Ухвала суду № 73686115, 26.04.2018, Оболонський районний суд міста Києва

26.04.2018 Справа № 756/5282/18

Ун. № 756/5282/18

Пр. № 1-кс/756/977/18

У Х В А Л А

Іменем України

про арешт майна

26 квітня 2018 року слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва Рибалка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Євфіменко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Сергєєвої А.С. про накладення арешту на майно, внесене у кримінальному провадженні №12018100050000767 від 29 січня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365-2 КК України,

в с т а н о в и в:

Прокурор Київської місцевої прокуратури №5 Сергєєва А.С., звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, та складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 120, 90 кв.м., жилою площею 66, 30 кв. м., яка на праві власності належить ТОВ «ФК Інвест-Кредо», код ЄДРПОУ 39761587.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що до Оболонського УП надійшла заява від ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка повідомила про те, що в період часу з 05.12.2016 року по 07.07.2017 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь» ОСОБА_4 вчинила зловживання своїми повноваженнями, з метою отримання неправомірної вигоди, що виразилося у заволодінні третіми особами правом на майно останньої, а саме на квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1.

За даним фактом СВ Оболонським УП ГУНП у м. Києві розпочато досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України.

Між Акціонерним Банком «Київська Русь» та ТОВ «Граніттранссервіс» укладено кредитний договір №19574-20/10-1 від 12.07.2010, а також додаткові договори до нього, за яким банк надав позичальнику кредит.

За умовами п.3.1 договору №19574-20/10-1 від 12.07.2010 виконання позичальником зобов'язань за цим договором (погашення кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором) забезпечується: укладеним належним чином договором (договорами) забезпечення; всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Договорами №1 від 30.07.2010, №2 від 14.12.2010, №3 від 15.12.2010 до договору №19574-20/10-1 від 12.07.2010 вносились зміни.

З метою забезпечення зобов'язань за основним договором також укладено декілька договорів, а саме: договір іпотеки№1002 від 15.07.2010 між АБ «Київська Русь», яке по договору виступило іпотекодержателем та ОСОБА_5, яка по договору виступила іпотекодавцем; Договір застави транспортних засобів№ 1001 від 15.07.2010, що укладено між АБ «Київська Русь» та ТОВ «ГраніттрансСервіс»; Договір застави транспортних засобів № 2585 від 14.12.2010, що укладено між АБ «Київська Русь» та ТОВ «ГраніттрансСервіс».

В рамках кримінального провадження допитано в якості свідка ОСОБА_2, яка повідомила про те, що в липні 2017 року нею отримано листа від ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» в якому повідомляється, що10.07.2017 між ПАТ «Банк «Київська Русь» (банк) та ТОВ «ФКІнвест-Кредо» (новий кредитор) укладено договір №UA-EA-2017-06-20-20-000072-a/42 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1 договору про відступлення права вимоги банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальника, зазначеного у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, за договором згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, а саме за кредитним договором №19574-20/10-1 від 12.07.2010 (в національній валюті) з усіма договорами про внесення змін та доповнень, що є його невід'ємною частиною (основний договір).

За умовами п.2 договору №UA-EA-2017-06-20-20-000072-a/42 від 10.07.2017 новий кредитор в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком в повному обсязі коштів, відповідно до п.4 цього договору, набуває права кредитора за основним договором та договорами забезпечення, включаючи: право вимагати належного виконання позичальником зобов'язань за основним договором, сплати процентів, сплати боржником штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, звернення стягнення на предмети забезпечення в рахунок виконання зобов'язань. Права кредитора за основним договором переходять до нового кредитора в повному обсязі та на умовах, що існують на момент відступлення права вимоги процентів/штрафних санкцій у розмірі та в порядку, встановлених основним договором, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку, рахунків боржника, що надане банку відповідно до умов договорів, права вимоги за якими відступаються згідно з договором.

З моменту відступлення прав вимоги банк вибуває з будь-яких правовідносин, які склались між ним та боржником, а новий кредитор заміщає банк у всіх правовідносинах, які склались між ним (банком) та боржником. З моменту переходу права вимоги новий кредитор стає правонаступником банку у всіх судових справах та/або виконавчих провадженнях щодо основного договору, а також договорів забезпечення, укладених в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за основним договором права вимоги за яким відступаються за цим договором. Новий кредитор свідчить, що йому добре відомо про всі судові справи та/або виконавчі провадження щодо основного договору та йому зрозумілий зміст правовідносин, в яких він став правонаступником.

Вказаний договір з боку ТОВ «ФК Інвест-Кредо» підписано представником на підставі довіреності №56 від 11.01.2017Качурою Л.В., а з боку ПАТ «Банк «Київська Русь» - уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_4

Заявник вказує, що договір №UA-EA-2017-06-20-20-000072-a/42 від 10.07.2017 про відступлення права з боку ПАТ «Банк «Київська Русь» підписано неповноважною особою, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 по справі №826/171/17, яка в цій частині залишена без змін постановою від 08.06.2017 Вищого адміністративного суду Україниу справі № К/800/35885/16 визнано протиправними та скасовано постанову №190 від 19.03.2015 правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та постанову №460 від 16.07.2015 правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь».

