Постанова № 73685458, 26.04.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/671/18

Провадження 3/740/309/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді –Олійника В.П., при секретарі – Шадура І.Ю.,

розглянувши матеріали, які надійшли від військової частини А3160 (код 26614001) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, солдата військової частини А3160, притягнутого 14 грудня 2016 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-20 КУпАП з накладенням стягнення у виді 1190 грн. штрафу, проживаючого та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3

за ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

09 лютого 2018 року ОСОБА_1, як солдат військової частини А3160, в умовах особливого періоду, перебуваючи на території даної військової частини, розташованої в м.Ніжині Чернігівської області, вул.Прилуцька, 96а, виконував обов’язки військової служби в нетверезому стані.

ОСОБА_1 в судові засідання на 23 березня 2018 року, 13 квітня 2018 року, 26 квітня 2018 року не з»явився, згідно заяви від 22 березня 2018 року просить відкласти розгляд справи для підготовки до судового розгляду, відповідно до заяви від 13 квітня 2018 року просить відкласти судовий розгляд у зв»язку з гіпертонічною хворобою, згідно заяви від 26 квітня 2018 року просить відкласти розгляд справи у зв»язку з погіршенням стану здоров»я.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні 26 квітня 2018 року пояснив, що солдат ОСОБА_1 під час виконання військової служби 09 лютого 2018 року перебував у стані алкогольного сп»яніння, від медичного огляду відмовився.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні 26 квітня 2018 року пояснив, що солдат ОСОБА_1 під час виконання військової служби 09 лютого 2018 року перебував у стані алкогольного сп»яніння, від медичного огляду відмовився.

Із врахуванням доказів по справі суд приходить до слідуючих висновків.

Суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне праовпорушення і згідно КУпАП не має права виходити за його межі.

Адміністративна відповідальність за ч.3 ст.172-20 КУпАП настає, зокрема, за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об’єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння, або виконання ними обов’язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння,- вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

09 лютого 2018 року ОСОБА_1, як солдат військової частини А3160, в умовах особливого періоду, перебуваючи на території даної військової частини, виконував обов’язки військової служби в нетверезому стані, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 12 лютого 2018 року, поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до протоколу і в судовому засіданні на підтвердження виконання ОСОБА_1 обов»язків військової служби в стані алкогольного сп»яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп»яніння, довідкою лікаря в/ч А3160 ОСОБА_4 від 09 лютого 2018 року та випискою із медичної картки хворого №2 від 09 лютого 2018 року щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп»яніння.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 грудня 2016 року притягнуто ОСОБА_1, як солдата військової частини А3160, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-20 КУпАП з накладенням стягнення у виді 1190 грн. штрафу.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період настав з дня набрання чинності Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію», продовжено його Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію».

Поняття особливого періоду наведене у ч.1 ст.1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за правилами якої особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, особливий період пов'язується, зокрема, із проведенням мобілізації.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У ч.4 ст.3 вказаного Закону зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас ст.1 Закону №3543-ХІІ надано визначення поняття демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що як у проміжки між періодами проведення мобілізації, так і на даний час - у державі стан особливого періоду не припинився.

За таких обставин досліджені в судовому засіданні докази у своїй сукупності і взаємозв'язку є достатніми для прийняття рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

При розгляді клопотання ОСОБА_1 від 26 квітня 2018 року про відкладення розгляду справи суд враховує наступне.

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є, зокрема, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, присутність особи при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП даною статтею обов»язковою не визначена. Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Вищезазначені докази в порядку ст.ст.251, 254 КУпАП доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Також судом враховується, що заяви про відкладення розгляду справи подані ОСОБА_1 особисто шляхом звернення до суду в день розгляду справи, довідка №1230 не містить дати її видачі, реквізитів та печатки лікувального закладу.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_5 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Із врахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, який становить значну суспільну небезпеку в сфері проходження військовї служби, особу порушника, який в умовах особливого періоду повторно притягується до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, що свідчить про його схильність до вчинення правопорушень і небажання стати на шлях виправлення, має постійне місце проживання. Обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність-відсутні. На підставі викладеного суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, даний вид стягнення є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, ст.4 Закону України “Про судовий збір” 352 грн. 40 коп судового збору підлягають стягненню із ОСОБА_1 в дохід держави.

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.

Керуючись ст.ст.33, 40-1, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

постановив:

Притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3655 (три тисячі шістсот п»ятдесят п»ять) грн..

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 352 (триста п»ятдесят дві) грн. 40 коп судового збору.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В разі несплати штрафу у встановлений строк з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу у порядку примусового виконання постанови відповідно до ст.308 КУпАП, що становить 7310 (сім тисяч триста десять) грн..

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя В.Олійник.