Рішення № 73690266, 26.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/1513/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

третя особа: ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою громадської організації “Автостоянка “Волна” (65069, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Кишинівська, будинок 2 А; код ЄДРПОУ 26209921) до Одеської міської ради (65004, Одеська обл., місто Одеса, площа Думська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26597691), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Артилерійська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26302595) про визнання противоправним та нечинним рішення Одеської міської ради № 2290-VII від 26 липня 2017 року, –

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 квітня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.01.2018 р. (вх. № 10811/18) громадська організація “Автостоянка “Волна” звернулася до Приморського районного суду м. Одеси як місцевого адміністративного суду з позовом до Одеської міської ради, третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання противоправним та нечинним рішення Одеської міської ради № 2290-VII від 26 липня 2017 року про відмову у наданні дозволу ГО “Автостоянка “Волна” на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок у м.Одесі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Одеської міської ради № 2290-VII від 26 липня 2017 року позивачу протиправно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок у м.Одесі на підставі набувальної давності. Позивач зазначив, що з 1988 р. на земельній ділянці, розташованій за адресою: м.Одеса, вул. Кишинівська, 2а розміщується автостоянка «Волна», що протягом двадцяти дев’яти років поспіль об’єднує громадян – власників транспортних засобів, що постійно користуються земельною ділянкою з відома та дозволу органу місцевого самоврядування. На думку позивача, відповідач всупереч ст.ст. 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» направив звернення ГО“Автостоянка “Волна” від 14.02.2017р. про передачу у власність земельних ділянок за давністю користування для розгляду та надання відповіді до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, враховуючи, що вирішення питання передачі земельних ділянок у власність здійснюється виключно на пленарних засіданнях Одеської міської ради відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування». Також, на думку позивача, в Одеської міської ради не було правових підстав для повторного розгляду клопотання позивача, яке вже розглянуте Департаментом комунальної власності Одеської міської ради і надано заявнику відповідь (№ 01-18/1545-09-02 від 12.10.2016р.). Позивач вважає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатніх підстав для відмови ГО “Автостоянка “Волна” у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відвелення земельних ділянок у власність у м. Одесі.

Згідно ухвали судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.01.2018р. дану справу передано на розгляд Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П. від 23.02.2018р. прийнято справу до свого провадження, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на 02 квітня 2018 року о 14 год. 15 хв.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 82-91), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач звернувся до Одеської міської ради з клопотанням про передачу у власність земельних ділянок за набувальною давністю, керуючись чт.344 ЦК України, ст.ст. 83, 116, 119, 122 ЗК України, проте за приписами ст.119 ЗК України набувальна давність не є окремою підставою для набуття земельної ділянки у власність та передбачає передачу земельних ділянок у власність або надання у користування за набувальною давністю лише громадянам та здійснюється лише в порядку, встановленому ЗК України, тобто відповідно до ст.ст. 116, 118, 123 ЗК України. Відтак, відповідач вважає, що можливість відведення безоплатно у власність із земель комунальної власності надана лише громадянам України, тоді як юридичні особи можуть отримати земельні ділянки у користування відповідно до ст.ст. 122, 123 ЗК України або отримати у власність у порядку, передбаченому главою 20 ЗК України, яка присвячена питанню продажу земельних ділянок або прав на них громадянам та юридичним особам на підставі цивільно-правових договорів. Відповідач наголосив, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності юридичних осіб, відтак клопотання позивача не є клопотанням у розумінні ст.118 ЗК України, а про надання земельної ділянки у користування позивач не просив. Враховуючи зазначене, відповідач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та останнє відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України. Крім того, зазначено про дотримання відповідачем порядку розгляду клопотання позивача від 14.02.2017р. та обґрунтованості надання Департаментом комунальної власності Одеської міської ради відповіді зі спірного питання. Також звертається увага на те, що у позовній заяві зазначено ідентифікаційний номер позивача 35991213 – обслуговуючого кооперативу «Автостоянка «Волна», а не громадської організації, права якого не порушено.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли письмові пояснення від 20.04.2018р. (вх. № 10939/18), в яких зазначено, що згідно з абз.2 ч.1 ст.344 ЦК України набуття права власності на земельну діляку за набувальною давністю регулюється законом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому ЗК України, відповідно до ст. 119 якого громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Щодо юридичних осіб, які згідно ст. 82 ЗК України можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, у разі виникнення інших підстав, передбачених законом, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 20.04.2016р. у справі №916/4251/15, зазначено, що чинним законодавством не передбачено можливості визнання права власності на земельну ділянку за давністю користування (набувальною давністю) за юридичними особами, а застосування в даному випадку аналогії закону (с. 8 ЦК України) не призведе до зміни встановленого і щодо юридичних осіб порядку отримання у власність земельної ділянки (ст.ст. 116, 123 ЗК України). Також вказано, що відповідь на клопотання позивача від 14.02.2017р. надана йому у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк.

Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 23 квітня 2018 року 14 год. 10 хв.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні.

Суд зазначає, що 15.12.2017 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017р., котрим КАС України викладено в новій редакції. Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 р., розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу. Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

16.09.2016р. голова правління громадської організації “Автостоянка “Волна” звернувся до Одеської міської ради із заявою про передання земельних ділянок у власність на підставі набувальної давності, в якій просив з метою організації автомобільних місць і гаражів для автомобілів, що належать членам ГО “Автостоянка “Волна” прийняти рішення про надання дозволу (згоди) громадській організації “Автостоянка “Волна” на розроблення документації із землеустрою земельних ділянок: площею 0,0500 га, за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 65-б, на якій розташована ГО “Автостоянка “Волна”; площею 0,0768 га, за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 58, на якій розташована ГО “Автостоянка “Волна”; площею 0,1000 га, за адресою: м. Одеса, вул. 2-а Лінія, 1-а, на якій розташована ГО “Автостоянка “Волна”; площею 0,0889 га, за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 62, на якій розташована ГО “Автостоянка “Волна”; площею 0,0563 га, за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 64, на якій розташована ГО “Автостоянка “Волна” (а.с. 7-8).

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом від 12.10.2016р. (вих. № 01-18/1545-09-02) повідомлено заявника, що підстави для набуття права за давністю користування (набувальна давність) відповідно до ст.119 ЗК України відсутні, оскільки правом набуття земельних ділянок за набувальною давністю наділені виключно громадяни, тоді як ГО “Автостоянка “Волна” є юридичною особою (а.с. 9).

14.02.2017р. голова правління громадської організації “Автостоянка “Волна” звернувся до Одеської міської ради із клопотанням про передачу у власність земельних ділянок за давністю користування (за набувальною давністю), в якій, посилаючись на приписи п. «а» ч.3 ст.ст.116, 118, 119, 122 ЗК України, просив прийняти рішення, відповідно до якого передати у власність громадській організації “Автостоянка “Волна” земельні ділянки: площею 0,0500 га, за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 65-б; площею 0,0768 га, за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 58; площею 0,1000 га, за адресою: м. Одеса, вул. 2-а Лінія, 1-а; площею 0,0889 га, за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 62;

площею 0,0563 га, за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 64 (а.с. 45-47).

Рішенням Одеської міської ради № 2290-VII від 26 липня 2017 року відмовлено ГО “Автостоянка “Волна” у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок за адресами: м. Одеса, вул. Ростовська, 65-б, вул. Керченська, 58, 62, 64, вул. 2-а Лінія, 1-а (а.с. 50).

Як вбачається з матеріалів справи, копію рішення Одеської міської ради № 2290-VII від 26 липня 2017 року направлено позивачу 18.10.2017р. (вих. № 463/1-гс) (а.с. 11), а позовну заяву подано до суду 29.01.2018 р. (вх. № 10811/18), тобто в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України.

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням органу місцевого самоврядування, звернувся з позовом до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч.1 ст.19 КАС України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд зазначає про необґрунтованість тверджень відповідача у відзиві на позовну заяву про відсутність порушення права позивача з огляду на те, що позивач у позовній заяві невірно зазначив ідентифікаційний номер юридичної особи, оскільки саме по собі помилкове зазначення ідентифікаційного номеру юридичної особи – позивача у позовній заяви не може свідчити про наявність чи відсутність порушення його прав чи законних інтересів.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є правомірність прийняття рішення Одеської міської ради № 2290-VII від 26 липня 2017 року «Про відмову у наданні дозволу громадській організації “Автостоянка “ВОЛНА” на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок у м.Одесі».

Згідно статуту громадської організації “Автостоянка “Волна” (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів № 2-11/16 від 30.11.2016р., громадська організація “Автостоянка “Волна” є громадською неприбутковою організацією, утвореною на основі Конституції України, Закону України «Про громадські об’єднання», а також інших нормативно-правових актів (а.с. 18-25).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадську організацію"АВТОСТОЯНКА "ВОЛНА" (ГО "АВТОСТОЯНКА "ВОЛНА") (ідентифікаційний код юридичної особи 26209921) зареєстровано як юридичну особу 22.01.2007р., номер запису: 1 556 120 0000 025178. Видами діяльності ГО "АВТОСТОЯНКА "ВОЛНА" є : Код КВЕД 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н. в. і. у. (основний); Код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту.

Згідно ч.1 ст. 24 Закону України «Про громадські об’єднання» громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Зазначені законодавчі норми імперативно визначають, що майно громадського об’єднання та його майнові права є відокремленим від майна та майнових прав його членів.

Між тим, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що він (громадська організація) об’єднує громадян власників транспортних засобів, що постійно користуються зазначеною земельною ділянкою з відома та дозволу органу місцевого самоврядування.

