408 231,60 грн. На дату винесення зазначеного рішення - 22.04.2011 - ОСОБА_1 міська рада була добре обізнана про те, що договору пайової участі в розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська між Сторонами не укладено.

Однак жодних звернень позивача за період часу з 22.04.2011 по 31.10.2017 з пропозицією по укладенню Договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, відповідачу не надходило.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про укладення договору лише в січні 2018 року, тобто майже через 10 років після введення об'єкта будівництва в експлуатацію (Рішення №№ 4266, 4267 від 22.12.2008) та майже через 7 років після винесення рішення по справі № 39/162-09 (22.04.2011), та після спливу 3-х років позовної давності, на підставі чого просить суд застосувати позовну давність.

05.03.2018 позивач надав відповідь на відзив в якій зазначив, що на момент введення в експлуатацію житлового будинку з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення та автопаркінгом, діяв Закон України “Про планування і забудову території”.

Відповідно до ст. 27 вищевказаного закону фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об'єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт. Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 №40 “Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів” (який діяв на момент будівництва 22.11.2007 рік) встановлено, що граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), не може перевищувати: 20 відсотків вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення); 10 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.

ОСОБА_6 ОСОБА_1 міської ради від 21.03.2007 № 6/11 “Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно - транспортної інфраструктури міста ОСОБА_1” визначено порядок перерахування пайової участі, а саме спочатку Замовник (забудовник) повинен перерахувати не менше 30% від загальної суми нарахованого обов'язкового внеску по об'єкту в міський бюджет до прийняття відповідного рішення міської ради по об'єкту. Залишок коштів перераховується під час введення об'єкту в експлуатацію до прийняття відповідного рішення виконкому міської ради про затвердження акта державної приймальної комісії по об'єкту. Сплата здійснюється Замовником (забудовником) виключно грошовими коштами.

Позивач зазначає, що на момент будівництва та на момент його закінчення замовники (забудовники) повинні були сплачувати кошти пайової участі на розвиток інженерно - транспортної інфраструктури міста ОСОБА_1” незважаючи на укладання договору про сплату пайової участі.

Дніпровська міська рада зазначає, що застосовано належний закон та порядок, оскільки Закон України “Про планування і забудову території”, на даний час втратив чинність. Оскільки відповідач не виконав вимоги вищевказаного закону та не сплатив кошти пайової участі, Дніпровська міська рада вимушена самостійно звернутись до відповідача з позовними вимогами про визнання укладання договору пайової участі укладеним.

Крім, того відповідно до Рішення ОСОБА_1 міської ради від 21.03.2007 № 6/11 “Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста ОСОБА_1” визначено, що Замовник (забудовник) зобов'язаний перерахувати не менше 30% від загальної суми нарахованого обов'язкового внеску по об'єкту в міський бюджет до прийняття відповідного рішення виконкому міської ради по об'єкту. Залишок коштів перераховується під час введення об'єкта в експлуатацію до прийняття відповідного рішення виконкому міської ради про затвердження акта державної комісії по об'єкту. Сплата здійснюється Замовником (забудовником) виключно грошовими коштами.

Відповідно до п.3.10.2 рішення міської ради від 01.03.2006 “Про передачу ТОВ “РАТИБОР-ІНВЕСТ” земельної ділянки по пр. Карла Маркса - вул. Сімферопольській в оренду для проектування і будівництва житлового будинку з приміщеннями торговельно - комерційного призначення та автопаркінгом” відповідач повинен був перерахувати у цільовий фонд міської ради на розрахунковий рахунок кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста в сумі 140 000 грн. з першочерговим перерахуванням 30% від загальної суми 42 000 грн. до отримання рішення міської ради. Рішення виконано, вищевказані кошти сплачені.

Згідно до п.3.10.1 вищевказаного рішення зобов'язано відповідача під час прийняття житлового будинку з приміщеннями торговельно-комерційного призначення та автопаркінгом в експлуатацію передати виконавчому комітету міської ради житло, передбачене договором - зобов'язання від 16.12.2003 №78.

Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що ТОВ “РАТИБОР-ІНВЕСТ” збудований та введений в експлуатацію об'єкт за адресою: просп. Карла Маркса,3 та не виконано умови договору - зобов'язання від 16.12.2003 №78, виконавчий комітет ОСОБА_1 міської ради звернувся з позовом в суд до ТОВ “РАТИБОР-ІНВЕСТ” про зобов'язання вчинити певні дії з передачі житла за договором - зобов'язання від 16.12.2003 №78.

ОСОБА_6 Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 по справі № 27/186/-09 в задоволенні позову виконкому міської ради відмовлено.

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд постановою від 22.06.2010 скасував рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 по справі № 27/186/-09, зобов'язав ТОВ “РАТИБОР-ІНВЕСТ” виконати договір - зобов'язання №78 від 16.12.2003 шляхом безоплатної передачі виконавчому комітету ОСОБА_1 міської ради житло, а саме: - квартиру 5.2.1, загальною площею 87,1 кв.м; - квартиру 5.2.4, загальною площею 99,4 кв.м.; - квартиру 6.2.4, загальною площею 99,5 кв.м.; - квартиру 7.2.4, загальною площею 99,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 3 та інше житло площею 148,76 кв.м.

05.10.2010 Вищий господарський суд України постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 у справі №27186-09 скасував, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 у даній справі залишив без змін.

