Рішення № 73689147, 26.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 р. Справа№805/1972/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об’єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об’єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.11.2017 року № 50 “Про відмову ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. “а” ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”;

- зобов’язати Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області у відповідності до п.“а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_2 період-перебування на курсах з 05.06.1989 року по 09.08.1989 року, період роботи з 22.08.1992 року по 21.06.1996 року та зарахувати до загального стажу період проходження військової служби з 23.10.1986 року по 26.11.1988 року;

- зобов'язати Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

- стягнути з Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору в сумі 704,80 гривень.

- стягнути з Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрати з оплати правничої допомоги в сумі 4581,20 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням відповідача йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через неможливість проведення перевірки документів, підтверджуючих пільговий стаж, які знаходяться на території непідконтрольній українській владі; виправлення дати звільнення з військової служби. Вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його право на отримання пенсійного забезпечення відповідно до чинного законодавства.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов та просить у його задоволенні відмовити. Посилається на те, що при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідач діяв правомірно та в межах повноважень з наступних підстав.

Позивачем були надані довідки Управлінням допоміжного виробництва «Допоміжного виробництва «Торезантрацит», яке фактично перебуває на тимчасово окупованій території України, у зв’язку з чим, відповідач не може здійснити перевірку поданих позивачем документів.

Також не можливо зарахувати до пільгового стажу позивача період його перебування на курсах з 05.06.1989 року по 09.08.1989 року, оскільки відсутні дані про збереження за позивачем тарифної ставки підземного робітника та період з 22.08.1992 року по 21.06.1996 року - у зв’язку з відсутністю в трудовій книжці позивача даних, що визначають право на пільгову пенсію та неможливістю перевірити відомості про стаж, який зазначений довідці.

Період проходження військової служби з 23.10.1986 року по 26.11.1988 року не включено до загального стажу роботи позивача оскільки є виправлення в даті звільнення з військові служби.

Стосовно вимоги позивача щодо компенсації витрат з оплати правничої допомоги, відповідач зазначив, що в бюджет Пенсійного фонду України на 2018 рік, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України, не були закладені кошти для оплати правничої допомоги.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ВА № 607045, є громадянином України (а.с. 13-14).

18.08.2017 року позивач звернувся до Лівобережного об’єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.«а» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. До заяви позивачем були додані такі документи:

- заява;

- трудова книжка БТ-II № 3346938;

- дублікат трудової книжки АА № 546526;

- військовий квиток;

- пільгова довідка “Управління допоміжного виробництва “Державного підприємства “Торезантрацит” без номера та дати;

- копія особистої картки;

- наказ про атестацію робочих місць №852 від 21.12.1994 року Шахти “Донецька”;

- наказ про атестацію робочих місць №32 від 25.01.1995 року Шахтоуправління “Торезське”;

- наказ № 140 від 27.07.2007 року державного підприємства “Торезантрацит”;

- наказ № 17 від 25.01.2012 року державного підприємства “Торезантрацит”;

- довідка про стаж № 40 від 31.07.2017 року;

- довідка спуска-виїзда на шахті без номера та дати;

- свідоцтво про закінчення курсів № 605;

- довідка “Учбово-курсового комбінату” державного підприємства “Торезантрацит”;

- виписка з наказу про перейменування Шахтоуправління “Торезське” без номера та дати;

- довідка про реорганізацію "Шахти “Донецька” тресту “Торезантрацит” без номера та дати;

- довідка про реорганізацію “Маріупольського автотранспортного підприємства 11402”;

- диплом № 308872;

- довідка про навчання № 397 від 14.08.2017 року;

- військовий квиток;

- диплом № 804008;

- довідка про навчання № 398 від 14.08.2017 року ;

- довідка про заробітну плату “Управління Допоміжного виробицтва “Державного підприємства “Торезантрацит” без номера та дати;

- довідка про заробітну плату № 50 від 25.07.2017 року;

- дані з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування за 1999 - 2017 роки;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- паспорт та ідентифікаційний номер.

Рішенням Лівобережного об’єднаного Управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області від 06.12.2017 року відмовлено ОСОБА_2 у призначенні пенсії, у зв’язку відсутністю необхідного пільгового стажу.

