Рішення № 73689896, 26.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/562/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

позивача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду війни та зобов'язання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити та здійснити виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав інвалідність в період виконання службових обов'язків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в період з 01.08.1970 по 22.01.1996 проходив військову службу, де у 1974 році та 1995 році під час виконання службових обов`язків отримав черепно-мозкову травму. Вказував, що згідно з довідкою МСЕ №0115807 з 30.04.2008 вперше була призначена 3 група інвалідності. 15.04.2009 року йому була встановлена інвалідність 2 групи безстроково у зв'язку з травмою, отриманою при виконанні обов'язків військової служби. А тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". 29.12.2017 позивачу направлено відповідь від Полтавського обласного військового комісаріату за № 10/2633, якою йому було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що нова редакція ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2014 року. Вважає, що бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги є протиправною у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 816/562/18 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Полтавський обласний військовий комісаріат.

23.03.2018 від Полтавського обласного військового комісаріату надішли пояснення на адміністративний позов, у в якому просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю. Зазначав, що нова редакція ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 03.11.2006 року поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2014 року і відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

29.03.2018 відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на пропущення позивачем строку реалізації свого права на призначення одноразової грошової допомоги. Вказував на те, що позивачу первинно встановлено III групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, - 30.04.2008 року, а тому при вирішенні питання щодо наявності права і щодо порядку виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на день встановлення інвалідності, а саме Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції станом на 30.04.2008 та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499. Пояснював, що законодавець чітко визначає подію, з настанням якої у особи виникає право на призначення одноразової грошової допомоги, а саме - дата встановлення (а не дата підтвердження або підвищення) особі інвалідності та саме цією датою визначається законодавство та його редакція, якими необхідно керуватися при вирішенні питання щодо наявності права та щодо порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Повторний огляд особи та підтвердження або підвищення групи інвалідності у даному випадку не являється моментом виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, зазначав, що позовна вимога про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу є втручанням в дискреційні повноваження Міноборони та не підлягає задоволенню.

10.04.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив на адміністративний позов, який судом розцінюється як заява позивача про уточнення позовних вимог, у якій позивач вказав про безпідставність твердження відповідача про відсутність підстав для реалізації права позивача на призначення одноразової грошової допомоги та просив суд визнати бездіяльність Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги, зобов'язати Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги.

13.04.2018 від Полтавського обласного військового комісаріату надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначено, що до спірних правовідносин підлягає застосування Закону України від 04.04.2006 "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та постанова Кабінету Міністрів України №499. Враховуючи, що ОСОБА_2 звільнений з військової служби до набрання чинності цим законом, він не має права на одержання одноразової грошової допомоги. Крім того, просив розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

23.04.2018 до суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_2, у яких позивач вказував на безпідставність посилання відповідачем на п. 8 ст. 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки на момент набуття права на отримання одноразової грошової допомоги позивачем (30.04.2008) Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не містив такого обмеження, а тому воно не може бути поширене на спірний випадок. Зазначав, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, не з`явився, попередньо направивши відзив на позовну заяву, в задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши доводи позивача та представника третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу з 01.08.1970 року по 22.01.1996 року в Збройних Силах СРСР та України /а.с. 18/.

29.09.1995 року ОСОБА_2 при виконанні службових обов'язків отримав черепно-мозкову травму із струсом головного мозку. З 29.09.1995 року по 18.10.1995 рік позивач лікувався амбулаторно, а з 19.10.1995 року по 27.10.1995 рік лікувався стаціонарно у гарнізонному госпіталі військової частини 22420.

Після перенесеної травми в 1995 році, згідно довідки МСЕ №0115807, ОСОБА_2 була встановлена третя група інвалідності (травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби).

19 березня 2003 року Полтавським обласним військовим комісаріатом видано посвідчення серії НОМЕР_2, згідно якого позивач має право на пільги, встановлені чинним законодавством України для ветеранів військової служби.

15 квітня 2009 року ОСОБА_2 отримав посвідчення серії НОМЕР_3 згідно якого він є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені чинним законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

У травні 2017 року позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату щодо виплати належної йому одноразової грошової допомоги, так як згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.07.2017 року №272/Р-03, ОСОБА_2 не отримував одноразову грошову допомогу ні у зв'язку з встановленням 3 групи, ні у зв'язку з встановленням 2 групи.

Листом Полтавського обласного військового комісаріату від 06.06.2017 року №10/1078 ОСОБА_2 було відмовлено в надані одноразової грошової допомоги.

Листом Полтавського обласного військового комісаріату від 16.08.2017 року №10/16371 позивачу було відмовлено в направленні особової справи до Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням 2 групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, травми та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.

