Рішення № 73691353, 19.04.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2018 Справа № 904/451/18за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотив Сервіс", м. Кам'янське

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 1 110 858, 84 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Козиряцька О.О.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 дов. від 16.01.2018;

від відповідача ОСОБА_2 дов. № 144 від 24.11.2017;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Локомотив Сервіс" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 110 858, 84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов’язання за договором поставки №16077т від 18.08.16 щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.18 відкрито провадження у справі №904/451/18, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.03.18.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що в зв’язку з відсутністю доказів виставлення позивачем рахунків на оплату поставленого товару, у відповідача не виник обов’язок щодо здійснення оплати. Крім того, Відповідачем вказано на те, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат з врахуванням вимог п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13 «Про деяку питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань». Заперечуючи проти позову, Відповідачем також зазначив про невірне здійснення розрахунку пені, розмір якої визначено Позивачем без врахування умови п. 10.5 договору щодо погодженого сторонами розміру пені на рівні облікової ставки НБУ.

Ухвалою суду від 03.04.2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 19.04.2018 року.

В засіданні 19.04.18 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 19.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2016 між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Локомотив Сервіс" (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки №16077т (далі - договір)

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Найменування товару: запчастини до дизеля K6S10DR (п. 1.2 договору).

Умови поставки: за рахунок постачальника транспортом постачальника на склад замовника за адресою: м. Дніпро вул. Академіка Белелюбського 7 (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.4 договору, ціна товару, що постачається за договором, вказана в специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору.

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, кількість та асортимент товару передбачається у Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 5.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, протягом 5 днів з моменту узгодження поставки сторонами. Кількість та асортимент товару у кожній партії визначається в заявці замовника.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору, замовник сплачує за товар за цінами, вказаними у Специфікації.

Загальна сума за цим договором складає – 2 079 026,84 грн., крім того ПДВ-20% - 415 805,37грн. Всього: 2 494 832,21 грн.

Згідно з п. 7.1 договору, розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку. У виняткових випадках допускається попередня оплата очікуваної поставки.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2016 року (п. 14.2 договору).

Сторонами підписано специфікацію №1 до договору №16077т від 18.08.16 про поставку запчастини до дизеля K6S10DR на загальну суму 2 494 832,21 грн. (а.с.18).

На виконання умов договору позивачем здійснило поставку товар на загальну суму 2 039 531,35 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №8 від 25.08.16 на суму 551 092,02 грн., № 14 від 11.11.16 на суму 301 111,33 грн., №1 від 01.02.17 на суму 169 920,00 грн., №2 від 01.02.17 на суму 40 320,00 грн., №3 від 01.02.17 на суму 406 080,00 грн., №4 від 22.02.17 на суму 232 608,00 грн., №6 від 27.02.17 на суму 338 400,00 грн.

Відповідачем належним чином не виконані зобов’язання за договором щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару. Заборгованість відповідача на час розгляду справи склала суму у розмірі 863 664,81 грн.

Доказів сплати заборгованості сторонами суду не надано.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на умови договору, зокрема, п. 7.1., строк оплати товару є таким, що настав.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов’язку сплатити неустойку.

Пунктом 10.5 договору, визначено, що у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем здійснено розрахунок пені за загальний період прострочення з 24.02.17 по 01.12.17 (по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням часткової оплати), виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, розмір якої склав суму 147 055,33 грн.

Судом встановлено, що розрахунок пені здійснено невірно, оскільки позивачем не враховано погоджений сторонами розмір пені (в розмірі облікової ставки НБУ) та вимоги п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Судом здійснено розрахунок пені (за загальний період з 24.02.13 по 01.12.17 по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням часткової оплати) з врахування умов п. 10.5 договору та правової позиції, яка викладена в пункті 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013.

За підрахунками суду, розмір пені, що підлягає стягненню склав суму 73 317,53 грн.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних за загальний період прострочення з 22.11.16 по 10.01.18 по кожній видатковій накладній окремо з врахуванням часткової оплати, розмір яких склав суму 23 516,33 грн.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та дійшов висновку, що з урахуванням правової позиції, яка викладена в п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, розмір відповідний нарахувань має становити 23 375,32 грн.

Крім того, позивачем надано розрахунок інфляційних втрат за загальний період прострочення з 22.11.16 по 15.01.18 по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням часткової оплати, розмір інфляційних нарахувань склав суму у розмірі 79 622,37 грн.

Судом здійснено перевірку нарахування інфляційних втрат (за загальний період з 22.11.16 по 15.01.18 по кожній видатковій накладній окремо з врахуванням часткової оплати) з врахування вимоги пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України.

За підрахунками суду, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню складає 79 060,36 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 863 644,81 грн., пені у розмірі 73 317,53 грн., трьох процентів річних у розмірі 23 375,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 79 060,36 грн. В решті заявлених позовних вимог слід відмовити.

Заперечення Відповідача стосовно відсутності у нього рахунків для здійснення оплати поставленого товару за спірним договором, суд вважає безпідставними, адже, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора згідно зі ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури у відповідача не звільняє останнього від обов`язку оплати за поставлений товар та не виключають відповідальність боржника за порушення цього зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотив Сервіс" (51900, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40059505) основну заборгованість у розмірі 863 644,81 грн., пеню у розмірі 73 317,53 грн., три проценти річних у розмірі 23 375,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 79 060,36 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 591,27 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.04.2018

Суддя ОСОБА_3