Рішення № 73689554, 27.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/1478/18

27 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

представника позивача Дулебко В.В.

представника відповідача Берегових В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_3 про скасування постанови,

в с т а н о в и в :

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул.Драгоманова, 25) звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Шашкевича, 1), в якому просить суд скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В.С. від 02.04.2018 про відкриття виконавчого провадження №56080154.

Ухвалою від 25.04.2018 на підставі ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд допустив заміну первинного відповідача у справі Головного територіального управління юстиції у Львівській області на належного відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Ухвалою суду від 25.04.2018 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», 02.04.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В.С. відкрито виконавче провадження ВП №56080154 на підставі виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2018 №813/3764/17 про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області нарахувати та виплати ОСОБА_3 винагороду за час виконання ним обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за період з 06.05.2015 по 09.11.2015 та з 30.05.2016 по 28.12.2016. Крім цього, оскарженою постановою з позивача, як з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 14892,00грн. Позивач не погоджується з вказаною постановою та зазначає, що згідно зі ст.151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів влади у межах повноважень та має свої територіальні управління. На думку позивача, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Тому, зазначає, що виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі №813/3764/18 має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - Державною казначейською службою Україною (або її територіальні органи).Позивач вважає, що оскаржена постанова винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», інших норм чинного законодавства та такою що порушує його права як позивача. З наведених підстав просив позов задовольнити в повному обсязі, а саме скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що 02.04.2018 державним виконавцем, керуючись вимогами ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику до негайного виконання та стягувачу для відома. На думку відповідача, виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв правомірно та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа у судове засідання не з'явилася.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі № 813/3764/17 позовні вимоги ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, стягнення винагороди та стягнення моральної шкоди задоволено частково: визнано протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області місцезнаходження: м.Львів, вул.Драгоманова, 35 щодо виплати ОСОБА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 винагороди за час виконання ним обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за період з 06.05.2015 по 09.11.2015 та з 30.05.2016 по 28.12.2016; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області місцезнаходження: м.Львів, вул.Драгоманова, 35 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 винагороду за час виконання ним обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за період з 06.05.2015 по 09.11.2015 та з 30.05.2016 по 28.12.2016; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 12.03.2018.

17.03.2018 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №813/3764/17, в якому боржником зазначено Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебував виконавчий лист №813/3764/18, виданий 17.03.2018 Львівським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області нарахувати та виплати ОСОБА_3 винагороду за час виконання ним обов'язків присяжного в Галицькому районному суді м.Львова за період з 06.05.2015 по 09.11.2015 та з 30.05.2016 по 28.12.2016.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Берегових В.С. відкрито виконавче провадження ВП №56080154 від 02.04.2018 на підставі виконавчого листа від 17.03.2018 №813/3764/17, виданого Львівським окружним адміністративним судом 17.03.2018.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Органи державної виконавчої служби є органами державної влади, а тому зобов'язані діяти у відповідності до ст.19 Конституції України лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-19 (далі - Закон №1404) дано визначення поняттю виконавчого провадження, відповідно до якого виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, тобто сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 вказаного Закону).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі № 813/3764/17, яке знаходиться на виконані у відповідача, є рішенням зобов'язального характеру.

Частиною 2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів виконуються лише рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Тому, покликання позивача на ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним, відтак суд його до уваги не бере.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На думку суду, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та вимог законодавства України.

Таким чином, оскаржена постанова є такою, що прийнята державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

У судовому засіданні 27.04.2017 проголошено повний текст рішення.

Суддя Лунь З.І.