Рішення № 73690267, 16.04.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/565/18

РІШЕННЯ

іменем України

16 квітня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І.

за участі:секретаря судового засідання Яворської І.Ю. позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом від 12.02.2018, в якому просить визнати протиправною та скасувати відмову головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.10.2017 за № С-23355/0-13148/6-17 щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницькій області; 2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницькій області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.06.2017 звертався з заявою до відповідача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Нетичинецької сільської ради, Віньковецького району, Хмельницької області. На його звернення його повідомлено, що у зв"язку з великим надходженням заяв від учасників АТО та членів сімей загиблих учасників управлінням формується перелік заяв учасників АТО в порядку черговості їх надходження, тому про результат розгляду клопотання буде проінформовано додатково. 28.08.2018 просив відповідача розглянути його заяву у встановлений строк. Листом від 02.10.2017 за № С-23355/0-13148/6-17 його повідомлено, що земельна ділянка включена до земельних ділянок, які зарезервовано для учасників АТО, створено списки, які оновлюються, а надання земельної ділянки буде можливим тільки після включення земельної ділянки до ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність у поточному кварталі в межах норм безоплатної приватизації на території відповідного району. Вважає відмову відповідача у вирішенні його заяви протиправною і покликаючись на ЗК України, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 16.03.2018.

Відповідно до ухвали від 16.03.2018, клопотання представника позивача від 16.03.2018 задоволено, і відкладено судове засідання на 29.03.2018.

Протокольною ухвалою суду від 29.03.2018, оголошено перерву у розгляді справи до 04.04.2018.

Відповідно до протокольної ухвали від 04.04.2018, оголошено перерву в розгляді справи до 16.04.2018.

Згідно з ухвалою суду від 05.04.2018, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального провадження і призначено судове засідання на 16.04.2018.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з тих же підстав, що вказані в позовній заяві. Додатково пояснив, що йому ніхто не повідомляв про позитивне вирішення його заяви, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-611-СГ від 11.01.2017, і він не отримував цього рішення, тому він звернувся до відповідача з іншою заявою, яку просив вирішити, рішення щодо цього оскаржує у цій адміністративній справі.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити з підстав, вказаних у Відзиві на позовну заяву (стор. 47-52). Додатково суду пояснила, що земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) на яку претендує позивач є вільною (не зайнятою), але вона включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права оренди на які пропонується продавати (50,8 га) і вона була включена до переліку земельних ділянок, зарезервованих для учасників АТО та сімей загиблих учасників АТО, що підтверджено письмовою інформацією наданою суду за №9-22-0.62-2573/2-18 від 13.04.2018. Будь-яких рішень про скасування (зміну) наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-611-СГ від 11.01.2017 не приймалось ( стор. 108-110).

Заслухавши вступні слова учасників справи, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази по справі, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою від 01.12.2016, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Карачієвецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області (стор. 79).

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-611-СГ від 11.01.2017, надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність за межами населених пунктів Карачієвецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області (стор. 81).

13.06.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою та додатками до неї, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області (стор. 87).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.07.2017 №330/0-9376/6-17 позивача повідомлено, що у зв'язку з великим надходженням заяв від учасників АТО та членів сімей загиблих учасників управлінням формується перелік заяв учасників АТО в порядку черговості їх надходження, тому про результат розгляду клопотання буде проінформовано додатково (стор. 89).

Відповідно до Клопотання щодо розгляду заяви у встановлений строк та прийняття рішення від 23.08.2017 ОСОБА_1 вказує, що пройшло 2-а місяці з часу звернення із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, але рішення по цій заяві не прийнято, що порушує його права. Просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області ( стор. 40 -41).

Згідно з листом відповідача від 02.10.2017 за № С-23355/0-13148/6-17 стверджено, що земельна ділянка включена до земельних ділянок, які зарезервовано для учасників АТО, створено списки, які оновлюються, а надання земельної ділянки буде можливим тільки після включення земельної ділянки до ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність у поточному кварталі в межах норм безоплатної приватизації на території відповідного району ( стор. 93-94).

