Рішення № 73689040, 26.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 р. Справа№805/1981/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною дії, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Селидовського управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить:

- визнати протиправними дії про відмову відповідача в проведенні перерахунку з 11.12.2017 року;

- скасувати рішення відповідача №4317 від 18.12.2017 року про відмову в проведенні перерахунку;

- зобов’язати відповідача перерахувати позивачу пенсію з урахуванням періодів роботи та сплати необхідних страхових внесків за період з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року підприємством ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” та з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року підприємством ВП “Шахта “Росія” ДП “Селидіввугілля”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.12.2017 року звернувся до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії по збільшенню пільгового стажу. 18.12.2017 року відповідачем було винесено рішення № 4317 про відмову в перерахунку пенсії, оскільки за період з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року підприємством ВП “Шахта Котляревського” ДП “Селидіввугілля” не було сплачено щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, незаконними та такими, що порушують його Конституційні права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12.04.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення заявлених вимог. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що на підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача після призначення пенсії склав один рік, замість необхідних двох. До страхового стажу позивача не враховано період роботи позивача на ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року, скільки на час звернення позивача із заявою про перерахунок за вказаний період з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» не було сплачено єдиний соціальний внесок. На підставі зазначеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Селидовському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідно до заяви встановленого зразка, ОСОБА_1, 27.02.2018 року звернулась до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про здійснення перерахунку пенсії по стажу та заробітку згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 34-36).

Рішенням заступника начальника Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 4317 від 18.12.2017 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії. Рішення було обґрунтовано тим, що на підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено, що страховий стаж після призначення пенсії становить один рік замість необхідних двох. Наявність такого стажу обумовлена несплатою щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску за період з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року підприємством ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля», що є порушенням вимог ст.24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (а.с. 8).

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як передбачено ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Пунктом 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Згідно довідки № 06-04/532 від 22.02.2018 року, яка була видана ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля» єдиний соціальний внесок, нарахований на заробітну плату працівників ВП «Шахта Росія» ДП «Селидіввугілля» (з 18.07.2017 року перейменована в ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля») за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в Красноармійську ОДПІ перераховано в повному обсязі.

Також, як вбачається з довідки № 06-04/612 від 28.02.2018 року, яка була видана ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля» єдиний соціальний внесок, нарахований на заробітну плату працівників ВП «Шахта Росія» ДП «Селидіввугілля» за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.01.2016 року по 31.10.2017 року в Красноармійську ОДПІ перераховано в повному обсязі.

Даний факт також підтверджується довідками ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” від 22.02.2018 року №581 (вих.№ 04-22/531), від 23.02.2018 року №5508 (вих.№04-22/550), від 21.02.2018 року №5507 (вих.№ 04-22/516), в яких зазначено, що ОСОБА_1 працювала на ВП «Шахта Росія» ДП «Селидіввугілля» (з 18.07.2017 року перейменована в ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля») на протязі 2010, 2015-2017 роках та з її заробітної плати утримувались внески до органів Пенсійного фонду України (в 2010 році) та єдиний соціальний внесок .

За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначив ЄСПЛ у справі “Andrejevav. Latvia” (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі “Будченко проти України” (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 13 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України”, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України”, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

За таких обставин суд не приймає доводи відповідача щодо правомірності не зарахування до страхового стажу період роботи позивача з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року, на підприємстві ВП “Шахта Котляревська” ДП “Селидіввугілля” за відсутності відомостей про сплату єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на призначення пенсії.

Крім того, згідно вказаних вище довідок в період роботи позивача з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.12.2015 року по 01.01.2018 року включно з його заробітної плати щомісячно утримувались в 2010 році внески до Пенсійного фонду України та в 2015-2017 роках єдиний соціальний внесок.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд зазначає, що не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року, у зв'язку з несплатою щомісячних платежів по єдиному соціальному внеску за вказаний період, є безпідставним, оскільки із заробітної плати позивача роботодавцем щомісячно утримувались суми страхових внесків. Позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює, а тому позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу роботи позивача вищезазначеного періоду підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо протиправності спірного рішення відповідача №4317 від 18.12.2017 року про відмову в перерахунку пенсії позивачеві, внаслідок чого спірне рішення підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог в частині визнання дії відповідача протиправною та зобов’язання відповідача перерахувати позивачу пенсію з урахуванням періодів роботи та сплати необхідних страхових внесків за період з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року підприємством ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля”, з 01.03.2010 року по 31.12.2010 ВП “Шахта “Росія” ДП “Селидіввугілля”, призначити та виплатити йому пенсію на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту спірного рішення, відповідачем вказано, що до страхового стажу позивача не зараховано період його роботи з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року на підприємстві ВП “Шахта Котляревського” ДП “Селидіввугілля”, проте у відповіді відповідача від 05.03.2018 року №3291/02 зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано також період роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року на ВП “Шахта “Росія” ДП “Селидіввугілля з тих самих підстав (у зв’язку з несплатою страхових внесків).

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Частиною 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Так, у відповідно до ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку Костянтинівське об’єднане управляння Пенсійного фонду України Донецької області має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії особі.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з’ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень ст.9 КАС України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

З урахуванням дискреційних повноважень Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на прийняття рішення про проведення перерахунку пенсії, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про проведення перерахунку пенсії по стажу та заробітку згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 11.12.2017 року.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидівського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною дії, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправним та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, відповідач має враховувати висновки рішення в даній адміністративній справі щодо факту підтвердження сплати позивачем страхових внесків до органів Пенсійного фонду України та єдиного соціального внеску до податкових органів відповідно.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно квитанції ПриватБанк від 16.03.2018 року № 0.0.988521638.1.

Враховуючи вищевикладене, суд присуджує на користь позивача судові витрати в сумі 352,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області.

За нормами ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.2 ст. 263 КАС України суд розглядає справи у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною дії, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від №4317 від 18.11.2017 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії по стажу та заробітку згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням періодів роботи ОСОБА_1 з 01.12.2015 року по 31.10.2017 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” та з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року на підприємстві ВП “Шахта “Росія” ДП “Селидіввугілля”.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (85400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) судові витрати по справі в розмірі 352,40грн.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 квітня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.