Рішення № 73689453, 29.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2018 року Справа № 808/131/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Заболотньої Н.Ю.,

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1

до: Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень.

10.01.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправною відмову відповідача в призначенні позивачу пенсії по інвалідності; зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності ІІ групи з урахуванням стажу роботи за період з 15.04.1984 по 16.03.1990 в автотранспортній колоні 12363 м. Запоріжжя.

Позивач обґрунтовує свої вимоги таким.

У період з 15.04.1984 по 16.03.1990 позивач працював водієм транспортного засобу ГАЗ-53 в автоколоні № 07066, яка у подальшому була перейменована в Автомобільне транспортне підприємство 12363. Після цього, позивач працевлаштувався, зокрема в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Джура-Січ», де трудова книжка позивача була втрачена внаслідок пожежі. 16.05.2008 позивачу під час працевлаштування у ПП «ОСОБА_2Г.» була оформлена нова трудова книжка АХ № 855627, в якій були відсутні відомості щодо попереднього трудового стажу позивача. З метою оформлення пенсії на пільгових умовах по інвалідності позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій на підтвердження сукупного трудового стажу просив допитати двох свідків, які працювали з позивачем в Автомобільному транспортному підприємстві 12363. Однак, листом від 08.12.2017 № 605/С-1 відповідач відмовив позивачу у призначенні пільгової пенсії по інвалідності. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що суперечать Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у зв’язку з чим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вирішити питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі не видалось можливим у зв’язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні у період з 29.01.2018 по 31.01.2018.

Позивачем було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження на 27.02.2018.

27.02.2018 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки 05.12.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахування стажу в період роботи в Автотранспортній колоні № 07066, яка у подальшому була перейменована в Автомобільне транспортне підприємство 12363, з 15.04.1984 по 16.03.1990. Крім того, як зауважив представник відповідача, навіть якщо зарахувати позивачу вказаний вище період роботи, у останнього все одно не буде достатньо страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності, оскільки на час звернення позивача до відповідача наявні лише 12 років 3 місяці 23 дня замість необхідних 13 років. Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2018 було відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 19.03.2018.

Суд на підставі ч. 4 ст. 229 не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 31.03.2017 зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади (а.с. 112).

Позивач стверджує, що у період з 15.04.1984 по 16.03.1990 він працював водієм транспортного засобу ГАЗ-53 в автоколоні № 07066, яка у подальшому була перейменована в Автомобільне транспортне підприємство 12363. 16.03.1990 за переводом позивач працевлаштувався на ЗЗСМ «Цегельний УМДС-7». Після звільнення з ЗЗСМ «Цегельний УМДС-7» позивач, зокрема, працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Джура-Січ», де внаслідок пожежі трудова книжка позивача була втрачена.

16.05.2008 позивач працевлаштувався до Приватного підприємства «ОСОБА_2Г.» на посаду водія, де йому була оформлена нова трудова книжка АХ № 855627, в якій були відсутні відомості щодо попереднього трудового стажу позивача (а.с. 7).

З метою відновлення відомостей щодо трудового стажу, зазначених у втраченій трудовій книжці, позивач письмово 03.10.2017 звернувся до ОСОБА_3 управління Запорізької міської ради. Листом від 04.10.2017 № 03-05/С-1068 Архівне управління Запорізької міської ради повідомило позивачу, що документи Автотранспортної колони 12363 на зберігання не надходили, у зв’язку з чим відомості про стаж роботи та заробіток позивача об’єктивно неможливо надати (а.с. 10).

05.12.2017 позивач з метою оформлення пенсії на пільгових умовах по інвалідності звернувся до відповідача з заявою, в якій на підтвердження сукупного трудового стажу просив допитати двох свідків, які працювали з позивачем в Автомобільному транспортному підприємстві 12363, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 12).

Розглянувши звернення позивача, відповідач направив йому лист від 08.12.2017 № 605/С-1, в якому зазначив, що у позивача відсутня трудова книжка та будь-який первинний документ, який підтверджує факт роботи на підприємстві, яке ліквідовано. Також, позивачу було запропоновано звернутись до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя для підтвердження трудового стажу (а.с. 13).

