Рішення № 73690494, 25.04.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 р. Справа № 818/156/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1О.) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:

- визнати незаконною відмову відповідача зробити перерахунок та виплату пенсії, нарахованої з урахуванням грошового забезпечення поліції відповідно до вимог законодавства;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру пенсії за наданою довідкою про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за наданою довідкою УМВС України в Сумській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 26.05.2017 №11/146-27 (2273) з 01.01.2016 та зобов'язати виплатити пенсію за минулий час;

- зобов'язати відповідача проводити виплати пенсії згідно наданої довідки УМВС України в Сумській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 26.05.2017 №11/146-27 (2273) з 01.01.2016 та виплатити компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії.

Свої вимоги мотивував тим, що збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке, за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988. Проте відповідач протиправно, всупереч ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі – постанова КМУ №988 від 11.11.2015), на підставі довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області від 26.05.2017 №11/146-27(2273) про розмір грошового забезпечення не здійснив перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016. Крім того, посилаючись на Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати", просить зобов’язати відповідача виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії.

Крім іншого, просить стягнути з відповідача сплачений при подачі позову до суду судовий збір (а.с.41).

Відповідач, заперечуючи проти позову, 22.02.2018 подав відзив (а.с.26-27), в якому просив відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю. По-перше, у відзиві зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються періоду з 01.01.2016, що, враховуючи дату звернення до суду, виходить за межі шестимісячного строку звернення до суду. За таких умов наявні підстави для застосування положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України щодо залишення позову без розгляду.

По-друге, відповідач зазначив, що, враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України 13.02.2008 №45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393” (далі – Порядок №45), Пенсійний фонд України листом, який на адресу відповідача надійшов 29.03.2017, повідомив, в тому числі ГУ ПФУ в Сумській області, про підстави для проведення перерахунку пенсій і про необхідність підготовки та надання ліквідаційним комісіям списків осіб, які мають право на перерахунок пенсії у строки, передбачені Порядком №45. Перерахунок пенсії військовослужбовцям може бути проведено лише на підставі відповідної довідки щодо зміни розмірів грошового забезпечення, яка видана уповноваженим органом. Довідка про грошове забезпечення позивача надійшла від ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області в червні 2017 року. Посилаючись на Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ відмічає, що виплата перерахованої пенсії буде забезпечена після виділення додаткових коштів.

По-третє, стосовно вимог позивача про виплату компенсації за несвоєчасну виплату пенсії, зазначає, що однією з обов’язкових умов виплати компенсації є нарахування доходів та їх несвоєчасна виплата, чого в даних правовідносинах не було, і тому підстав для виплати компенсації немає.

Ухвалою суду від 12.02.2018 було зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі (Пз/9901/8/18). 29.03.2018 ухвалою суду було поновлено провадження у справі та витребувано у відповідача додаткові докази (а.с.46). На виконання вимог ухвали суду відповідачем було надано витребувані докази (а.с.50-54).

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому 01.05.2006 призначена пенсія за вислугу років згідно із Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ, та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області, що вбачається з позовної заяви та підтверджується копією висновку про призначення пенсії (а.с.51).

На підставі отриманих від відповідача (а.с.53) списків ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Сумській області підготувала та відправила до ГУ ПФУ в Сумській області листом (а.с.54) оригінали довідок про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсій, в тому числі і довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 26.05.2017 №11/146-27(2273) станом на 01 січня 2016 року (а.с.7).

Згідно вказаної довідки, виданої відповідно до постанови КМУ №988 від 11.11.2015 розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01 січня 2016 року за посадою ОПЕРУПОВН. В ОСОБЛ. ВАЖ. СПРАВ-Х ВІДДІЛУ ПО БОРОТ. З ОЗУ УБОЗ/Старший оперуповноважений, становить: посадовий оклад - 2600,00; оклад за військовим (спеціальним) званням: майор - 2000,00; надбавка за стаж служби - 1380,00; надбавка за службу в умовах режимних обмежень – 390,00грн., премія - 126,76, всього - 6496,76 гривні. Копія зазначеної довідки міститься в матеріалах адміністративної справи (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із заявою від 21.09.2017 до ГУ ПФУ в Сумській області про проведення перерахунку пенсії як пенсіонеру органів внутрішніх справ відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постанови КМУ №988 від 11.11.2015 (а.с.8).

Листом від 06.10.2017 №716/Л-11 ГУ ПФУ в Сумській області повідомило позивача, що перерахунок та виплату перерахованої пенсії буде забезпечено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України (а.с.9).

Надаючи правову оцінку, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з ч. 3 ст. 63 вищевказаного Закону (в редакції на момент призначення пенсії) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

29.12.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" від 23.12.2015 №900-VІІІ (далі – Закон №900-VІІІ), яким вказану статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: “Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських”.

Відповідно до абзацу 2 п.15 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 №580-VІІІ за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно із статтею 102 вказаного ж Закону пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Постановами КМУ №988 від 11.11.2015 та від 18.11.2015 № 947 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268” (що діяла у період з 25.11.2015 по 24.09.2016) встановлені розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Враховуючи вказані норми, суд визнає, що позивач, як пенсіонер органів внутрішніх справ, має право на перерахунок пенсії у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення поліцейських.