Також позивач зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2011 по справі № 22/5005/14099/2011 визнано недійсним п.6.9 договору оренди земельної ділянки від 04.05.2006.

Пунктом 6.9 договору оренди земельної ділянки від 04.05.2006 визначено, що відповідно до висновку управління економіки міської ради від 06.02.2006 №2/4-128 під час прийняття житлового будинку з приміщеннями торговельно-комерційного призначення та автопаркінгом в експлуатацію передати виконавчому комітету міської ради житло, передбачене договором - зобов'язання від 16.12.3003 №78.

Відповідно до вимог п.9 ст.40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від забудовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних та нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Дніпровська міська рада зазначає, що відповідачем не виконано вимоги договору зобов'язання від 16.12.3003 №78, міська рада у зв'язку з прийняттям закону “Про регулювання містобудівної діяльності” не має права вимагати від забудовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних та нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, тому було направлено відповідачу договір про пайову участь для підписання.

Щодо твердження відповідача про сплив строку позовної давності позивач зазначив, що частиною 1 ст.261 Цивільного кодекс України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до вимог ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, або до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Дніпровська міська рада зазначила, що нею не порушено строки позовної давності, оскільки, по-перше, міська рада намагалась зобов'язати відповідача виконати умови договору зобов'язання від 16.12.2003 №78, що підтверджується рішеннями судів по справі № 27/186/-09, а по-друге, строк позовної давності починає свій відлік з моменту реєстрації звернення замовника про укладання договору.

Відповідач до міської ради зі зверненням про укладання договору не звертався, отже строк позовної давності на звернення до суду не сплив.

Крім того, позивач зазначає, що правовий аналіз чинного законодавства та судова практика дає підстави вважати, що строк визначений Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпра для укладання договору пайової участі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлений саме для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє ТОВ “РАТИБОР-ІНВЕСТ” від укладання договору.

13.03.2018 відповідач надав заперечення в яких зазначив, що позивач безпідставно посилається на порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська № 6/11 від 21.03.2007 (з подальшими змінами та доповненнями), тому, що відповідно до п. 3.10.2 Рішення № 336/34 на підставі ст. 27 Закону № 1699 (в редакції, чинній станом на 01.03.2006), згідно з Положенням № 781 (зі змінами та доповненнями на дату прийняття Рішення № 336/34) позивач визначився з вимогами до пайової участі замовника (відповідача) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська при прийнятті Рішення № 336/34. У зв'язку з вище означеним зобов'язання по участі забудовника ТОВ “РАТИБОР-ІНВЕСТ” у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська виконано.

Також відповідач зазначає, що позивач не послідовний в своїй правові позиції: в п. 1 відповіді на відзив він посилається на норми ст. 27 Закону України "Про планування і забудову території" і погоджується, що на момент введення в експлуатацію житлового будинку з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення та автопаркінгом діяв Закон № 1699. А в п. 2 відповіді на відзив позивач змінює свою позицію і наполягає, що Дніпровська міська рада застосовує до правовідносин, які склалися із відповідачем, закон "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності 17.02.2011 року.

Проте, одночасне застосування двох законів, які регулюють одні й ті ж правовідносини щодо пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, не можливе, тому що п. 10 Розділу V Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" визнано, що Закон "Про планування і забудову території" втратив чинність. Тобто, одночасно ці закони в правовому полі України не діяли.

Відповідач зазначає, що позивач помилково вважає, що ним не порушений строк позовної давності, оскільки останній намагався зобов'язати відповідача виконати умови договору-зобов'язання № 78 від 16.12.2003. Однак в п. 2 відповіді на відзив позивач вказує на те, що в постанові від 05.10.2010 Вищий господарський суд України підтримав позицію Господарського суду Дніпропетровської області, викладену в рішенні по справі № 27/186/09 від 27.04.2010, яким відмовлено в задоволенні позову виконкому міської ради щодо зобов'язання ТОВ "РАТИБОР-ІНВЕСТ" вчинити певні дії з передачі житла за договором-зобов'язанням № 78 від 16.12.2003. Отже, позивач з дати 05.10.2010 (дата винесення постанови ВГСУ) знав про відсутність договору пайової участі в розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська стосовно І та ІІ черги житлового будинку.

Також відповідач зазначив, що на думку позивача, строк позовної давності починає свій відлік з моменту реєстрації звернення замовника про укладення договору. Однак, така позиція не підтверджується жодним законодавчим актом, а тому не може бути прийнята до уваги.

Крім того, відповідач надав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів, в якому також зазначив, що у ТОВ “РАТИБОР-ІНВЕСТ” були наміри здійснити проектування та будівництво III та IV черги житлового будинку. У зв'язку з цим 09.02.2010 між ТОВ “РАТИБОР-ІНВЕСТ” та ОСОБА_1 міською радою був укладений “Договір про внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська” за № 291/3.

Предметом даного договору є сплата ТОВ “РАТИБОР-ІНВЕСТ” (Забудовником) внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська у зв'язку з намірами Забудовника здійснити проектування та будівництво житлового будинку з приміщеннями торговельно-комерційного призначення та автопаркінгом (III черга - житловий будинок; IV черга - житловий будинок з автонаркінгом) за адресою: вул. Сімферопольська, 3.

