Рішення № 73690322, 24.04.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1013/18

РІШЕННЯ

іменем України

24 квітня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд головуючого-судді Гнап Д.Д.

секретаря судового засідання Троян О.А. позивача - ОСОБА_1 представника позивача - ОСОБА_2 представника відповідача - Роюк В. Ю. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

1.ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась в суд з позовом до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов'язати Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області зарахувати період роботи на посаді вихователя дитячого садка в колгоспі "Дружба" с. Коржівка Старокостянтинівського району Хмельницької області з 01.09.1985 по 01.10.1986, на посаді завідуючої дитячим садком в колгоспі та КСП ім. Шевченка с. Вишнопіль Старокостянтинівського району Хмельницької області з 01.12.1986 по 02.01.2014 до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років;

- призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з моменту звернення позивача до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області - з 27.12.2017.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності стажу роботи. Зазначила, що робота на всіх посадах, на яких вона працювала підтверджується записами в трудовій книжці та зараховується до спеціального стажу.

2. 17.04.2018 до суду надійшов відзив представника відповідача, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що позивачу не зараховано до спеціального стажу періоди роботи з 01.09.1985 по 01.10.1986 (в колгоспі "Дружба" вихователем дитячого садка), з 01.12.1986 по 02.01.2004 (завідуюча дитячим садком в колгоспі ім. Шевченка), оскільки вони не підтверджені первинними документами.

У судовому засіданні додаткового повідомила, що у випадку зарахування зазначених періодів до спеціального стажу, позивач матиме право на призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

3. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

4. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.03.2018 відкрито провадження у даній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 24.04.2018.

5. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2018 замінено відповідача у справі №822/1013/18, а саме Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

6. ОСОБА_1 народилася 06.02.1965 та згідно записів в трудовій книжці БТ-І №9254515 працювала в період:

- з 06.09.1984 по 01.09.1985 - на посаді виховательки підготовчого класу Коржівської восьмирічної школи;

- з 01.09.1985 по 01.10.1986 - на посаді вихователя дитячого садка в колгоспі "Дружба";

- з 01.12.1986 по 02.01.2004 - на посаді завідуючої дитячим садком в колгоспі та КСП ім. Шевченка;

- з 12.04.2007 по 11.08.2008 - на посаді завідувача дитячого садка с. Вишнопіль;

- з 01.10.2009 по 31.12.2017 - на посаді вихователя дошкільного навчального закладу с. Вишнопіль.

7. Вважаючи, що має право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернулася до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо її призначення.

8. Листом Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області №727/03 від 17.01.2018 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. Зазначено, що згідно наданих ОСОБА_1 документів, зараховано до спеціального стажу роботи 10 років 06 місяців 22 дні, а саме періоди роботи з 06.09.1984 по 01.09.1985 на посаді виховательки підготовчого класу Коржівської восьмирічної школи, з 12.04.2007 по 11.08.2008 - на посаді завідувача дитячого садка с. Вишнопіль, з 01.10.2009 по 31.12.2017 - на посаді вихователя дошкільного навчального закладу с. Вишнопіль. Повідомлено, що періоди роботи з 01.09.1985 по 01.10.1986 в колгоспі "Дружба" та з 01.12.1986 по 02.01.2004 на посаді завідуючою дитячим садком в колгоспі ім. Шевченка не зараховано в спеціальний стаж, так як дана робота не підтверджена первинними документами.

9. Позивач, вважаючи, що їй безпідставно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернулася з позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ

10. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

11. Зі частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки праці, яка є основним джерелом існування для неї самої та її сім'ї.

12. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються, зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон), який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

13. Згідно статті 1 Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

14. За змістом статті 2 Закону, пенсія за вислугу років відноситься до трудових пенсій.

15. Статтею 3 Закону визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

16. Відповідно до статей 51, 52 Закону пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

17. Згідно пункту "е" статті 55 Закону, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

18. Згідно статті 56 Закону до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

19. Спеціальний стаж це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення. Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконання якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

20. Статтями 48 Кодексу законів про працю України та 63 Закону визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

21. У зазначених нормативно-правових актах відсутнє застереження щодо необхідності додаткового підтвердження стажу роботи.

22. Трудова книжка ОСОБА_1 містить відомості щодо її роботи у зазначені спірні періоди, тобто містить відомості про стаж та характер її роботи.

23. Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення первинних документів. Зазначене не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

24. Відповідно до положень статті 9 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

25. Згідно статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

26. Відповідно до підпункту d пункту 2 "F. Суд" Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011, слід установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

27. У пункті 36 рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Будченко проти України" зазначено, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого Протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

28. Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, пункті "е" статті 55 Закону, стандарти Європейського суду з прав людини і повинні бути застосовані до даного випадку.

29. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014).

30. Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

31. Суд додатково зауважує, що законодавство з питань призначення пенсії не вимагає додаткового підтвердження підстав її призначення. Неможливість отримання додаткових доказів, внаслідок припинення юридичної особи, на якій працювала позивач, чи відсутність архівних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу.

32. Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

33. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

34. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 31141, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29013, ідентифікаційний код - 21318350) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Хмельницької області зарахувати ОСОБА_1 період роботи на посаді вихователя дитячого садка в колгоспі "Дружба" с. Коржівка Старокостянтинівського району Хмельницької області з 01.09.1985 по 01.10.1986, на посаді завідуючої дитячим садком в колгоспі та КСП ім. Шевченка с. Вишнопіль Старокостянтинівського району Хмельницької області з 01.12.1986 по 02.01.2004 до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з моменту звернення позивача до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області - з 27.12.2017.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його

Повне рішення складене 27 квітня 2018 року

Головуючий суддя Д.Д. Гнап