Рішення № 73685801, 20.04.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/390/18

Справа №754/1532/17

РІШЕННЯ

Іменем України

20 квітня 2018 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Базік А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся позивач ОСОБА_2 з позовом до відповідача ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.02.2017р. суддею Шевчуком О.П. відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2018 року, справа за єдиним унікальним номером 754/1532/17, номер провадження 2/754/390/18, передана судді Бабко В.В. у зв'язку з звільненням судді ОСОБА_4

Позивач зазначає, що він є підполковником СБУ на пенсії, інвалід 2 групи, переніс два інсульти, має ряд складних захворювань. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.07.2016року у відділенні терапевтичної стоматології філії 3 КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва по вул. Матеюка, 3 в присутності свідків відповідач ОСОБА_3 принижувала гідність, честь, репутацію позивача, погрожувала йому і дочці позивача фізичною розправою, погрожувала викинути позивача з вікна, вигнала їх з донькою з відділення. Крім того, відповідач розповсюдила завідомо брехливу інформацію щодо позивача, а саме: цитуються позовні вимоги - «нібито, мені відрізали яйця», «нібито, я вбив свою дружину», «нібито, моя дочка ОСОБА_1 психічно хвора і її треба лікувати», «у моєї дочки немає диплому».

Позивач після почутого кожний день страждав та переживав, не міг дихати та ледь не вмер, втративши свідомість, у зв'язку з викладеним постійно знаходиться в стані нервової напруги, не може їсти, пити, спати, відпочивати, страждає від свавілля та брехні відповідача, змушений витрачати кошти на лікарів та заспокійливе. Вищевикладене призводить до дратливості позивача, замкнення у собі, погіршує його відносини з оточуючими людьми, близькими та родичами.

Крім того, позивач зазначає, що 15.07.2016року ОСОБА_3 вчинила розбійний напад на дочку позивача.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд з урахуванням уточнення позовних вимог: визнати недостовірними, такими що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність, репутацію позивача відомості, розповсюджені ОСОБА_3, а саме: цитуються - «нібито, мені відрізали яйця», «нібито, я вбив свою дружину», «нібито, моя дочка ОСОБА_1 психічно хвора і її треба лікувати», «у моєї дочки немає диплому»; визнати наклепом вищезазначену інформацію; зобов'язати ОСОБА_3 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності репутації позивача; стягнути з КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва на користь позивача моральну шкоду в розмірі 151 700,00грн; стягнути з КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 26 000,00грн; зобов'язати ОСОБА_3 вибачитись в усній та письмовій формі перед позивачем; судові витрати покласти на КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва; визнати неправомірними дії КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва щодо надання стоматологічних послуг лікарями без ліцензії медичну практику у кабінетах на вул.Матеюка, 3; заборонити КНП «КДЦ» Деснянського району м.Києва надавати медичні стоматологічні послуги; визнати недійсними, скасувати, анулювати накази прийняття на роботу, розірвати трудові відносини з медичними сестрами, лікарями та начальником кадрів стоматологічного відділення філії 3 КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва по вул. Матеюка, 3.

13.03.2017року ОСОБА_3 було подано до суду заперечення, в яких відповідач зазначає, що ОСОБА_2, який приходив зі своєю звільненою донькою у відділення, лаявся, писав лайливі слова на стінах та дверях та штовхав ліктями працівниць відділення. Відповідач зазначає, що позивач не надав суду жодного доказу, що підтверджують заподіяння моральної шкоди. Враховуючи вище викладене відповідач ОСОБА_3 просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з наведених в позовній заяві підстав, просить суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Стаття 277 ЦК України визначає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Так, зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить суд, зокрема: визнати недостовірними, такими що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність, репутацію позивача відомості, розповсюджені ОСОБА_3, а саме: цитуються - «нібито, мені відрізали яйця», «нібито, я вбив свою дружину», «нібито, моя дочка ОСОБА_1 психічно хвора і її треба лікувати», «у моєї дочки немає диплому»; визнати наклепом вищезазначену інформацію; зобов'язати ОСОБА_3 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності репутації позивача; стягнути з КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва на користь позивача моральну шкоду в розмірі 151 700,00грн; стягнути з КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 26000,00грн; зобов'язати ОСОБА_3 вибачитись в усній та письмовій формі перед позивачем.

