Рішення № 73690548, 19.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2018 року № 826/8299/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт"

до

Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Подільської районної у місті Києві державна адміністрація

про

визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Київенергоремонт" до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Подільської районної у місті Києві державна адміністрація в якому просили: визнати протиправною бездіяльність Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо невжиття заходів, спрямованих на демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд - металевих гаражів у кількості 9 шт., розміщених за адресою: провулок Електриків, 15 (обліковий код земельної ділянки 85:322:014) та зобов'язати Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію вжити заходів, спрямованих на демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд - металевих гаражів у кількості 9 шт., розміщених за адресою: провулок Електриків, 15 (обліковий код земельної ділянки 85:322:014.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що Правилами благоустрою міста Києва встановлено чіткий порядок щодо здійснення демонтажу тимчасових споруд, який не було дотримано Відповідачем-1 та Відповідачем-2, крім того , на Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища та Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію покладено обов'язок щодо вжиття заходів для встановлення власників самовільно розміщених тимчасових споруд, прийняття рішення про демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд та контроль за станом благоустрою міста.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував, надавши письмові заперечення проти позову.

У зв'язку з наведеним, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, земельна ділянка з обліковим кодом 85:322:0014, площею 2955,22 кв.м, розташована за адресою провулок Електриків, 15, обліковується за землекористувачем ПрАТ «Київенергоремонт».

На зазначеній території, в межах спільного двору двох будівель, які на правах власності належать Позивачу, розміщені незаконні тимчасові споруди, а саме - металеві гаражі у кількості 9 (дев'ять) штук.

22.02.2017 року позивач звернувся до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Відповідач-1, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища) та до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - Відповідач-2) з проханням посприяти у вирішенні проблеми благоустрою території двору будівель за адресою провулок Електриків, 13 та провулок Електриків, 15 в місті Києві та вжити невідкладних заходів щодо демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, а саме — металевих гаражів у кількості 9 (дев'ять) штук (Додаток 7,8).

За результатами розгляду вказаного звернення, Відповідачем-2 було надано відповідь: «...Відповідно до Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-15:2007 затверджених наказом Міністерства будівництва України від 07.02.2007 № 44: гараж - це будівля (споруда), частина будівлі (споруди) або комплекс будівель (споруд) з приміщеннями для постійного та тимчасового зберігання, також елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів. Тобто, не являється тимчасовою спорудою. Отже, правові підстави для здійснення демонтажу вказаних гаражів відсутні.». Також, у відповіді було зазначено: «...встановити власників гаражів не має можливості....».

Вважаючи, що відповідачами не виконано покладеного обов'язку щодо вжиття заходів для встановлення власників самовільно розміщених тимчасових споруд, прийняття рішення про демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд та контроль за станом благоустрою міста, звернувся до суду.

Закон України "Про благоустрій населених пунктів" (далі - Закон) є спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Згідно п.4 ч.1 ст.13 Закону, до об'єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту (абз.3 ч.1 ст.1 Закону).

Статтею 14 Закону передбачено, що об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 5 Закону передбачено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Згідно зі статтею 26-1 Закону порушення об'єктів благоустрою, пов'язане з виконанням суб'єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об'єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - дозвіл), крім випадків, встановлених абзацами другим - четвертим частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Закону визначено, що відповідними органами місцевого самоврядування розробляються для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються Правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюється порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. № 1051/1051 затверджені Правила благоустрою міста Києва (далі-Правила).

Відповідно до п.19.1.1 Правил, контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", цих Правил здійснюється Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Києві, та управліннями (відділами) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій), а також Головним управлінням МВС України в м. Києві, іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в межах наданих повноважень, комунальними підприємствами, установами та організаціями, які несуть відповідальність за належне утримання об'єктів благоустрою.

Згідно п. 19.2.1 Правил, уповноважені працівники Головного управління контролю за благоустроєм мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Уповноважені працівники районних управлінь (відділів) контролю за благоустроєм виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій) мають право вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, пунктом 13.1.1 Правил визначено, що розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 N 198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року N 244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Всі малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності розміщуються з дотриманням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою, комплексної схеми тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, рішень Київської міської ради, розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п.13.2.4 Правил).

Однак, ігноруючи приписи п. 19.1.1 Правил, відповідачами жодної перевірки за зверненням позивача не було проведено.