Враховуючи межі компетенції адміністративного суду, а також наявні у матеріалах справи докази, суд не надає правової оцінки законності користування земельною ділянкою громадянами членами ГО «Автостоянка Волна», проте зауважує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, на переконання позивача, відповідачем неправомірно не задоволено його клопотання про передачу у власність зазначених вище земельних ділянок за давністю користування (за набувальною давністю), зокрема з огляду на наступне.

Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної адміністрації № 470 від 16.09.1988р. земельну ділянку за адресою вул. Кишинівська кут вул. Ростовської була надана в тимчасове користування кооперативу «Іскра» (а.с. 13).

Розпорядженням Суворовської районної адміністрації № 20/1 від 15.01.2002р. передано Суворовській районній раді ветеранів (війни, праці, військової служби та органів правопорядку) м. Одеси автостоянку «Волна» по вул. Кишинівська, 2-А з метою допомоги інвалідам війни та іншим категоріям ветеранів (а.с. 17).

Розпорядженням виконавчого комітету Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 242р від 12.03.2002р. автостоянка «Волна» доручено раді ветеранів району та раді автостоянки «Волна» вирішувати всі питання експлуатації стоянки (а.с. 16).

Позивач зазначив, що з 1988р. на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Кишинівська, 2а, розміщується автостоянка «Волна», яка протягом двадцяти дев’яти років поспіль об’єднує громадян – власників автотранспортних засобів, що постійно користуються зазначеною земельною ділянкою з відома та з дозволу органу місцевого самоврядування.

ОСОБА_5 регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства У країни від 28.01.2015р. позивачу було повідомлено, що ГО“Автостоянка “Волна” розташована на 15 земельних ділянках, які згідно рішень Одеської міської ради від 15.06.2004р. та від 28.01.2015р. передані громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та видано протягом 2005-2006рр. державні акти на право власності на земельні ділянки. Також зазначено про відсутність інформації щодо реєстрації земельної ділянки для експлуатації ГО“Автостоянка “Волна”, розташованої за адресою: вул. Кишинівська, 2-А у м. Одесі, у Державному земельному кадастрі відсутня. Також вказано, що рішенням Одеської міської ради №5286-VI від 27.08.2014р. затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в тому числі по вул. Кишинівська, 2а (а.с. 52).

Позивач акцентував увагу на тому, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015р. у справі № 522/18528/13-а визнано протиправними та скасовано 5 із 15 рішень Одеської міської ради про передачу у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а саме рішення Одеської міської ради № № 3716-ІV, 3719-ІV, 3714-ІV, 3751-ІV, 3718-ІV від 28.01.2005р.

Відтак, позивач вважає, що відповідачем порушено його права та законні інтереси як користувача земельної ділянки близько тридцяти років за адресою м. Одеса, вул. Кишинівська, 2 а, в складі якої також перебувають земельні ділянки, які позивач у клопотанні від 14.02.2017р. просив відповідача передати у власність ГО“Автостоянка “Волна” на підставі набувальної давності.

Суд не погоджується із зазначеними твердженнями позивача, з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Статтею 119 ЗК України передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що конструкція ст. 119 ЗК України відрізняється від конструкції ст. 344 ЦК України та не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у ч. 1 цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або користування (ст. 116,118, 123 ЗК).

Суд звертає увагу, що, по-перше, стаття 119 ЗК України передбачає право саме громадян, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, на звернення до органу державної влади, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування, а не юридичних осіб, якою є позивач - "АВТОСТОЯНКА "ВОЛНА". Тобто в даному випадку позивач не є суб’єктом звернення з відповідним клопотанням у розумінні ст. 119 ЗК України.

По-друге, статтею 119 ЗК України передбачено лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачено безумовного обов’язку щодо передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам, а потребує дотримання передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.

Поряд з цим, за приписами ст. 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Чинним законодавством України не передбачено підстав для передачі земельної ділянки у власність або у користування юридичних осіб на підставі набувальної давності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до господарського суду з вимогами про визнання за Громадською організацією "Автостоянка "Волна" права власності за набувальною давністю на земельні ділянки, які знаходяться у складі земельної ділянки площею 11198 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Кишинівська, 2а, а саме на земельну ділянку загальною площею 0,0500 га за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 65-б; земельну ділянку загальною площею 0, 0768 га за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 58; земельну ділянку загальною площею 0, 1000 га за адресою: м. Одеса, вул. 2 Лінія, 1-а; земельну ділянку загальною площею 0, 0889 га за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 62; земельну ділянку загальною площею 0, 0563 га за адресою: м. Одеса, вул. Керченська, 64, на яких розташовані автостоянки "Волна".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2015р. у справі № 916/4251/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016р. у справі №916/4251/15 в задоволенні касаційної скарги ГО "Автостоянка "Волна" відмовлено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 у справі №916/4251/15 залишено без змін (а.с. 92-95). При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо існування встановленого спеціальним законодавством загального порядку оформлення права власності на земельні ділянки (ст.ст. 116, 118, 119 ЗК), який не може бути змінений рішенням суду з цього питання.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ст. 12 ЗК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим (ч.1 ст.118 ЗК України).

