Ухвала суду № 73691268, 27.03.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Горб І.М.,

суддів Жук О.В.,

Сілкової І.М.,

при секретарі Мудренку А.М.,

з участю прокурора Здрака С.В.,

захисника Земницького Д.П.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12016100080009639 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Корнин Попільнянського району Житомирськоїобласті, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (п/б), проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, за апеляційною скаргою захисника Земницького Д.П. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, та йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Цивільний позов ТОВ «Компаньйон фінанс» задоволенота постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ТОВ «Компаньйон фінанс» матеріальну шкоду в розмірі 609 гривень.

_______________

Справа №11-кп/796/367/2018 Головуючий у першій інстанції ЯсельськийА.М.

Категорія: ч. 1 ст. 187 КК України Доповідач Горб І.М.

Також цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та витрат, пов'язаних із залученням експерта.

Як встановив суд у вироку, 28.09.2016 року ОСОБА_3, знаходячись у невстановленому місці, час і обставинах, не маючи постійного джерела доходів та маючи бажання покращити своє матеріальне становище, вирішив вчинити напад на співробітника пункту оформлення і видачі готівкових коштів, з метою заволодіння чужим майном та, взявши при цьому з собою предмет, схожий на пістолет, який мав намір використати під час вчинення нападу, став пересуватись по місту Києву, з метою відшукання такого приміщення.

Цього ж дня, приблизно о 17 год. 20 хв., коли ОСОБА_3, знаходився на площі Героїв Бресту, 1 в місті Києві, він звернув увагу на малу архітектурну форму, яку використовує у своїй господарській діяльності ТОВ «Компаньйон фінанс», та із розміщеного рекламного оголошення дізнався про можливість отримання готівки у даному приміщенні. Після цього ОСОБА_3, переконавшись у відсутності в приміщенні ТОВ «Компаньйон фінанс», інших відвідувачів, з метою вчинення злочину, прослідував в середину малої архітектурної форми, де на той час знаходився лише менеджер з надання кредиту ОСОБА_8, яка не усвідомлювала його дійсних намірів.

Знаходячись у вказаному приміщенні, ОСОБА_3 дістав з під ременя заздалегідь заготовлений предмет, схожий на пістолет, і, утримуючи його в руці, підійшов до ОСОБА_8 та, погрожуючи останній застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, став змушувати її видати всі наявні грошові кошти. В свою чергу ОСОБА_8, будучи наляканою наявним у ОСОБА_3 предметом, схожим на пістолет, та, відчуваючи у зв'язку з цим реальну небезпеку для свого життя чи здоров'я, відчинила встановлений біля її робочого місця сейф, звідки дістала гроші в сумі 609 гривень, які належать ТОВ «Компаньйон фінанс» та віддала їх останньому, який, сховавши гроші до кишені, з місця вчинення злочину втік та в подальшому грошовими коштами розпорядились на власний розсуд.

На вказаний вирок суду захисник ЗемницькийД.П. подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи вирок суду необґрунтованим та невмотивованим, просить його скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, у зв'язку із його невинуватістю у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Свої вимоги аргументує тим, що, в обгрунтування вини ОСОБА_3, суд у вироку посилається зокрема - на протокол огляду місця події від 28.09.2016 року, згідно із яким об'єктом огляду є приміщення ТОВ «Компаньйон фінанс», яке розташоване за адресою: м. Київ, пл. Г. Бресту, 1, однак, стороною обвинувачення, в порушення вимог ст.ст. 234, 237 КПК України, не було надано у судове засідання ухвалу слідчого судді про надання дозволу на огляд даного приміщення, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 КПК України, огляд приміщення ТОВ «Компаньйон фінанси» є незаконним, а докази отримані внаслідок огляду місця події, що відбувся 28.09.2016 року, є недопустимими.

Окрім цього, в оскаржуваному вироку суд посилається на постанову про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 21.11.2016 року, протокол перегляду відеозапису від 21.11.2016 року та показання представника потерпілого, яка у судовому засіданні повідомила про надання працівникам поліції копії відеозапису події злочину, однак, відповідно до Глави 15 КПК України, будь-які речі та документи можуть бути вилучені та надані стороні кримінального провадження виключно на підставі ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей та документів, а тому постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 21.11.2016 року, протокол перегляду відеозапису від 21.11.2016 року та показання представника потерпілого, є недопустимими доказами та не можуть бути покладені в обґрунтування доведення винуватості обвинуваченого.