Протягом двох років введення в експлуатацію І та II черги житлового будинку (22.12.08 р.) Відповідач не ініціював укладення Договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра між Сторонами у зв'язку з розміщенням житлового будинку з приміщеннями торговельно-комерційного призначення та автопаркінгом, хоча на дату 09.02.2010 ОСОБА_1 міська рада була добре обізнана про те, що договору пайової участі на І та II черги житлового будинку між сторонами укладено не було. Також відповідач зазначив, що жодних звернень від позивача за період часу з 09.02.2010 року по 31.10.2017 з пропозицією по укладенню “Договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра” не надходило. У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України - 09.02.2010 - дата укладення “Договору про внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури ОСОБА_1” за № 291/3 - є одним з доказів початку перебігу позовної давності, коли Позивач однозначно знав про відсутність договору пайової участі в розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська стосовно І та II черги житлового будинку.

Третя особа 13.03.2018 надала пояснення в яких зазначила, що ТОВ “РАТИБОР-ІНВЕСТ”, на земельній ділянці, яка передана на підставі рішення від 01.03.2006 № 336/34, збудовано та рішеннями виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 22.12.2008 № 4267, від 22.12.2008 № 4266 введено в експлуатацію житловий будинок з приміщеннями торговельно-комерційного призначення та автопаркінгом по просп. Карла Маркса, 3.

Третя особа вважає, що ТОВ “РАТИБОР-ІНВЕСТ” порушено норми ст. 27-1 Закону України “Про планування і забудову територій”, ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_1 (рішення міської ради від 21.03.07 №6/11, зі змінами та доповненнями), а саме, збудовано вищезазначений об'єкт, без укладання договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра.

Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, листом від 31.10.2017 № 10/15-652 направлено на адресу ТОВ “Ратибор-Інвест” для ознайомлення та підписання два примірника проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по об'єкту: “Розміщення житлового будинку з приміщеннями торговельно-комерційного призначення та автопаркінгом за адресою: просп. ОСОБА_7 (просп. ОСОБА_8), 3”, які мають однакову юридичну силу.

ТОВ “РАТИБОР-ІНВЕСТ” актом приймання-передачі квартири від 12.01.2009 року та змін до нього від 29.01.2009 передано міській раді квартиру загальною площею 95,3 кв.м. у житловому будинку № 3 по просп. Карла Маркса, у м. Дніпрі, величина пайової участі зменшена на передану квартиру. При цьому, розрахунок пайової участі, визначається в грошовому відношенні, отже квартира 95,3 кв.м. переведена в грошовий еквівалент, згідно опосередкованій вартості спорудженого житла по території ОСОБА_1, на момент складання акту прийому-передачі, а саме:

95,3 х 4 226 = 402 737,80 грн.

Відповідачем не було належним чином підтверджено перерахування у цільовий фонд міської ради коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста у сумі 140 000,00 грн., згідно рішення міської ради від 01.03.2006 № 336/34, таким чином, кошти не зараховані в проекті договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра.

Розрахунок пайової участі по зазначеному об'єкту на дату введення його в експлуатацію:

№ п/ пФункціональне призначення об'єктаНорматив розміру пайової участі від одиниці створеної потужності за функціональним призначенням об'єкта, грн.Потужність об'єкта, для якого визначається величина пайової участі, кв.м.Зональний коефіцієнтВсього з коефіцієнтом території, грн.1Житловий будинок117,6812 581,21,251 850 694,522Приміщення торговельно-комерційного призначення та автопаркінг235,361 245,71,25366 484,94 Всього: 2 217 179,46Ухвалою від 13.03.2018 продовжено строк розгляду справи на 30 днів до 29.04.2018 та у содовому засіданні 13.03.2018 оголошувалась перерва до 02.04.2018.

29.03.2018 Відповідач надав відповідь на пояснення Третьої особи, в якій зазначив, що на час введення об'єкта в експлуатацію, а саме 22.12.2008, діяла норма ст. 27-1 Закону України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ "Про планування і забудови територій" (далі - Закон № 1699) в редакції Закону № 509-VІ від 16.09.2008, яким доповнено Закон № 1699 ст. 27-1.

В редакції ст. 27-1 Закону № 1699 внесені зміни на підставі Закону № 800-VІ від 25.12.2008, тобто вже після прийняття об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до положень ст. 27-1 в редакції Закону № 509-VІ "Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт".

Відповідач зазначає, що Третя особа при обґрунтуванні своєї правової позиції одночасно посилається на дію закону № 3038. який не може бути застосований до правовідносин щодо пайової участі замовника (відповідача) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська на тій підставі, що Закон України № 3038 "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038) прийнятий законодавцем 17.02.2011 та набрав чинності 12.03.2011, тобто після двох років введення в експлуатацію житлового будинку.

Також відповідач звернув увагу на те, що навіть якщо припустити, що до спірних правовідносин може бути застосований Закон № 3038, то відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України № 3038 замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Оскільки об'єкт будівництва введений в експлуатацію 22.12.2008, то укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є порушенням ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім того, відповідач зазначає, що в поясненні Третьої особи при "розрахунку пайової участі по зазначеному об'єкту на дату введення його в експлуатацію" безпідставно посилається на рішення ОСОБА_1 міської ради № 6/11 від 21.03.2007 "Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська" (з подальшими змінами та доповненнями), тому що: відповідно до п. 3.10.2 Рішення № 336/34 від 01.03.2006; на підставі ст. 27 Закону № 1699 (в редакції. чинній станом на 01.03.2006); згідно з рішенням виконкому міської ради м. Дніпропетровська від 21.05.1998 № 781 "Про порядок залучення пайових коштів підприємств і організацій міста усіх форм власності на розвиток головних інженерних споруд" (зі змінами та доповненнями на дату прийняття рішення № 336/34), - Позивач 01.03.2006 визначився з вимогами до пайової участі замовника (відповідача) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська при прийнятті Рішення № 336/34.