За приписами ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у ст. 123 ЗК України, відповідно до ч. 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що можливість відведення безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності надана лише громадянам України, тоді як юридичні особи можуть отримати земельні ділянки у користування відповідно до ст.ст. 122, 123 ЗК України або отримати у власність у порядку, що визначений главою 20 ЗК України «Продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів».

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Одеської міської ради із клопотанням про передачу саме у власність вищезазначених земельних ділянок, посилаючись на приписи статтей 118, 119, 122 ЗК України, однак, таке звернення громадської організації “Автостоянка “Волна” не є клопотанням у розумінні ст. 118 ЗК України, оскільки громадська організація “Автостоянка “Волна” є юридичною особою та не є суб'єктом звернення відповідно до вказаної норми, а також не відповідає положенням статті 123 ЗК України, оскільки позивач не просив про надання земельних ділянок у користування.

Твердження позивача про безпідставність направлення його заяви від 14.02.2017р. на розгляд Департамент комунальної власності Одеської міської ради судом відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно п.1.1 Положення про департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 2752-VI від 19.02.2013р., департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради (далі - ОСОБА_4). Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, а також правонаступником прав та обов’язків приєднаного Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради.

За приписами п.2.1.2 вказаного Положення до основних завдань департаменту комунальної власності Одеської міської ради у сфері земельних правовідносин віднесено: забезпечення реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства України; здійснення заходів із розвитку ринку земель міста; організація ведення земельно-кадастрової документації; розроблення та супроводження земельно-інформаційної системи м. Одеси; участь у розробленні та виконанні міських програм із використання і охорони земель міста; здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель та контролю за додержанням земельного законодавства; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; забезпечення в межах повноважень реалізації державної політики у сфері державної експертизи землевпорядної документації.

Пунктом 2.2.2 зазначеного Положення передбачено, що у сфері земельних правовідносин департамент комунальної власності Одеської міської ради забезпечує виконання повноважень щодо здійснення вилучення (викупу) земельних ділянок, надання під забудову та для інших потреб, передачі земельних ділянок у користування, передачі земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.

Як вбачається з матеріалів справи, за дорученням заступника міського голови департаментом комунальної власності Одеської міської ради розглянуто звернення ГО “Автостоянка “Волна” щодо оформлення документів на землекористування для експлуатації автостоянки на підставі набувальної давності та листом від 12.10.2016р. (вих. № 01-18/1545-09-02) повідомлено заявника, що підстави для набуття права за давністю користування (набувальна давність) відповідно до ст.119 ЗК України відсутні, оскільки правом набуття земельних ділянок за набувальною давністю наділені виключно громадяни, тоді як ГО “Автостоянка “Волна” є юридичною особою (а.с. 9).

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст.ст. 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» в зв’язку з направленням клопотання ГО“Автостоянка “Волна” від 14.02.2017р. про передачу у власність земельних ділянок за давністю користування для розгляду та надання відповіді до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, суд вважає за необхідне зазначити, що предметом даного спору не є питання правомірності дій/бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо розгляду заяви/звернення в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Порядок передачі у власність земельної ділянки, зокрема, із земель комунальної власності та порядок і строки розгляду відповідних клопотань та вирішення порушених у них питань визначені ЗК України, п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», вимоги яких відповідачем дотримано.

Доводи позивача про надання Департаментом комунальної власності Одеської міської ради відповіді на звернення ГО“Автостоянка “Волна” з порушенням встановленого Законом України «Про звернення громадян» строку не стосуються предмета спору у даній справі та судом відхиляються, оскільки в межах даної справи Департамент комунальної власності Одеської міської ради не є відповідачем та позивач у цій справі не оскаржує його рішень, дій чи бездіяльності.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що рішення Одеської міської ради № 2290-VII від 26 липня 2017 року «Про відмову у наданні дозволу громадській організації “Автостоянка “ВОЛНА” на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок у м.Одесі» прийняте відповідачем з на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, ЗК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, в зв’язку з чим судом не встановлено підстав для визнання його протиправним та скасування.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви громадської організації “Автостоянка “Волна” (65069, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Кишинівська, будинок 2 А; код ЄДРПОУ 26209921) до Одеської міської ради (65004, Одеська обл., місто Одеса, площа Думська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26597691), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Артилерійська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26302595) про визнання противоправним та нечинним рішення Одеської міської ради № 2290-VII від 26 липня 2017 року,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.04.2018 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.