Також суд у вироку посилається на показання потерпілої, як на доказ, що доводить винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, однак, у судовому засіданні, потерпіла пояснила, що ОСОБА_3 їй показали працівники поліції перед впізнанням, а також перед впізнанням їй показали записи події з камер відеоспостереження.

Крім того, протокол пред'явлення особи для впізнання від 28.11.2016 року складений старшим слідчим Святошинського УП Коширець А.В., який не входив до складу слідчої групи, яка провадила досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100080009639, тобто даний протокол, а також впізнання потерпілою обвинуваченого є недопустимими доказами.

Таким чином, оскільки, у відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку, а визнаватись і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу, за вищевикладеним обставин вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю у зв'язку із невинуватістю обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника Земницького Д.П. на підтримку доводів апеляційної скарги сторони захисту, а також заперечення прокурора проти задоволення поданої захисником апеляційної скарги, дослідивши за клопотанням захисника протокол огляду місця події від 28.09.2016 року,протокол перегляду відеозапису від 21.11.2016 року та протокол пред'явлення особи для впізнання від 28.11.2016 року, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом першої інстанції відповідно до положень ст. 94 КПК України.

При цьому повно та всебічно у судовому засіданні були перевірені доводи обвинуваченого ОСОБА_3 щодо його невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину з огляду на повне невизнання ним своєї вини.

Проте, ці доводи судом першої інстанції обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються об'єктивними доказами у справі і які змістовно наведені у вироку.

Зокрема, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні нападу на ОСОБА_8 з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, підтверджується:

- показаннями потерпілої ОСОБА_8 в суді першої інстанції про те, що вона працювала на посаді старшого менеджера з надання кредитів ТОВ «Компаньйон фінанс» і 28.09.2016 року приблизно о 17 годині, коли вона перебувала на своєму робочому місці, до приміщення ТОВ «Компаньйон фінанс», яке розташоване за адресою: м. Київ, площа Г.Бресту, 1, зайшов раніше незнайомий ОСОБА_3, який був одягнутий у чорну кепку, чорну спортивну куртку на замку та джинси. ОСОБА_3 прикривав обличчя кепкою та курткою, при цьому з-під кепки виглядало сивувате волосся. Він наказав їй відкрити касу та віддати гроші, які там знаходилися, при цьому погрожував їй предметом, схожим на пістолет, який знаходився у коричневій кобурі. Тому вона, не вагаючись, віддала йому гроші, які на той момент перебували у касі - в сумі 609 гривень, а останній, забравши у неї гроші, наказав їй залізти під стіл, щоб вона не бачила, у яку сторону він пішов. Після того як ОСОБА_3 вийшов із приміщення, вона натиснула тривожну кнопку, викликала працівників поліції та зателефонувала своєму керівництву і повідомила про ситуацію, яка сталася.

При цьому, потерпіла ОСОБА_8 не лише в судовому засіданні прямо та впевнено вказала на обвинуваченого ОСОБА_3, як на особу, яка скоїла відносно неї розбійний напад, але впізнала його й на відеозаписі, зафіксованому 28.09.2016 року в приміщенні малої архітектурної форми на площі Г.Бресту, 1 в м. Києві, а також ще й 28 листопада 2016 року, відповідно до даних протоколу пред'явлення особи для впізнання, під час проведення зазначеної слідчої дії за участю понятих, серед пред'явлених їй осіб впізнала ОСОБА_3, як особу, яка 28 вересня 2016 року вчинила розбійний напад на неї, за рисами обличчя, тілобудові та голосу (а.п. 82-85).

Зазначені показання потерпілої ОСОБА_9, всупереч тверджень в апеляційній скарзі Земницького Д.П., суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу рішення про доведеність винуватості ОСОБА_3 в сукупності з іншими доказами, оскільки вони є логічними і послідовними та об'єктивно підтверджуються іншими доказами у провадженні, а саме даними, що містяться у:

- показаннях представника потерпілого - ТОВ «КОМПАНЬЙОН ФІНАНС» ОСОБА_10 про те, що всі приміщення ТОВ «Компаньйон фінанс» обладнанні камерами відеоспостереження і відеозапис камер відеоспостереження, які розташовані в приміщенні ТОВ «Компаньйон фінанс» по площі Г. Бресту, 1 в м. Києві, були надані після інциденту працівникам поліції.

- протоколі огляду місця події від 28.09.2016 року з фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто лише приміщення ТОВ «КОМПАНЬЙОН ФІНАНС», яке розташоване за адресою: м. Київ, площа Г. Бресту, 1, де було вчинено злочин (а.п. 78-81).