Таким чином, з 08.06.2017 ПАТ «Банк Київська Русь», є таким, що не знаходиться у процедурі ліквідації та не відноситься до категорії неплатоспроможних.

У зв'язку з цим, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» втратила свої повноваження в тому числі на укладення будь-яких договорів від імені ПАТ «Банк «Київська Русь», а саме щодо відступлення права вимоги третім особам.

17.11.2017 Окружним адміністративним судом міста Києва винесено постанову у справі №826/171/17 за позовом фізичної особи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії. Згаданою постановою адміністративний суд встановив ряд обставин.

Так, за правилами частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з моменту набрання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 законної сили постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь» втратили юридичну силу та не створюють правових наслідків.

Таким чином, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлений факт втрати юридичної сили рішень Фонду від 17.06.2015 №138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» та від 23.06.2016 №1085, прийняті на підставі скасованих у судовому порядку постанов Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь».

Тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч.ч.3, 5 ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній станом на момент введення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Київська Русь») виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду.

Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно ч.4 ст.44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

З аналізу наведених вище правових норм полягає, що після прийняття правлінням Національного банку України постанов про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, особою, уповноваженою, зокрема, підписувати від імені банку договори, є уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка призначається виконавчою дирекцією Фонду.

Однак, з моменту втрати чинності зазначених актів Національного банку України, і Фонд гарантування вкладів і уповноважена особа фонду втрачають свої повноваження на здійснення управління банком.

Отже, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4, під час укладення договору про відступлення права вимоги від 10.07.2017 № UA-EA-2017-06-20-00072-а/42 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, який укладено 15.07.2010 між АБ «Київська Русь», яке по договору виступило іпотекодержателем та ОСОБА_5, діяла без наявності у неї повноважень на укладення даних договорів.

З даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що приватним нотаріусом КМНО Войтовським Валентином Сергійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37012851 від 11.09.2017 за яким зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «ФК Інвест-Кредо», код ЄДРПОУ: 39761587.

Підставою для прийняття рішення, відповідно до Реєстру є договір іпотеки, серія та номер: 1002, виданий 15.07.2010, договір про внесення змін до договору іпотеки, серія та номер: 1834, виданий 14.12.2010, договір про внесення змін до договору іпотеки, серія та номер: 1856, виданий 24.12.2010; договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 87, виданий 10.07.2017.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на момент перереєстрації нотаріусом права власності, на вказану вище квартиру було накладено обтяження у вигляді арешту майна боржника та заборони його відчуження, відповідно до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві від 12.06.2015, що свідчить про можливі незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

На даний час, ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_1 яка є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 15.07.2010 №1002.

Вказана квартира використовується нею як місце постійного проживання її та її сім'ї (ОСОБА_7, 1987 року народження, та неповнолітньої ОСОБА_8 2015 року народження) і у її власності відсутнє інше нерухоме житлове майно, в якому було б можливе проживання.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що службою у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації відповідно до листа від 01.12.2015 № 104-8955 не надано згоду на реалізацію предмета іпотеки за вказаним кредитним договором.

На підставі чого, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а саме виконавчого листа № 2/456/287/14, виданого 14.11.2014, у зв'язку з неможливістю виконання.

Слідчим СВ Оболонського УПГУНП у м. Києві ОСОБА_9 19.03.2018 винесена постанова про визнання квартири АДРЕСА_1, та складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 120, 90 кв.м., жилою площею 66, 30 кв. м. - речовим доказом.

На підставі наведеного, з метою збереження квартири, право на яку набуто злочинним шляхом, запобігання її незаконному відчуженню, прокурор звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, та складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 120, 90 кв.м., жилою площею 66, 30 кв. м.

За клопотанням прокурора, з метою збереження майна, клопотання розглядається без участі власника майна.

Прокурор звернулась до суду з заявою, в якій просила провести розгляд клопотання у її відсутність, клопотання підтримала та просила для об'єктивного з'ясування дійсних фактичних обставин справи його задовольнити.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в судовому провадженні,судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, заяву прокурора, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України - арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 98 КПК України - речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі гроші набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також, згідно із вимогами ч. 10 ст. 170 КПК України - арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно із вимогами ч.11 ст. 170 КПК України - заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100050000767 від 29 січня 2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч13 ст.365-2 КК України.

Клопотання прокурора про накладення арешту на майно відповідає вимогам ст. 171 КПК України, додані до клопотання матеріали доводять наявність підстав вважати, що квартира АДРЕСА_1 є речовим доказом, та може бути використана як доказ у кримінальному провадженні, є об'єктом кримінального правопорушення.

Таким чином, з метою недопущення приведення до втрати, передання або відчуження відповідного майна, право на яке набуто злочинним шляхом, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3, що у місті Києві.

На підставі викладеного, керуючись ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Сергєєвої А.С. про накладення арешту на майно, внесене у кримінальному провадженні №12018100050000767 від 29 січня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365-2 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, та складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 120, 90 кв.м., жилою площею 66, 30 кв. м., яка на праві власності належить ТОВ «ФК Інвест-Кредо», код ЄДРПОУ 39761587.

Негайне виконання даної ухвали покласти на уповноважених слідчого, прокурора.

Уповноваженому слідчому, прокурору забезпечити збереження майна, на яке накладено арешт.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ю.В. Рибалка