Оцінюючи правомірність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії по інвалідності та допиті свідків, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю I групи: до досягнення особою 25 років включно – 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно – 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно – 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно – 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно – 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно – 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно – 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно – 8 років; від 49 років до досягнення особою 53 років включно – 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно – 10 років; для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

При цьому, п. 17 Порядку визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За приписами п. 18 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Судом встановлено, що позивач у період з 16.05.2008 по 20.08.2008 працював у Приватному підприємстві «ОСОБА_2Г.» на посаді водія, де йому була оформлена нова трудова книжка АХ № 855627, в якій були відсутні відомості щодо попереднього трудового стажу позивача (а.с. 7). З метою відновлення відомостей щодо трудового стажу у період з 15.04.1984 по 16.03.1990 в автотранспортній колоні 12363 м. Запоріжжя, позивач звернувся до ОСОБА_3 управління Запорізької міської ради. ОСОБА_3 управління Запорізької міської ради від 04.10.2017 № 03-05/С-1068 позивачу було повідомлено, що документи по Автотранспортній колоні 12363 не надходили на зберігання до ОСОБА_3 управління Запорізької міської ради.

У зв’язку з вказаними обставинами, позивач звернувся до відповідача з заявою про відібрання показань свідків для подальшого оформлення пенсії на пільгових умовах по інвалідності. Однак, листом від 08.12.2017 № 605/С-1 відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви з огляду на відсутність у останнього трудової книжки та будь-якого первинного документу, який би підтвердив факт роботи на підприємстві, яке ліквідовано.

Отже, оскільки у розумінні п.п. 17, 18 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, відповідач, на переконання суду, повинен був відібрати показання заявлених позивачем двох свідків (ОСОБА_4 та ОСОБА_5В), однак безпідставно прийняв рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності від 08.12.2017 № 605/С-1. Таке рішення суд оцінює як протиправне.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії по інвалідності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відтак, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності ІІ групи з урахуванням стажу роботи за період з 15.04.1984 по 16.03.1990 в автотранспортній колоні 12363 м. Запоріжжя, суд виходить із такого.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За таких обставин, виходячи з положень п.п. 17-18 Порядку, суд для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача допитати двох свідків, які знають позивача по спільній з ним роботі на вказаному підприємстві, а саме: свідка ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) та свідка ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 34), з метою встановлення стажу роботи позивача за період з 15.04.1984 по 16.03.1990 в автотранспортній колоні 12363 м. Запоріжжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, доведено протиправність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії по інвалідності. При цьому, суд вважає, що відповідач не довів правомірність відмови в призначенні позивачу пенсії по інвалідності, у зв’язку з чим вважає за необхідне зобов’язати відповідача відібрати показання двох свідків, які знають позивача по спільній з ним роботі на вказаному підприємстві, для встановлення стажу роботи позивача за період з 15.04.1984 по 16.03.1990 в автотранспортній колоні 12363 м. Запоріжжя.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, а саме у вищезазначеній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для стягнення з відповідача судового збору за рахунок його бюджетних асигнувань відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 94, 98, 158 – 163 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 69014, м. Запоріжжя, пров. Сторожовий, буд. 10) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 41248959, 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка Карого, буд. 25-а) про визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень.

Визнати протиправною та скасувати відмову Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, оформлену листом від 08.12.2017 № 605/С-1.

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя відібрати показання двох свідків, які знають ОСОБА_1 по спільній з ним роботі в автоколоні № 07066, яка у подальшому була перейменована в Автомобільне транспортне підприємство 12363 м. Запоріжжя, а саме: свідка ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) та свідка ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 34), з метою встановлення стажу роботи ОСОБА_1 за період з 15.04.1984 по 16.03.1990 в Автомобільному транспортному підприємстві 12363 м. Запоріжжя.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі 06.04.2018.

Суддя О.В. Прудивус