В матеріалах справи міститься лист за результатами розгляду звернення позивача, в якому зазначено, що відповідно до Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-15:2007 затверджених наказом Міністерства будівництва України від 07.02.2007 № 44: гараж - це будівля (споруда), частина будівлі (споруди) або комплекс будівель (споруд) з приміщеннями для постійного та тимчасового зберігання, також елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів, а тому, не являється тимчасовою спорудою та правові підстави для здійснення демонтажу вказаних гаражів відсутні.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача 2 та звертає увагу, що згідно норм ДБН 360-92**«Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», введена наказом Мінрегіонбуду України від 13 жовтня 2008р. № 457, строк введення в дію встановлений з 1 лютого 2009р (Див. лист Мінрегіонбуду України від 10.04.09 р. N10/23-590 в кінці документа) (далі ДБН), постійне та тимчасове зберігання транспортних засобів має здійснюватись у гаражах (наземних, підземних і наземно-підземних) та на автостоянках.

Зокрема, визначення терміну «гараж» означає будівлю (споруду), частину будівлі (споруди) або комплекс будівель (споруд) із приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання, з елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів (пп.7.44 ДБН).

Крім того, поняття «гараж» має декілька значень:

Гараж Ї капітальна або тимчасова будівля чи споруда для зберігання транспортних засобів.

За строком експлуатації виокремлюють:

капітальний гараж Ї будівля або споруда для зберігання транспортних засобів з нерегламентованим правоустановчим документом, що встановлює термін експлуатації;

металевий гараж (тимчасова споруда) Ї споруда для зберігання транспортних засобів з терміном експлуатації, встановленим правоустановчим документом (рішенням міської ради або виконавчого комітету), яка виконується з полегшених металоконструкцій і встановлюється тимчасово. Металеві гаражі не є нерухомістю, не мають капітального фундаменту і є тимчасовими спорудами. Відповідно ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Металеві гаражі не підлягають реєстрації як тимчасові споруди, а також споруди, не пов’язані фундаментом із землею, в експлуатацію не приймаються і право власності на них не оформлюється. Земельні ділянки для обслуговування тимчасових металевих гаражів приватизації не підлягають.

Для металевих гаражів реєструвати право власності на гараж не потрібно, оскільки металевий гараж являє собою збірно-розбірну металеву типову конструкцію заводського виготовлення (тимчасова споруда), яка не використовується в підприємницьких цілях.

Самочинне будівництво та встановлення тимчасових гаражів тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством. Знесення вказаних гаражів виконується на підставі рішення суду. Питання щодо визнання подальшого статусу гаражів, побудованих без правоустановчих документів на подвір’ях домоволодінь, розглядається відповідними радами.

Управління архітектури та містобудування готує висновок про можливість відведення земельної ділянки під будівництво або встановлення металевого індивідуального гаража. Висновок готується протягом місяця від дня звернення зацікавленої особи із залученням відповідних землевпорядних, природоохоронних та санітарних органів, а при потребі Ї інших органів міської влади.

Враховуючи вище наведене, металеві гаражі у кількості 9 (дев'ять) штук є тимчасовими спорудами, які розташовані на прибудинковій території будівель Позивача за адресою пров. Електриків. 15.

Відповідно до пп. 13.2.3 п. 13.2 Правил, самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення І підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об'єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення") об'єкта") за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об'єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил.

Згідно пп. 13.3.2 п. 13.3 Правил, у разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі. Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а Департамент промисловості та розвитку підприємництва - щодо демонтажу об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

Відповідно до пп. 13.3.3 п. 13.3 Правил, рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи Іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями. Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).

Згідно з п. 6 Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2011 N 94, Департамент має право, зокрема, здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо; надавати відповідні доручення профільним структурним підрозділам районних в місті Києві державних адміністрацій і підпорядкованим комунальним підприємствам та контролювати їх виконання.

Враховуючи вище викладене, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища та Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією не виконано покладеного обов'язків щодо вжиття заходів для встановлення власників самовільно розміщених тимчасових споруд та прийняття рішення про демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд та контроль за станом благоустрою міста.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт" задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо невжиття заходів, спрямованих на демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд - металевих гаражів у кількості 9 шт., розміщених за адресою: провулок Електриків, 15 (обліковий код земельної ділянки 85:322:014)

Зобов'язати Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію вжити заходів, спрямованих на демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд - металевих гаражів у кількості 9 шт., розміщених за адресою: провулок Електриків, 15 (обліковий код земельної ділянки 85:322:014.

Стягнути солідарно з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Подільської районної в місті Києві державної адміністрації за рахунок державних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Київенергоремонт" (код ЄДРПОУ 00131328) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій