Рішення № 73686128, 26.04.2018, Оболонський районний суд міста Києва

26.04.2018 Справа № 756/1872/18

справа №756/1872/18

провадження №2/756/3010/18

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року, Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого -судді Рибалки Ю.В.‚

при секретарі судового засідання- Євфіменко К.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовомдо ОСОБА_4, ОСОБА_5про визнання права власності на 3/8 частин квартири в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування вимог зазначила, що є спадкоємцем зазначеної частини квартири після смерті батька за заповітом. Заяву про прийняття спадщини подала вчасно, у 2012 році постановою нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно (свідоцтва про право власності). Цей документ утримують у себе відповідачі, на її вимогу його не надають, в спірну квартиру її не пускають. Іншим чином оформити право власності на часку майна не виявилось за можливе, а тому вона вимушена звернутися до суду. За відсутності факту порушення права позивача, у зв'язку з не визнанням його відповідачами, відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що заперечує повністю проти позову, просить відмовити у його задоволенні. Пояснив, що не утримує у себе правовстановлюючий документ на спадкове майно, він у нього просто відсутній, він втрачений і не пам'ятає коли він останній раз його бачив. Відповідач разом із сім'єю проживає у вказаній квартирі, позивач не зверталась до нього з проханням надати оригінал документана право власності на житло або оформити його дублікат.

Відповідач ОСОБА_4подав також заяву про застосування строку позовної давності, пояснивши, що позивач втратила у зв'язку з його пропуском право звернення до суду за захистом свого права власності, оскільки з моменту коли позивач дізнався про порушення свого права і до моменту звернення до суду з цим позовом сплинуло більше п'яти років.

Відповідач ОСОБА_5 заперечила повністю проти позову, просила відмовити у його задоволенні. Пояснила, що не була на прийомі у нотаріуса, не є спадкоємцем ОСОБА_6, їй не відомо де знаходиться оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно. Позивач не зверталась ані з приводу користування квартирою, ані щодо надання оригіналу документу на неї. Вважає, що позивач отримавши відмову нотаріуса від вчинення нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, дізналась про порушення свого права, однак до суду звернулась після спливу п'яти років, а тому пропустила строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні її позову. Позивач не надала доказів того, що вона не змогла отримати дублікат відповідного свідоцтва на право власності на квартиру та оформити свої спадкові права на її частку в позасудовому порядку. Права позивача нею не порушувались.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представників сторін, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про смерть від 28.07.2011 серії НОМЕР_2, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6.

ОСОБА_7, відповідно до свідоцтва про народження від 31.01.1959 серії НОМЕР_3, та відповідач ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про народження від 23.01.1967 серії НОМЕР_4, є донькою та сином померлого ОСОБА_6 та є спадкоємцями частини спірної квартири.

ОСОБА_1змінила своє прізвище у зв'язку з укладенням шлюбу, що підтверджується свідоцтвом від 14.03.1981 серії НОМЕР_5.

Відповідач ОСОБА_5 єдонькоюСеменюка С.С. та співвласником спірної квартири згідно з засвідченою копією свідоцтва про право власності на житло від 15 жовтня 2002 року, виданого КП «Управління житлового господарства Оболонського району м. Києва». ОСОБА_5змінила своє прізвище у зв'язку з укладенням шлюбу, що підтверджується свідоцтвом від 27.11.2015 серії НОМЕР_6.

11 жовтня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали заяви про прийняття спадщини, а саме часток у спірній квартирі, після померлого батька.

Згідно із заповітом від 15 березня 2008 року, посвідченим державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 2-344, ОСОБА_6 заповівОСОБА_1, зокрема, належну йому на праві власності, частину квартири АДРЕСА_1, що в м. Києві.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15 жовтня 2002 року, виданого КП «Управління житлового господарства Оболонського району м. Києва» та свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.02.2006, виданого державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Глушко О.В., спадкодавець мав у власності 3/8 частини спірної квартири (1/4 + 1/8 частини).

Постановою від 14.09.2012 державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, а саме оригіналів Свідоцтва про право власності на житло, Свідоцтва про право на спадщину за законом, якими підтверджується право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Допитана у ході судового засідання свідок ОСОБА_11 (дружина відповідача ОСОБА_6.) показала, що у неї та її чоловіка відсутній оригінал Свідоцтва про право власності на спірну квартиру, де він може знаходитися їй не відомо, ніколи не бачила його, скоріш за все він втрачений.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та правовідносини, які виникли між сторонами, суд вважає, що доводи позивача про не визнання її права власності на 3/8 частини квартири заслуговують на увагу, оскільки вона набула право на спадкове нерухоме майно, однак у зв'язку з втратою правовстановлюючого документу не може оформити його. При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що до 2018 року вона не змогла реалізувати своє право та оформити свідоцтво про право на спадщину на частину квартири, оскільки так і не віднайшла правовстановлюючого документу на неї. Зазначене також підтверджується поясненнями представника відповідача, наданими у ході судового засідання.

Водночас, суд не бере до уваги доводи та заяву відповідачів про застосування строку позовної давності та, як наслідок, відмови у задоволенні позову, оскільки такий строк у спірних правовідносинах не застосовується, так якможе обмежити право власності позивача на спадкове нерухоме майно, яке їй і таквже належить з часу відкриття спадщини, у зв'язку зсвоєчасним поданням заяви про прийняття спадщини, а не визнання її права підтверджується запереченнями відповідачів (співвласника та спадкоємця спірної квартири) поданими після звернення до суду з відповідним позовом. Крім того, доводи відповідача щодо невиконання позивачем обов'язку з утримання своєї частки спадкового нерухомого майна не мають значення для вирішення питань цього розгляду.

Також, суд погоджується з доводами представника позивача та критично ставиться до аргументу наведеного представником відповідачів, про те, що позивач не використала досудовий порядок врегулювання спору шляхом отримання разом із відповідачами дублікату відповідного свідоцтва про право власності на житло, оскільки законодавством такий обов'язок на неї не покладено.

Ураховуючи тривалий час не оформлення позивачем спадкових прав на майно, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту її права шляхом визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом відповідає вимогам закону та є ефективним з огляду на неприязні та конфлікті відносини між сторонами справи у зв'язку зі спірною квартирою, що було продемонстровано у ході розгляду судом цивільної справи.

Суд також уважає, що належним відповідачем у справі є відповідач ОСОБА_4, який є співвласником та спадкоємцем частити спірної квартири.

Водночас, заявлені вимоги до відповідача ОСОБА_5 не є обґрунтованими, оскільки вона,як співвласник спірної квартири внаслідок її приватизації, неявляється спадкоємцемцього майна після смерті ОСОБА_6, на відміну від позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4

При цьому, підстав для залучення до участі у розгляді справи в якості відповідача чи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, спадкоємця ОСОБА_12, який прийняв спадщину за заповітом ОСОБА_6 виключно на грошові вклади у банківських установах та не має права на спадкування частини спірної квартири, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Оскільки право власності позивача на спадкове майно не порушено, а лише не визнається відповідачем, строк позовної давності до спірних правовідносин не може бути застосований.

Згідно зі ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців(ст. 1216 ЦК).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, щозаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ст. 1269 ЦК України).

Згідно зі ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині звернення їх до відповідача ОСОБА_4 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню, ураховуючи не визнання її права власності на спадкове нерухоме майно.

В частині вимог до відповідача ОСОБА_5 у задоволенні позову слід відмовити, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. 256, 257, 321, 392, 1216, 1217, 1233, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 2, 4, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, право власності на 3/8 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту до Апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.В. Рибалка