Рішення № 73690504, 27.04.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року м.Чернігів Справа № 825/1582/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Першого заступника прокурора Чернігівської області Балєва Юрія Олександровича до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд,

У С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Чернігівської області Балєв Юрій Олександрович звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просить: сягнути з відповідача на користь Державного бюджету України (р/р 31313309700002 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області/22160100, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 15371,36 гривень, що еквівалентно сумі 504,30 євро.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Законом України «Про автомобільний транспорт». У зв'язку із наведеним, Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області відповідачу нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 504,30 євро, відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», що еквівалентно 15 грн. За даними Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, у визначений термін відповідач вказані вище кошти не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом .

Ухвалою суду від 30.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для надіслання відзиву на позов.

Копію вказаної ухвали відповідач отримав 07.03.2018, надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 31.08.2017 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Чернігівської області на автодорозі М-02 (Кіпті - Глухів - Бачівськ) 50 км, здійснено габаритно-ваговий контроль автопоїзду: автомобіль (тягач) марки DAF 85 СF, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причіпом FLООR, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належать ОСОБА_1.

Відповідно до інформації регіонального сервісного центру МВС України у Чернігівській області, власником вищевказаного транспортного засобу є ОСОБА_1 (а.с. 27).

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт № 0002495 від 31.08.2017 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 13).

На підставі вищевказаних документів Управлінням Укртрансбезпеки в Чернігівській області здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано відповідачу плату за проїзд № 0002495 від 31.08.2017 у сумі 504,30 євро, отриманий особисто водієм вказаного транспортного засобу, про що свідчить відповідний підпис (а.с. 15).

У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 у добровільному порядку вказаної заборгованості, Управлінням Укртрансбезпеки в Чернігівській області, з метою захисту інтересів держави в судовому порядку, листом від 20.12.2017 за № 2641/40/1-17 до Прокуратури Чернігівської області було направлено матеріали стосовно зазначеного автоперевізника, що стало підставою для звернення Першого заступника прокурора Чернігівської області Балєва Юрія Олександровича (а.с. 11).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно із частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, як вбачається з матеріалів справи, підставою представництва інтересів держави у вказаній справі є несплата суб'єктами господарювання плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у добровільному порядку, що наслідком чого є ненадходження коштів до Державного бюджету України, що порушує інтереси держави.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), передбачені основні завдання та повноваження Укртрансбезпеки (її територіальних органів) щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. В свою чергу, повноваження Укртрансбезпеки, що стосуються плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

Згідно із пунктом 2.1 Положення про Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, одним з основних завдань Управління є здійснення відповідно до вимог законодавства України державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, річковому транспорті.

Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (пункти 3.40, 3.43 Положення).

Тобто, аналізу наведеного вбачається, що в Укртрансбезпеки відсутні повноваження щодо стягнення в судовому порядку на користь держави плати за проїзд великовагових транспортних засобів. Такі повноваження не визначенні також жодним іншим правовим актом.

Враховуючи наведене суд вважає, що Чернігівська місцева прокуратура правомірно звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з відповідним позовом в інтересах держави.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII), Законом України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV), Законом України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 (далі - Постанова № 198), в редакціях, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із частиною другою статті 29 Закону № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно із пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до вимог пункту 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як убачається з пункту 6 Правил № 30, дозвіл видається:

уповноваженим підрозділом Національної поліції - у разі виїзду за межі України або в'їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами;

уповноваженими підрозділами Національної поліції в областях, м. Києві, а також Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями.

Порядок отримання дозволу врегульований пунктами 31-38 Правил № 30.

Як вбачається із матеріалів справи, під час здійснення Управлінням Укртрансбезпеки в Черкаській області габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на вісь транспортного засобу, рух якого дозволяється без отримання спеціального дозволу.

Згідно із вимогами пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 30 Порядку № 879 встановлено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п'ятикратному розмірі.

Судом встановлено, що на підставі акту про перевищення транспортним засобом ОСОБА_1 нормативних вагових параметрів від 31.08.2017 № 0002495, Управлінням Укртрансбезпеки в Чернігівської області було складено розрахунок (а.с.15), яким відповідачу нарахована плата за проїзд у сумі 504,30 євро.

При цьому, водій транспортного засобу ОСОБА_2 із вказаним актом та розрахунком ознайомлений, їх копії отримав, що підтверджується підписом.

Відповідно до абзацу другого пункту 27 Порядку № 879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно із офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку, а саме 31.08.2017, курс гривні до євро становив: 30,480581 грн. за 100 євро. Таким чином, сума 504,30 євро станом на 31.08.2017 за офіційним курсом гривні до іноземної валюти складала15371,36 грн.

Відповідно до вимог пункту 31-1 Порядку №879 перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів, з моменту визначення плати, внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Однак, як встановлено судом, відповідачем розрахунок Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, яким йому нараховано плату за проїзд, ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувався .

Згідно із пунктом 26 Порядку № 879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевказані обставини справи та вимоги нормативно-правових актів України, суд дійшов висновку, що оскільки визначена позивачем плата за проїзд неоскаржена та несплачена перевізником-власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки, та набуває статусу заборгованості перед державним бюджетом України, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України (р/р 31313309700002 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області/22160100, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 15371,36 гривень, що еквівалентно сумі 504,30 євро.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 квітня 2018 року.

Суддя С.Л. Клопот