У зв'язку з вищевикладеним, зобов'язання по участі забудовника ТОВ "РАТИБОР-ІНВЕСТ" у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська виконано.

Також відповідач вказує на те, що в управління економіки міської ради не було підстав щодо нарахування суми обов'язкового внеску, а у Позивача немає підстав застосування Рішення № 6/11 до спірних правовідносин, тому що земельна ділянка під будівництво об'єкту передана Відповідачеві ОСОБА_6 № 336/34 від 01.03.2006, а Рішення № 6/11 прийняте Позивачем через рік після передання земельної ділянки Відповідачу, а саме - 21.03.2007.

Тобто, на час передання земельної ділянки Відповідачу Рішення № 6/11 не існувало в правовому полі, а в 2006 році було чинне та застосовувалось до правовідносин щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста рішення виконкому міської ради м. Дніпропетровська від 21.05.1998 № 781 "Про прядок залучення пайових коштів підприємств і організацій міста усіх форм власності на розвиток головних інженерних споруд" (зі змінами та доповненнями на дату прийняття Рішення № 336/34).

Відповідач зазначив, що 26.11.2018 ОСОБА_6 виконкому міської ради м. Дніпропетровська № 11/39 (далі - Рішення № 11/39) в Рішення № 6/11 внесені зміни, відповідно до яких п. 2 викладено в наступній редакції: "Доручити управлінню економіки міської ради (ОСОБА_9І.) здійснити підготовку розрахунків участі замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури з урахуванням відповідних договорів". Рішення № 11/39 від 26.11.2008 прийнято у зв'язку з прийняттям Закону № 509-VІ від 16.09.2008, яким доповнено Закон № 1699 статтю 27-1.

В редакції ст. 27-1 "Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт".

Тобто, з 26.11.2008 управління економіки міської ради здійснювало підготовку розрахунків участі замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури "з укладенням відповідних договорів" (рішення № 11/39) "на стадії: - Узгодження документів на надання (передачу) земельних ділянок для проектування, будівництва та влаштування об'єктів" (рішення № 6/11), "але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт" (ст. 27-1 Закону № 1699).

Відповідач вважає, що ця правова конструкція не може бути застосована до спірних правовідносин, тому що всі вищезазначені етапи відповідачем пройдені, а саме: узгодження документів на надання (передачу) земельних ділянок для проектування, будівництва та влаштування об'єкту (01.03.2006 рішення № 336/34). одержання дозволу на виконання будівельних робіт (25.12.2006).

Також відповідач зауважив, що менш ніж через місяць після прийняття рішення № 11/39 від 26.11.2008, а саме 22.12.2008 - об'єкт введений в експлуатацію.

Щодо величини пайової участі, визначеної в проекті "Договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра", а саме зменшення величини пайової участі на суму 402 737,80 грн. відповідач зазначає, що третя особа не надає правового обґрунтування такого зменшення: на підставі якого саме правового акту або норми закону здійснюється зарахування вартості квартири в розмірі 402 737,8 грн., переданої в 2009 році Відповідачем Позивачеві, в розрахунку до Договору 2017 року. З наведеного слідує, що з 12.01.2009 і дотепер Позивач безпідставно користується грошовими коштами в сумі 402 737,8 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що не зрозуміла правова позиція Третьої особи щодо виконання відповідачем п. 3.10.2 Рішення № 336/34, відповідно до якого позивач зобов'язав відповідача перерахувати в цільовий фонд міської ради кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста в сумі 140 000 грн., і відповідач виконав це зобов'язання належним чином - грошові кошти перераховано відповідачем наступними платежами: платіжним дорученням №1 від 03.04.2006 на суму 42 000,00 грн.; платіжним дорученням № 473 від 19.12.2008 на суму 98 000,00 грн.

Відповідач вказує на те, що спонукання позивачем до укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпро є примушення відповідача повторно виконати обов'язок забудовника по перерахуванню грошових коштів на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста.

Також відповідач звертає увагу на те, що в разі врахування суми в розмірі 140 000,00 грн. в розрахунку до договору 2017 року, то ці грошові кошти безпідставно набуті позивачем.

Відповідач 29.03.2018 надав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати у позивача наступні докази:

- копію Рішення виконкому міської ради м. Дніпропетровська від 21.05.1998 № 781 "Про порядок залучення пайових коштів підприємств і організацій міста усіх форм власності на розвиток головних інженерних споруд";

- копію Рішення виконкому міської ради м. Дніпропетровська від19.04.1999 № 827 "Про Рішення виконкому міської ради м. Дніпропетровська від 21.05.1998 № 781 "Про порядок залучення пайових коштів підприємств і організацій міста усіх форм власності на розвиток головних інженерних споруд"";

- копію Рішення виконкому міської ради м. Дніпропетровська від 04.08.2003 № 2177 "Про Положення про порядок розрахунку і залучення пайових коштів підприємств і організацій міста усіх форм власності, а також громадян-власників об'єктів підприємницької діяльності на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури".

- копію Рішення виконкому міської ради м. Дніпропетровська від 15.09.2005 № 3874 "Про внесення доповнень до Положення про порядок розрахунку і залучення пайових коштів підприємств і організацій міста усіх форм власності, а також громадян-внаслідок об'єктів підприємницької діяльності на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури";

- копію Рішення виконкому міської ради м. Дніпропетровська від 21.01.1999 163/1 "Про рішення виконкому від 03.05.1994 № 444 "Про відрахування із обсягів житла. яке будується підприємствами, організаціями і комерційними структурами міста по самостійному замовленню".

Ухвалою суду від 02.04.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ІНВЕСТ" про витребування доказів відхилено.

У судовому засіданні 25.04.2018 Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав пояснення в яких вказує, що Позивач 01.03.2006 визначився з вимогами до пайової участі замовника (Відповідача) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська при прийнятті Рішення № 336/34 у відповідності до Рішення виконкому міської ради м. Дніпропетровська від 21.05.1998 № 781 «Про порядок залучення пайових коштів підприємств і організацій міста усіх форм власності на розвиток головних інженерних споруд» (далі – Рішення № 781) зі змінами та доповненнями на дату прийняття Рішення № 336/34.

Відповідно до п. 8 Рішення № 781 (зі змінами та доповненнями) підприємства і організації міста зобов’язані до отримання рішення виконкому міської ради перерахувати загальну суму участі на паях, або 30% (якщо сума участі на паях перевищує 10 тис. грн.) у цільовий фонд міської ради… Рішення видається протокольною частиною загального відділу міської ради після пред’явлення платіжного доручення з візою управління економіки міської ради… 70% розрахованих коштів перераховуються у цільовий фонд міської ради… до введення об’єкта в експлуатацію. Об'єкт не може бути прийнятий в експлуатацію і підключений до інженерних мереж міста без оплати…

Відповідач зазначає, що саме таке процентне співвідношення 30/70 і такий порядок перерахування грошових коштів був зазначений в п. 3.10.2. Рішення № 336/34, відповідно до якого Позивач зобов’язав Відповідача перерахувати в цільовий фонд міської ради «кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста в сумі 140 000 грн. з першочерговим перерахуванням 30% від загальної суми – 42 000,00 грн. до отримання рішення міської ради».

Рішення № 336/43 від 01.03.2006 видано Відповідача після пред’явлення платіжного доручення № 1 від 03.04.2006, яким міській раді перераховано суму в розмірі 42 000,00 грн.

Також Відповідач зазначив, що 70% в розмірі 98 000,00 грн. ним перераховано міській раді платіжним дорученням № 473 від 19.12.2008, і тільки після цього 22.12.2008 – І та ІІ черги об’єкту були введені в експлуатацію на підставі Рішень № 4266, № 4267.

У судовому засіданні 25.04.2018 сторони надали заяву в якій проти переходу до розгляду справи по суті не заперечують.

На підставі викладеного та у зв'язку з тим, що у сторін відсутні додаткові письмові пояснення, заперечення та докази, суд оголосив про закриття підготовчого засідання та розпочав розгляд справи по суті.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 25.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради та ТОВ «Ратиборграндстрой» укладений договір - зобов’язання від 16.12.2003 № 78 у зв’язку із виділенням замовнику земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями комерційного призначення і автопаркінгом по проспекту Карла Маркса 3, к5адастровий номер 1210100000:03:263:0064.

Відповідно до п. 1.2. цього договору забудовник зобов’язується при введенні об’єкта в експлуатацію, передати виконкому 5% від загальної площі квартир, в т.ч. квартирами вторинного ринку за згодою виконкому.

Пунктом 3.8.2. рішення міської ради від 18.02.2004 № 201/15 «Про передачу ТОВ «Ратиборграндстрой» земельної ділянки по проспекту Карла Маркса – вул.. Сімферопольській (Жовтневий район) в оренду для проектування і будівництва житлового будинку з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення та автопаркінгом» ТОВ «Ратиборграндстрой» зобов’язано передати виконкому міської ради житло згідно з договором зобов’язання від 16.12.2003 № 78 (а.с. 31-33).

01.03.2006 ОСОБА_1 міською радою (далі – Позивач) прийнято рішення № 336/34 «Про передачу ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ», земельної ділянки по проспекту К. Маркса – вул. Сімферопольській (Жовтневий район) в оренду для проектування і будівництва житлового будинку з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення та автопаркінгом» (а.с. 34-37).

Пунктом 1 зазначеного рішення земельна ділянка вилучена у ТОВ «Ратиборградстрой» і передана ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ».

Відповідно до п. 3.10.1 рішення міської ради № 336/34 від 01.03.2006 ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ» зобов’язано під час прийняття житлового будинку з приміщеннями торговельно-комерційного призначення та автопаркінгом в в експлуатацію передати виконкому житло, передбачене договором – зобов’язанням від 16.12.2003 № 78, а пунктом 3.10.2. – перерахувати у цільовий фонд міської ради кошти на розвиток соціальної та інженерно – транспортної інфраструктури міста у сумі 140 000,00 грн., першочерговим перерахуванням 30% від загальної суми – 42 000,00 грн. до отримання рішення міської ради.

ОСОБА_6 виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 22.12.2008 № 4267 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію першої черги житлового будинку з приміщеннями торгівель-комерційного призначення по прос. К ОСОБА_1. 3, загальною площею квартир 12 581,2 кв.м, замовник ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ» (а.с. 63-64).

ОСОБА_6 виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 22.12.2008 № 4266 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію другої черги житлового будинку з приміщеннями торгівель-комерційного призначення по прос. К ОСОБА_1. 3, загальною площею квартир 1 245,7 кв.м, замовник ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ» (а.с. 65-66).

У зв’язку з тим, що ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ» (далі – Відповідач) збудований та введений в експлуатацію об’єкт за адресою: просп. К. Маркса, 3 та не виконані умови договору – зобов’язання від 16.12.2003 № 78, виконавчий комітет ОСОБА_1 міської ради звернувся з позовом до суду до ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ» про зобов'язання вчинити певні дії з передачі житла за договором - зобов’язання від 16.12.2003 № 78.

ОСОБА_6 Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 по справи № 27/186-09 в задоволенні позову відмовлено (а.с. 69-73).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 по справі № 27/186-09 скасовано та зобов’язано ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ» виконати договір – зобов’язання № 78 від 16.12.2003 шляхом безоплатної передачі виконавчому комітету ОСОБА_1 міської ради житла, а саме: квартири 5.2.1, загальною площею 87,1 кв.м; квартири 5.2.4, загальною площею 99,5 кв.м; квартири 7.2.4, загальною площею 99,0 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 3 та інше житло площею 148,76 кв.м (а.с. 74-78).

05.10.2010 Вищий господарський суд України виніс постанову якою постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 по справі № 27/186-09 скасував, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2010 у даній справі залишив без змін (а.с. 79-82).

ОСОБА_6 Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2011 по справі № 22/505/14099/2011 визнано недійсним п. 6.9. Договору оренди земельної ділянки від 04.05.2006 (а.с. 87-89).

Пунктом 6.9. Договору оренди земельної ділянки від 04.05.2006 визначено, що відповідно до висновку управління економіки міської ради від 06.02.2006 № 2/4-128 під час прийняття житлового будинку з приміщеннями торговельно-комерційного призначення та автопаркінгом в експлуатацію передати виконавчому комітету міської ради житло, передбачене договором – зобов’язання від 16.12.2003 № 78.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ст. 40) до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

21.03.2007 прийнято рішення ОСОБА_1 міської ради № 6/11 «Про Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_1» (далі – Порядок).

Цим порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетрвоська.

Пайова участь забудовників є внеском, який забудовник має сплатити до бюджету міста.

ОСОБА_6 міської ради від 26.11.2008 « 11/39 «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 21.03.2007 № 6/11 «Про Порядок залучення коштів на розвиток інженерно – транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_1», відповідно до Закону України «Про планування і забудову території». Із змінами та доповненнями, визначено, що управління економіки міської ради здійснює підготовку розрахунків участі замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури з укладенням відповідних договорів (а.с. 61-62).

Крім того, рішенням міської ради від 21.07.2011 № 5/14 (зі змінами та доповненнями від 28.12.2011 № 6/19, від 08.06.2016 № 9/9) ОСОБА_1 міською радою були внесені зміни до рішення від 31.03.2007 №6/11, та затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно – транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_1 (далі – Порядок) (а.с. 83-86).

ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ», на земельній ділянці, яка передана на підставі рішення від 01.03.2006 № 336/34, збудовано та згідно рішення виконачого комітету ОСОБА_1 міської ради від 22.12.2008 № 4267, від 22.12.2008 № 4266 введено в експлуатацію житловий будинок з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення та автопаркінгом по просп. К. Маркса, 3, м. Дніпропетровськ.

В позовній заяві зазначено, що ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ» порушено норми ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій», який діяв на момент будівництва, ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_1 (рішення міської ради від 21.03.2007 №6/11, зі змінами та доповненнями), а саме збудовано вищезазначений об’єкт, без участі забудовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра.

Будівництво житлового будинку з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення та автопаркінгом про проспекту ОСОБА_10, з в м. Дніпро, є завершеним, зазначений об’єкт є готовим до експлуатації, ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ» в порушення вимог чинного законодавства не взяло участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної ьа соціальної інфраструктури міста шляхом укладення відповідного договору.

Супровідним листом від 31.10.2017 № 10/15-652 на адресу відповідача направлено два примірники договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра (а.с. 97-98).

Відповідач зазначений договір не підписав, зауважень чи пропозицій щодо договору не надав.

До теперішнього часу договір не укладено, кошти пайової участі не сплачено, що на думку позивача свідчить про ухилення відповідача від укладання договору та стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтею 40 якого встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Так, за приписами ч. 2 зазначеної статті Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).

В силу вимог ч. 5 цієї статті Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ч. 8 та 9 ст. 40 Закону).

В силу положень ч. 1 ст. 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

На виконання цих вимог рішенням ОСОБА_1 міської ради від 21.03.2007 № 6/11 “Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_1” затверджений відповідний Порядок. У подальшому Порядок викладений в новій редакції згідно рішення Дніпровської міської ради від 29.07.2011 № 5/14

За приписами п. 2.6 Порядку договір на пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладається між ОСОБА_1 міською радою в особі Департаменту та замовником будівництва, який скріплюється печатками двох сторін. Договір укладається не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладання.