При цьому, відмовляючи у листі від 06.10.2017 здійснити перерахунок (а.с.9), відповідачем не заперечується право позивача на перерахунок пенсії, але обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати пенсії, останній посилається на ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, відповідно до якої виплата пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України та зазначає, що перерахунок та виплату перерахованої пенсії буде забезпечено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений Порядком №45, який набрав чинності 20.02.2008. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 (в редакції, чинній на час виникнення права на перерахунок) перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

На підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Судом встановлено, що в червні 2017 року від ліквідаційної комісії УМВС в Сумській області на підставі списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, до ГУ ПФУ в Сумській області надійшла довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 26.05.2017 №11/146-27(2273), що свідчить про дотримання державним органом Порядку №45 в частині надання довідок до органу Пенсійного фонду, але зі значною затримкою у часі. Окрім того, у вказаній довідці зазначено, що розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії зазначено за нормами чинними на 01.01.2016.

Суд зазначає, що на момент виникнення права на перерахунок пенсії державним органом (ліквідаційною комісією) було дотримано норми Порядку № 45 в частині надання належної довідки до органу Пенсійного фонду, а головною підставою для не вчинення дій щодо перерахунку пенсії було саме відсутність коштів в Державному бюджеті.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Порушивши вимоги вказаної статті, ГУ ПФУ в Сумській області не перерахувало з 01.01.2016 пенсію ОСОБА_1, після надходження в червні 2017 довідки від 26.05.2017 №11/146-27(2273), чим допустило протиправну бездіяльність.

Крім того, статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Так, на виконання статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В даному випадку, спірні правовідносини виникли в червні 2017 року, коли ГУ ПФУ в Сумській області отримало довідку про розмір грошового забезпечення встановленої форми і, на виконання приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ та Порядку №45, зобов’язане було в безумовному порядку здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2016 року.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні у справі “Міллер проти Австрії” від 16 грудня 1974 року, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов’язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і у рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі “Кечко проти України” (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. Так, у рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист” Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після її закінчення.

Враховуючи те, що право на перерахунок пенсії встановлено чинним законодавством України та було дотримано всі вимоги, передбачені Порядком №45 для проведення перерахунку пенсії, посилання відповідача в листі від 06.10.2017 та у відзиві на відсутність коштів на проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції право позивача мирно володіти своїм майном.

Таким чином, протиправною бездіяльністю ГУ ПФУ в Сумській області порушено право ОСОБА_1 на перерахунок пенсії, що передбачене ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ та постановою КМУ №988 від 11.11.2015, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо визнання відмови у перерахунку та виплаті пенсії незаконними та зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 підлягають задоволенню у повному обсязі.

При розгляді даної справи, судом також враховані висновки постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у зразковій справі № Пз/9901/8/18.

Щодо строку звернення до суду, який на думку представника ГУ ПФУ в Сумській області порушено позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІ, згідно частиною третьою статті 51 якого (в редакції з 01.01.2016) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

У ході розгляду справи встановлено, що перерахунок розміру пенсії позивачу у зв'язку з набуттям чинності Постановою КМУ №988 від 11.11.2015 та Законом №900-VІІІ, яким внесено доповнення до ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ не проведений з 01.01.2016 саме з вини державних органів, на яких покладено обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу. Тому право позивача щодо перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини третьої статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Стосовно вимог позивача про зобов’язання відповідача виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов’язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ) та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі по тексту - Порядок №159).

Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-ІV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати саме нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Системно аналізуючи вказані норми, суд визнає, що компенсація втрати частини доходів проводиться лише на суми, які були нараховані уповноваженим органом, але не виплачені особі. В даному ж випадку позивач просить зобов’язати сплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016, перерахунок якої з 01.01.2016 не проведений, та яка йому ще не була нарахована, а тому, в розумінні приписів Закону № 1058-ІV, статті 2 Закону № 2050-ІІІ строк виплати даного доходу не настав, у зв’язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Також позивач просить суд зобов'язати відповідача проводити виплати пенсії згідно наданої довідки. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю порушені її права, свободи або законні інтереси. Таким чином, в судовому порядку підлягає захисту право, яке вже порушене. Суд не може вирішувати наперед питання про можливість вчинення відповідачем у подальшому дій, які будуть порушувати права позивача. Вимога про зобов'язання відповідача проводити виплати стосується правовідносин, які можуть виникнути у майбутньому, тому задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 704,80грн., сплаченого згідно з квитанцією від 19.01.2018 №124 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (40024, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2016 як пенсіонеру органів внутрішніх справ на підставі наданої довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області про грошове забезпечення для перерахунку пенсій від 26.05.2017 №11/146-27(2273).

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 як пенсіонеру органів внутрішніх справ на підставі наданої довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області про грошове забезпечення для перерахунку пенсій від 26.05.2017 №11/146-27(2273).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (40024, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 704,80грн. (сімсот чотири грн. 80коп.).

В частині вимог про зобов'язання проводити виплати згідно наданої довідки про розмір грошового забезпечення та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 25.04.2018.

Суддя І.Г. Шевченко