Отже, позивач фактично подав до відповідача 2-і заяви в яких просив: 1) надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Карачієвецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області; 2) надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області. При цьому, відповідач про прийняте рішення наказом №22-611-СГ від 11.01.2017 не повідомив позивача, так як не надав жодних доказів цього. Крім цього, це підтверджується і послідуючими діями і рішеннями відповідача, так як отримавши 2-у заяву позивача від 13.06.2017 на іншу ділянку, у відповіді за №330/0-9376/6-17 від 11.07.2017 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не вказує, що заява позивача від 01.12.2016 вже вирішена 11.01.2017. Також, суд вважає, що відповідач не повідомляв ОСОБА_1 про розгляд його заяви від 13.06.2017 листом від 11.07.2017 за №330/0-9376/6-17, адже таких доказів не має, що підтверджує і Клопотання щодо розгляду заяви у встановлений строк та прийняття рішення від 23.08.2017. Ці висновки суду не спростовують пояснення представника відповідача про відсутність обов"язку направляти звичайною кореспонденцією листи про прийняті рішення щодо розгляду заяв, так як повинно бути фактичне відправлення цих листів, а не тільки їх реєстрація, як у цьому випадку, що підтверджено встановленим судом і описано вище у цій справі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з п.7 зазначеного Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. "а" ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абз.1 ч.7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, відповідно ст.118 ЗК України, відповідач за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має право вчинити лише такі дії: 1) надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або 2) надати мотивовану відмову у його наданні, - з підстав, які прямо передбачені зазначеною статтею. Перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому зобов'язує орган державної влади у випадках прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до оскаржуваного рішення у формі листа від 02.10.2017 за № С-23355/0-13148/6-17 позивачу фактично відмовлено у розгляду його заяви від 13.06.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0000 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницькій області, з підстав не передбачених ЗК України. Тобто, заяву позивача потрібно було вирішити у такі способи: 1) надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; 2) надати мотивовану відмову у його наданні, - з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України, чого відповідач не зробив.

Відповідач правомірність оскаржуваної відмови, також обґрунтовує наказом №174 від 06.09.2017 "Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок зарезервованих для учасників АТО" (стор. 90) і наказом № 198 від 02.10.2017 "Про включення земельних ділянок до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які пропонуються на земельних торгах" ( стор. 97-98), чому суд дає критичну оцінку. Ці накази, на думку суду, взаємозаперечуючі, адже в одному наказі вирішено зарезервувати землю для учасників АТО, а в другому цю ж землю вирішено продавати. При цьому, жодних об"єктивних доказів, які би свідчили про реалізацію цих наказів суду не надано, як і не спростовано право позивача, який має статус учасника бойових дій, як учасник АТО, отримати землю в порядку визначеному ЗК України, яка якраз згідно одного з наказів зарезервована для учасників АТО, першим етапом реалізації такого права є отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Цей висновок суду не спростовує Наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-611-СГ від 11.01.2017, адже як встановлено в суді про нього позивач не знав, а на землю, на яку претендував ОСОБА_1, за межами населених пунктів Карачієвецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області іншим громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були передані земельні ділянки, згідно копій наказів наданих суду ( стор. 119 -120). Тобто, позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на ділянку, яка фактично передана іншим громадянам, і тому відповідно наказ №22-611-СГ від 11.01.2017 не може бути ним реалізований. При цьому, потрібно враховувати розгляд іншої заяви і рішення по ній, що є предметом цього судового розгляду.

Щодо позовних вимог про зобов'язання надати відповідний дозвіл, та доводів відповідача про те, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції державних органів, суд зазначає наступне.

Зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції, не буде привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки суд в цьому разі не вирішує питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а лише зобов'язує його діяти у спосіб та в межах повноважень, визначених ст.118 ЗК України.

Крім цього, повноваження відповідача із вчинення таких дій не є дискреційними, оскільки не здійснюється суб'єктом владних повноважень на власний розсуд; при їх реалізації відповідач позбавлений можливості обирати із свободою розсуду варіант власної поведінки, оскільки зазначені повноваження реалізуються у чіткій відповідності із вимогами ЗК України, які не наділяють його повноваженнями самостійно обирати один із кількох варіантів прийняття рішення.

При цьому, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Зокрема, такого висновку дотримується також й Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014.

Крім цього, слід відмітити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону щодо розгляду заяви позивача від 13.06.2017 і прийняття по ній рішення у формі листа від 02.10.2017 за № С-23355/0-13148/6-17, тому позов задовольняється, що підтверджено доказами, які перевірено судом. Крім цього, з урахуванням встановлених обставин, а саме не можливості реалізації позивачем наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-611-СГ від 11.01.2017, так як земля на яку претендував позивач фактично вже надана іншим 4-м громадянам, суд виходить за межі позовних вимог, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, і вважає за потрібне скасувати згаданий наказ, який на даний час є протиправним, і щоб він не був перешкодою реалізації відновлених прав позивача у цій справі.

Керуючись ЗК України, статтями 6, 9, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29001, код НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код 39767479) про визнання протиправною та скасування відмови та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-611-СГ від 11.01.2017 та рішення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, викладене у листі від 02.10.2017 за № С-23355/0-13148/6-17, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницькій області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницькій області за його заявою від 13.06.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26 квітня 2018 року

Головуючий суддя А.І. Петричкович