В силу вимог статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Таким чином, приписами ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування.

Аналіз положень частин 2, 3, 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI дає підстави для висновку, що обов’язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов’язок пов’язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Визначений частиною 9 статті 40 Закону № 3038-VI строк (15 робочих днів, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію) встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною цього обов’язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об’єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов’язання, прямо передбаченого чинним законодавством.

Невиконання такого зобов’язання не звільняє замовника будівництва від обов’язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.

Правовий аналіз частин 8 та 9 у сукупності з іншими положеннями цієї статті Закону дозволяє дійти висновку про те, що обов'язок щодо ініціювання укладення такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування.

Такий договір має бути укладеним в обов'язковому порядку, в межах строку, встановленого ч. 9 ст. 40 Закону. Неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Висновок щодо обов'язку замовника будівництва укласти договір про пайову участь і після прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію викладено в постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №3-1323гс16, від 01 лютого 2017 року у справі №3-1441гс16.

Господарський суд зазначає, що органи місцевого самоврядування знаходяться поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та позбавлені можливості контролювати момент його здійснення, відтак неукладення такого договору з підстав невиконання замовником обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування з відповідною пропозицією свідчить про ухилення від укладення договору та може бути оскаржено в судовому порядку, у тому числі і після прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію.

За таких обставин ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об’єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов’язання, яке прямо передбачено чинним законодавством та не звільняє замовника будівництва від обов’язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 16.11.2016 у справі № 922/5937/15 та від 30.11.2016 у справі № 922/6409/15.

За встановлених обставин справи вбачається, що будівництво об’єкту житлового будинку з приміщеннями торговельного-комерційного призначення та автопаркінгом, за адресою: просп. ОСОБА_7 (просп. ОСОБА_8), 3 є завершеним, а об'єкт готовим до експлуатації ще у 2008 році, однак в порушення вимог законодавства, Товариство з обмеженою відповідальністю «РАТИБОР-ІНВЕСТ» не взяла участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра шляхом укладення відповідного договору.

Згідно ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

За змістом статей 2, 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 4,9 Закону України "Про архітектурну діяльність" під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАТИБОР-ІНВЕСТ» є замовником будівельних робіт на об’єкті будівництва. Отже, будівництво, здійснене відповідачем, охоплюється законодавчим визначенням забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником, а відтак, на відповідача поширюється дія Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору.

Частиною 1 ст. 648 ЦК України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов’язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Частиною 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якими є: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін. Крім того, невід’ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За приписами Розділу 2 Порядку величина пайової участі визначається у гривнях, виходячи з розміру пайової участі, визначеного за нормативами одиниці створеної потужності, і не може перевищувати граничного розміру пайової участі, визначеного у відсотковому значенні від загальної кошторисної вартості будівництва об’єктів. Нормативи одиниці створеної потужності (квадратний метр тощо) об’єктів визначені у додатку 1 до цього Порядку.

За умовами п. 2.5 Порядку граничні розміри пайової участі у відсотках від загальної кошторисної вартості об'єктів визначені у додатку 3 до цього Порядку та не перевищують встановленого законом розміру.

Величина пайової участі із застосуванням норми щодо його граничного розміру встановлюється з урахуванням зонального коефіцієнта.

Загальна кошторисна вартість для розрахунку величини пайової участі повинна бути визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами та не враховує витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Норма щодо граничного розміру пайової участі застосовується за умови надання замовником (забудовником) належним чином оформленої копії звіту експертної організації, визначеної у встановленому порядку, який містить інформацію про дотримання вимог кошторисної частини проекту.

У разі, якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона (величина пайової участі) визначається на основі нормативів одиниці створеної потужності відповідно до п. 2.1 - 2.4 цього Порядку.

Тобто позивач мав право звернутися до суду та вимагати визнання укладеним спірного договору в його редакції.

В свою чергу, відповідач просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності, мотивуючи це тим, що в «Графіку сплати» йдеться посилання на ОСОБА_5 приймання-передачі від 12.01.2009 та змін до нього від 29.01.2009 щодо передачі Відповідачем Позивачеві квартири загальною площею 95,3 кв.м.

Зауважує, що стосовно передачі вищезазначеної квартири є судове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2011 по справі № 39/162-09 за позовом ТОВ «РАТИБОР-ІНВЕСТ» до ОСОБА_1 міської ради про стягнення грошових коштів за вартість жилої площі у сумі 408 231,60 грн. в якому зазначено наступне:

12.01.2009 року між позивачем в особі генерального директора «РАТИБОР-ІНВЕСТ» ОСОБА_11 та відповідачем в особі начальника управління економіки ОСОБА_12 підписаний акт приймання-передачі квартири, згідно якого позивач передав, а прийняв у власність територіальної громади міста однокімнатну квартиру №5 загальною площею 96,6 кв.м в новозбудованому житловому будинку №3 по пр.. ОСОБА_10.