Не погоджуючись із бездіяльністю Полтавського обласного військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_2 у направленні до Міністерства оборони України висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, позивач звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності Полтавського обласного військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_2 у направленні до Міністерства оборони України висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності протиправною; зобов'язання Полтавський обласний військовий комісаріат подати головному розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ОСОБА_2

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 05.09.2017 у справі 3552/4349/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, позов задоволено. Визнано бездіяльність Полтавського обласного військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_2 у направленні до Міністерства оборони України висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності протиправною. Зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат подати головному розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ОСОБА_2.

04.12.2017 Полтавським обласним військовим комісаріатом висновок з усіма належними документами стосовно призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України /а.с. 69/.

Згідно з рішенням від 22 грудня 2017 року, оформленим протоколом №133, розглянувши подані документи комісія Міністерства оборони України з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_2 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а первинна інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З даною відмовою ОСОБА_2 не згоден, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 3 ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що ОСОБА_2 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а первинна інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У справі встановлено, що позивачу встановлено інвалідність другої групи з 15.09.2009 довічно.

Станом на зазначену дату стаття 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачала, з-поміж іншого, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (частини друга статті 16 Закону).

На виконання положень статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року № 499 (Постанова № 499) затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

За пунктом другим Постанови № 499 одноразова грошова допомога виплачується: 2) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Станом на дату звернення позивача із заявою про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у травні 2017 року статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції (згідно із Законом № 5040-VI, який набрав чинності з 1 січня 2014 року).

Так, частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 162 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб; - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб; - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з частиною шостою статті 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту Порядок №975).

Пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України від 04.07.2012 № 5040-УІ "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01.01. 2014, тобто Постанова Кабінету Міністрів України № 975 набрала чинності з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 01.01.2014.

Пунктом 2 Порядку № 975 передбачено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права такої допомоги.

При цьому вказана постанова не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014.

Згідно п. 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Відповідно до пункту 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження незалежно від часу настання інвалідності.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дія вищенаведеного Порядку поширюється на позивача, оскільки судом встановлено, що ІІІ групу інвалідності він отримав 30.04.2008, а з 15.04.2009 ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року, якою затверджено Порядок, набрала чинності з 24 січня 2014 року, одноразову грошову допомогу позивач не отримував.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі №21-563а14) право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Стосовно того, положення якого нормативного акта слід застосовувати до спірних відносин - Порядку № 975 чи Порядку № 499, то суд виходить з такого.

Станом на дату звернення позивача Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" діяв вже в редакції Закону № 5040-VI, частиною другою Прикінцевих якого встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Отже, у Перехідних положеннях цього Закону окреслено коло осіб, на яких його положення, які набрали чинність з 1 січня 2014 року, не поширюються (зокрема, такими є особи, стосовно яких уже прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги).

За Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції від 1 січня 2014 року) особа, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, може його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення такого права.

Позивач звернувся про отримання одноразової грошової допомоги у травні 2017 року вперше, тобто рішення щодо виплати цієї допомоги стосовно нього раніше не приймалося.

Поряд з тим урядова постанова, яку прийнято на реалізацію положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону № 5040-VI) містить положення (абзац третій пункту 2 Постанови № 975), за якими одноразова допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, яке діяло на день виникнення права на отримання допомоги.

Звідси можна дійти висновку, що порівняно з положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону № 5040-VI) такі норми Постанови № 975 звужують право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16, 16 2, 16 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції від 1 січня 2014 року) осіб (позивача зокрема), які до 1 січня 2014 року не зверталися про отримання цієї допомоги (в межах трирічного строку) і щодо яких, відповідно, не приймалося рішення щодо її призначення.

Так, право на отримання грошової допомоги у позивача виникло до набрання чинності Законом № 5040-VI (з дати встановлення інвалідності у квітні 2009 року), проте про отримання цієї допомоги він звернувся тоді, коли Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (яким передбачено виплату одноразової грошової допомоги) діяв в новій редакції і передбачав, серед іншого, інші розміри такої допомоги (порівняно з попередньою редакцією цього Закону, яка діяла на дату встановлення позивачу інвалідності).

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19.07.2017 у справі №274/5588/15-а.

За таких обставин, позивач як військовослужбовець, який отримав захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Проте, згідно п. 8 ст. 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особа, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, може його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення такого права.

В свою чергу, таке право виникло у ОСОБА_2 у 2009 році, а до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, позивач звернувся лише у травні 2017 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 36022, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6,м.Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78 а, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 квітня 2018 року.

Cуддя Н.Ю. Алєксєєва