Ухвала суду № 73689673, 25.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

25 квітня 2018 року м. Житомир справа № 806/1795/18

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства "Рогачівське" до Державного реєстратора відділу державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Дочірнє підприємство "Рогачівське" звернулося до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_1 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (площа 4,2456 га, кадастровий номер 1825280800:05:000:0063), яка належить ОСОБА_2, строком на 10 років, на користь ТзОВ "Агрофірма Кривошиївська".

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до договору оренди землі від 20.10.2011р. ОСОБА_2 як власник передає а позивач приймає в строкове користування (в оренду) земельну ділянку площею 4,2456 га, кадастровий номер 1825280800:05:000:0063, строком на 8 років, зазначений договір зареєстровано 30.12.2011р., однак відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.03.2018 року право оренди на зазначену земельну ділянку строком на 10 років було перереєстровано на користь ТзОВ "Агрофірма Кривошиївська". Такі дії державного реєстратора вважає протиправними.

Представник позивача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином, у відповідності до ст. 124 КАС України.

Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позов. В обґрунтування відзиву зазначив, що державний реєстратор діяв на підставі норм чинного законодавства, зокрема у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Слід зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Судом встановлено що, підставою для проведення оскаржуваної реєстраційної дії став договір оренди б/н від 02.03.2018, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Агрофірма Кривошиїнська" строком дії на 10 років щодо земельної ділянки площею 4,2456 га, кадастровий номер 1825280800:05:000:0063.

Поміж іншого, позивач стверджує, що строк дії договору оренди землі від 20.10.2011р. укладеного між ОСОБА_2 (орендодавець) та ДП "Рогачівське" (орендар), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування (в оренду) земельну ділянку площею 4,2456 га, кадастровий номер 1825280800:05:000:0063, строком на 8 років - становить до 2019 року.

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про чинність одного із двох договорів оренди земельної ділянки.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права оренди земельної ділянки, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 січня 2017 року у справі № 815/6165/14.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що зазначений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вчиненню реєстраційних дій передує невирішений спір про право.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 396/2550/17.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04), фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом (Zand v. Austria № 7360/76).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом Дочірнього підприємства "Рогачівське", оскільки зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 205, 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Закрити провадження в адміністративній справі № 806/1795/18 за позовом Дочірнього підприємства "Рогачівське" до Державного реєстратора відділу державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз’яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесений до юрисдикції загального суду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Липа