29.01.2009 року між сторонами підписано зміни до акту приймання-передачі квартири від 12.01.2009 року, згідно якого сторони уточнили площу переданої квартири, зазначивши її в розмірі 95,3 кв.м.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів №772 від 27.09.2008 «Про заходи щодо зменшення вартості будівництва житла» позивач передав відповідачеві зазначену вище квартиру, однак після здачі об’єкта в експлуатацію, Відповідач в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів № 772 не перерахував позивачеві ціну опосередкованої вартості переданої житлової площі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав того, що Постановою КМУ від 27.08.2008 року № 772, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, регулювала правові відносини щодо коштів замовників, які залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, залучення яких в свою чергу мало відбуватися на підставі відповідно договору пайової участі в розвитку інфраструктури міста.

В судовому рішенні від 22.04.2011 по справі № 39/162-09 також вказано: «При цьому, Відповідач зазначає, що відповідний договір між сторонами не укладався, що було встановлено під час розгляду справи № 27/186-09, а отже передача позивачем житла на користь ОСОБА_1 міської ради не регулюється положеннями Постанови КМУ № 772 від 27.08.2008 року, а відбулася відповідно до загальних основ діючого законодавства України».

Відповідач у відзиві на позов послався на те, що на дату вищезазначеного рішення – 22.04.2011 – ОСОБА_1 міська рада була добре обізнана про те, що договору пайової участі в розвитку інфраструктури міста ОСОБА_1 між сторонами не укладалось.

Однак, жодних звернень позивача за період часу з 22.04.2011 по 31.10.2017 з пропозицією по укладенню Договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, до відповідача не надходило.

Позивач проти застосування строку позовної давності заперечив, зазначивши, що Дніпровською міською радою не порушено строки позовної давності, оскільки міська рада намагалась зобов’язати відповідача виконати умови договору зобов’язання від 16.12.2013 № 78, що підтверджується рішеннями судів по справі № 27/186-09, строк позовної давності починає свій відлік з моменту реєстрації звернення замовника про укладення договору. Відповідач до міської ради зі зверненням не звертався про укладення договору не звертався, отже строк позовної давності на звернення до суду не сплив.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об’єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При цьому, суд звертає увагу на те, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).

Порівняльний аналіз термінів “довідався” та “міг довідатися”, що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-2469цс16.

Як зазначено вище, укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язковим в силу імперативних приписів Закону; саме відповідач повинен був звернутися до міської ради з заявою про укладання договору; у частинах 8, 9 ст. 40 Закону унормовано позасудову процедуру укладення органу місцевого самоврядування та замовника укласти договір про пайову участь.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вирішуючи питання початку перебігу строку позовної давності, суд приймає до уваги таке.

Частинами 1, 2 статті 36 Закону встановлено, що право на виконання будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводять відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (ч.1 ст.39 Закону).

При цьому Закон (ч.7 ст.36 та ч.11 ст.39) покладає на замовника обов'язок протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 4267 від 22.12.2008 року «Про затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення - перша черга житлового будинку з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення та автопаркінгом по проспекту Карла Маркса, 3» (а.с. 156) та рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 4266 від 22.12.2008 року «Про затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення - друга черга житлового будинку з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення та автопаркінгом по проспекту Карла Маркса, 3» (а.с. 157) введено в експлуатацію «житловий будинок з приміщеннями торгівельно-комерційного призначення та автопаркінгом».

22.04.2011 року Господарським судом Дніпропетровської області розглянуто справу № 39/162-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ІНВЕСТ" до ОСОБА_1 міської ради про стягнення грошових коштів за вартість жилої площі у сумі 408 231,60грн. та в рішенні зазначено, що відповідач проти позову заперечує, з підстав того, що Постанова КМУ від 27.08.2008 року № 772, на яку посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, регулювала правові відносини щодо коштів замовників, які залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, залучення яких в свою чергу мало відбуватися на підставі відповідного договору пайової участі в розвитку інфраструктури міста. При цьому, Дніпровська міська рада зазначає, що відповідний договір між сторонами не укладався, що було встановлено під час розгляду справи № 27/186-09 а отже, передача Позивачем житла на користь ОСОБА_1 міської ради не регулюється положеннями Постанови КМУ № 772 від 27.08.2008 року, а відбувалася відповідно до загальних основ діючого законодавства України (а.с. 113-115).

Таким чином, Дніпровська міська рада і у 2008р. і у 2011р. була обізнана про неукладення Товариством з обмеженою відповідальністю «РАТИБОР-ІНВЕСТ» Договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра та мала можливість звернутися до суду з позовом в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду зі спливом строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Посилання Відповідача на нерозповсюдження на нього дій рішення ОСОБА_1 міської ради № 11/39 від 26.11.2008 Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 21.03.2007 № 6/11 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста ОСОБА_1», з урахуванням внесених змін та доповнень, відповідно до Закону України «Про планування і забудову територій», із змінами та доповненнями та приписів ст. 27-1 Закону України № 1699 «Про планування і забудову територій» (якою доповнено закон 14.10.2008) є хибними та судом не приймається, оскільки ці документи були прийняті раніше введення в експлуатацію Відповідачем об’єкта (22.12.2008).

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 18, 73, 74-79, 86, 91, 126, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТИБОР-ІНВЕСТ", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці Позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету ОСОБА_1 про визнання договору про пайову участь замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра укладеним - відмовити.

Судові витрати покласти на Дніпровську міську раду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.04.2018

Суддя ОСОБА_13