Як вбачається зі змісту спірного рішення , відповідач не зарахував до пільгового стажу за списком №1 наступні періоди:

- з 05.06.1989 року по 09.08.1989 року, оскільки відсутні дані про збереження за позивачем тарифної ставки підземного робітника;

- з 22.08.1992 року по 21.06.1996 року, у зв’язку з відсутністю в трудовій книжці позивача даних, що визначають право на пільгову пенсію та неможливістю перевірити відомості про стаж викладений в пільговій довідці;

- з 23.10.1986 року по 26.11.1988 року, оскільки є виправлення в даті звільнення з військові служби (а.с. 22-23).

Як вбачається з трудової книжки позивача серії БТ-ІІ №3346938 у спірні періоди позивач:

- з 23.10.1986 року по 02.12.1988 року проходив службу в ОСОБА_3;

- з 05.06.1989 року по 09.08.1989 року проходив курсове навчання на Учбово-курсовом комбінаті ПО «Торезантрацит»;

- з 16.05.1991 року до 30.05.1995 року працював на посаді підземного машиніста підйому з повним робочим днем під землею на підприємстві Шахта "Донецька" Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит";

- 01.01.1995 року Шахту "Донецька" Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрациту "Торезантрацит" перейменовано в Шахтоуправління "Донецьке" виробничого об'єднання "Торезантрацит";

- з 30.05.1995 року по 21.06.1996 року працював на посаді підземного гірника по ремонту виробок четвертого розряду з повним робочим днем під землею на дільниці "РВР".

Відповідно до військового квітка позивача серії НУ №9167527 позивач проходив службу в ОСОБА_3 з 23.10.1986 року по 02.12.1988 року (а.с. 26-27).

Зі змісту довідок, які були видані архівом відокремленого підрозділу "Управління допоміжного виробництва" державного підприємства "Торезантрацит" про заробіток для обчислення пенсії, вбачається, що позивач з січня 1986 року по жовтень 1986 року, з квітня 1989 року по грудень 1989 року, з січня 1990 року по вересень 1994 року, січня 1995 року по червень 1996 року працював на вказаному підприємстві та отримував заробітну плату, на всі виплати були нараховані страхові внески (а.с. 28, 29, 30, 31).

Згідно свідоцтва №605 позивач проходив курси за професією «гірник по ремонту гірничих виробок» на Учбово-курсовом комбінаті ПО "Торезантрацит" (а.с. 37).

Зі змісту довідок, які були видані архівом відокремленого підрозділу "Управління допоміжного виробництва" державного підприємства "Торезантрацит" про підтвердження наявного трудового стажу про призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, вбачається, що позивач працював на підприємстві Ш/у "Торезьке" ДХК "Торезантрацит" в період з 04.01.1999 року по 01.11.1999 року за професією «підземний машиніст підземних машин», на підприємстві Шахта "Донецька" ВО "Торезантрацит" в період з 18.01.1986 року по 09.10.1986 року за професією «підземний електрослюсар» четвертого розряду, на підприємстві Шахта "Донецька" ВО "Торезантрацит" в період з 17.04.1989 року по 17.07.1989 року за професією «підземний електрослюсар» третього розряду (а.с. 32-34).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття відповідачем спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Пунктом шостим статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом «а» ст. 13 Закону України № 1788 «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За правилами ч.1 ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційне наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (абз.1, 2, 5 п.20 Порядку).

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (п.2 Порядку №18-1).

Відповідно до п.11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

З системного аналізу наведених норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував період роботи позивача з 22.08.1992 року по 21.06.1996 року, оскільки, як вбачається з трудової книжки позивач, у спірний період останній працював повний робочий день під землею, що дає право на зарахування цього періоду до пільгового стажу для призначення пенсії на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказані записи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відомостями трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства, ніяких дефектів записів трудова книжка не містить. Отже, у суду не виникає сумнівів, що позивач у спірній період працював повний робочий день під землею, що дає право на зарахування цього періоду до пільгового стажу для призначення пенсії на підставі статті ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З спірного рішення вбачається, що підставою для відмови в призначені пенсії на пільгових умовах є неможливість проведення перевірки достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи позивача, суд з цих підстав зазначає наступне.