Згідно із ч.2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені)..

Відповідно ст. 270 ЦК України та Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Статтею 275 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способи захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із частинами 4 та 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Ухвалюючи рішення в справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватись основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.

У справах зазначеної категорії, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Однак, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (стаття 89 ЦПК України), суд дійшов висновку, що вимоги позову щодо визнання недостовірними, такими що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність, репутацію позивача відомості, розповсюджені ОСОБА_3 є недоведеними, оскільки позивачем не надано суду і під час розгляду справи не здобуто відповідних доказів поширення негативної інформації щодо позивача саме ОСОБА_3, а з пояснень представника позивача вбачається лише негативне міжособисте ставлення один до одного учасників справи.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суди повинні брати до уваги, що відповідно до ст. 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб становлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Згідно абз. 2 п. 26 даної постанови, суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Щодо позовних вимого позивач, зокрема: стягнути з КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва на користь позивача моральну шкоду в розмірі 151 700,00грн; стягнути з КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 26000,00грн, суд вважає, що з врахуванням недоведеності вимог позивача про поширення щодо нього інформації, яка порочить його честь та гідність, ці вимоги також не підлягають задоволенню.

Так, виходячи з роз'яснень викладених в п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Право на компенсацію моральної шкоди - це можливість людини, якій заподіяно таку шкоду внаслідок порушення її загально-соціальних (природних) прав чи свобод, вимагати від порушника його обов'язку вчинити певні дії, спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів та процесів, викликаних (внаслідок цього порушення) приниженням оцінки її гідності, а також її можливості звернутися, в разі потреби, до компетентних національних чи міжнародних органів по примусове забезпечення виконання зазначеного обов'язку.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року роз'яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В обґрунтування своїх вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди позивач надав суду медичну документацію про стан його здоров'я, датовану періодом часу 2014 - січнем 2016 року, при цьому відповідно позову інформація, яка погіршила стан його здоров'я була розповсюджена відповідачем 13 липня 2016 року.

Зазначена обставина надає підстави для висновку про недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача ОСОБА_3 та погіршенням його стану здоров'я.

Крім того, суд вважає, що відеозапис, наданий представником позивача, судом не може бути взятий до уваги, так як без надання доказів проведення відповідних експертиз щодо автентичності даних доказів (а не їх можливого монтажу, встановлення особи, яка дійсно здійснювала переписку) немає правових підстав для визнання вказаних доказів належними. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що стороною позивача не заявлялися клопотання про проведення відповідних експертиз.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дії КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва щодо надання стоматологічних послуг лікарями без ліцензії медичну практику у кабінетах на вул. Матеюка, 3; заборонити КНП «КДЦ» Деснянського району м.Києва надавати медичні стоматологічні послуги; визнати недійсними, скасувати, анулювати накази прийняття на роботу, розірвати трудові відносини з медичними сестрами, лікарями та начальником кадрів стоматологічного відділення філії 3 КНП «КДЦ» Деснянського району м.Києва по вул. Матеюка, 3, суд, вважає, що позивач не довів, які його права порушені, якими діями цього відповідача, а тому в цій частині також не можуть бути задоволені, так як захисту підлягає лише порушене, невизнане, або оспорюване право (ст.2 та ст.4 ЦПК України).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними доказами своїх вимог, а тому позов не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки в позові відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про інформацію», статтями 2, 7, 10-13, 18, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 191, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, статтями 11, 201, 275, 277, 297 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.

Судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду міста Києва.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2, 1945року народження, місце проживання за адресою: 02232, АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання за адресою: 04136, АДРЕСА_2.

Суддя В.В. Бабко