При цьому даний протокол складено в день події 28.09.2016 року з дотриманням вимог ст.ст. 104, ч. 3 ст. 214, 223 КПК України, а посилання захисника на незаконність такого огляду внаслідок не надання ухвали слідчого судді про надання дозволу на огляд даного приміщення та недопустимість всіх доказів, отриманих внаслідок огляду місця події, не заслуговують на увагу, оскільки такий огляд відбувався за добровільною згодою власника (користувача) приміщення ОСОБА_11

До того ж даний протокол і не має вагомого доказового значення, оскільки ним не підтверджуються жодні обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та мають значення для нього.

- диску із фрагментом відеозапису, зафіксованого 28.09.2016 року в приміщенні малої архітектурної форми на площі Г.Бресту, 1 в м. Києві, що був наданий представником ТОВ «КОМПАНЬЙОН ФІНАНС», та постановою слідчого від 21.11.2016 року визнаний та приєднаний до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ (а.п. 86, 87).

- протоколі перегляду відеозапису від 21.11.2016 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_8 повідомила, що відеозапис відповідає обставинам події, що відбулась 28.09.2016 року в приміщенні ТОВ «КОМПАНЬЙОН ФІНАНС», яке розташоване за адресою: м. Київ, площа Г. Бресту, 1, а саме - вчинення злочину ОСОБА_3 (а.п. 88-92).

Таким чином, як було встановлено судом, даний відеозапис на диску СD-R був наданий слідству представником потерпілого - ТОВ «КОМПАНЬЙОН ФІНАНС» з метою надання правової оцінки діям невідомої особи, яка 28.09.2016 року, знаходячись в приміщенні малої архітектурної форми по вулиці Героїв Бресту, 1 в місті Києві вчинила напад на ОСОБА_8 та заволоділа майном вказаного Товариства.

Отже, даний відеозапис, як такий, що відповідає критеріям правових ознак доказу - речового доказу, на підставі якого суд може встановити наявність фактів та обставин, які прямо вказують на винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_8, оскільки його можливо чітко ідентифікувати при перегляді відеозапису, тобто є належним доказом, і був добровільно наданий стороні кримінального провадження, що виключало необхідність у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження для їх отримання, а відтак, як отриманий слідством в порядку ч. 2 ст. 100 КПК України, є і допустимим доказом, всупереч твердженням захисника ЗемницькогоД.П.

Вочевидь, що, за наявності відеозапису з камер відеоспостереження ТОВ «КОМПАНЬЙОН ФІНАНС», який відображає не лише обставини події, що відбувалась 28.09.2016 року в приміщенні ТОВ «КОМПАНЬЙОН ФІНАНС» за адресою: м. Київ, площа Г. Бресту, 1, але й в повній мірі відображає та підтверджує вчинення цього злочину саме ОСОБА_3, та обставина, що до пред'явлення потерпілій для впізнання ОСОБА_3 вже відбувся перегляд відеозапису за участі потерпілої, не свідчить про таке істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке б мало наслідком визнання протоколу пред'явлення особи для впізнання від 28.11.2016 року недопустимим доказом, як про те вказує в апеляційній скарзі захисник.

Що стосується доводів захисника про недопустимість як доказу -протоколу пред'явлення особи для впізнання від 28.11.2016 року, внаслідок того, що ця слідча дія проводилась старшим слідчим Святошинського УП Коширець А.В., який не входив до складу слідчої групи, яка провадила досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100080009639, то вони є непереконливими, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016100080009639, в якому зазначений перелік слідчих та прокурорів у даному кримінальному провадженні, був складений станом на 24.11.2016 року, а постанова про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні винесена 18.11.2016 року, в той час, як, вказана вище слідча дія була проведена старшим слідчим Святошинського УП Коширцем А.В. - 28.11.2016 року, що, за відсутності будь-яких даних про склад групи слідчих у кримінальному провадженні станом саме на 28.11.2016 року, беззаперечно не свідчить про те, що старший слідчий Святошинського УП Коширець А.В. був неуповноважений на проведення цієї слідчої дії.

Тому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 187 КК України.

Призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_3, з урахуванням ступеню тяжкості злочину та обставин його вчинення, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується посередньо, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, і є необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання і попередження вчинення ним нових злочинів.

За викладеним вище, не маючи інших приводів та підстав для скасування чи зміни вироку, визнаючи його законним та обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу захисника Земницького Д.П. - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника Земницького Д.П. залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Судді:

_____ ______ ______

Горб І.М. Жук О.В. Сілкова І.М.