За положенням ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2000 року №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Суд зазначає, що за вимогами чинного законодавства, неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.

Стосовно не зарахування загального стажу позивача періоду його проходження служби в ОСОБА_3 суд зазначає, що з наданої суду копії трудової книжки позивача та копії військового квитка не вбачається виправлень дати звільнення позивача зі служби. Записи засвідчені відповідними печатками, дефектів їх вчинення не мають, тому суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно не зараховано загального стажу позивача період проходження його військової служби.

Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду його перебування на курсах з 05.06.1989 року по 09.08.1989 року, оскільки відсутні дані про збереження за позивачем тарифної ставки підземного робітника. Суд вважає, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача вказаний період неправомірно, оскільки з копії свідоцтва №605 вбачається, що позивач проходив курси по професії «гірник по ремонту гірничих виробіток». Також з копії довідки, виданої архівом відокремленого підрозділу "Управління допоміжного виробництва" державного підприємства "Торезантрацит" про заробіток про обчислення пенсії вбачається, що позивач з квітня 1989 року по грудень 1989 року працював на вказаному підприємстві та отримував заробітну плату, на всі виплати нараховані страхові внески. Суд вважає, що наданих доказів стосовно спірного періоду достатньо щоб дійти висновку про наявність підстав для його зарахування до пільгового стажу позивача.

Також, суд зазначає, що підстав вважати наведені в довідці відомості недостовірними, відповідачем не наведено.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює, а тому рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а спірний стаж зарахуванню до пільгового стажу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправним та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_2 пенсії, відповідач має враховувати висновки рішення в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження пільгового стажу позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Позивач просить стягнути з Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрат з оплати правничої допомоги в сумі 4581,20 гривень.

Види судових витрат визначені ст.132 КАС України, ч.1 якої встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 зазначеної статті до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно п. 1 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов’язані ці витрати з розглядом справи.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається зі змісту п.1.1 договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 13.03.2018 року, який був укладений між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_2, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у адміністративній справі щодо визнання дій Лівобережного об’єднаного УПФУ м.Маріуполя Донецької області неправомірними, скасування рішення №50 від 17.11.2017 року та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до акту №14/033 від 14.03.2018 року прийому – передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору про надання професійної правничої допомоги б\н від 13.03.2018 року адвокатом надані наступні послуги та виконані роботи на загальну суму 4581,20 грн.: складання позовної заяви та підготовка пакету документів для звернення особи до суду; копіювання документів; вивчення судової практики по аналогічних спорах та відпрацювання правової позиції у справі; юридична консультація.

Отже, в порушення вимог ч.4 ст.134 КАС України позивачем не наданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, оскільки зі змісту акту неможливо встановити, що зазначені роботи (надані послуги) були пов’язані з розглядом даної адміністративної справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Суд не приймає посилання представника позивача на Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року №4191 V-I, оскільки вказаний закон втратив чинність підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Враховуючи викладене та те, що позивачем не надані належні докази, що понесені витрати на професійну правничу допомогу пов’язані з розглядом справи, суд не вбачає підстав для відшкодування зазначених витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Однак, оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд відповідно до ч.1 ст.139 КАС України присуджує стягнути судові витрати з оплати судового збору у розмірі 704,80 грн., здійснені ОСОБА_2, за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області.

За нормами ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.2 ст. 263 КАС України суд розглядає справи у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії ВА №607045, зареєстроване місце проживання: 87527, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каменська, б. 16) до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області (код ЄДРПОУ: 41250905, юридична адреса: 87502, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги, 16) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області від 17.11.2017 року №50 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 за віком на пільгових умовах згідно з п. “а” ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”.

Зобов’язати Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області у відповідності до п.“а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_2 період-перебування на курсах з 05.06.1989 року по 09.08.1989 року, період роботи з 22.08.1992 року по 21.06.1996 року та зарахувати до загального стажу період проходження військової служби з 23.10.1986 року по 26.11.1988 року.

Зобов`язати Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.“а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (код ЄДРПОУ: 41250905, юридична адреса: 87502, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії ВА № 607045, зареєстроване місце проживання: 87527, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каменська, б. 16) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Повний текст рішення складений та підписаний 26 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.