Постанова № 73684747, 26.04.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року м. Чернівці

справа № 718/1732/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Лисака І.Н., Владичана А.І.

секретар Тодоряк Г.Д.

позивач- ПАТ КБ «ПриватБанк»

відповідач- Вірста ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ,,ПриватБанк” на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 листопада 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ,,Приватбанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, головуючий у І-й інстанції – суддя Мізюк В.М.

встановив:

У серпні 2017 року ПАТ КБ ,,ПриватБанк” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено у зв’язку із спливом строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ ,,ПриватБанк” просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд не звернув увагу на те, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, з 30 квітня 2015 року, а позов банком пред’явлено 23 липня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Судова колегія, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга

Провадження 22-ц/794/247/18 Категорія 19/27

підлягає задоволенню частково, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 21 серпня 2012 року між ПАТ КБ ,,ПриватБанк” та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, згідно умов якого, останній отримав кредит в сумі 300грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов’язався щомісяця вносити платежі в розмірі 7% від суми заборгованості.

Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів, що входить до змісту зобов’язання за цим договором).

Відповідно до ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.

За змістом ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Чинне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За правилами ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як встановлено судом, остання операція з платіжною карткою відповідачем ОСОБА_2 здійснена 12 червня 2014 року на суму 106 грн.59 коп.

Кінцевий термін погашення заборгованості за кредитним договором – квітень 2015 року (кінцевий строк дії картки), а з вказаним позовом банк звернувся до суду в серпні 2017 року.

Суд першої інстанції безпідставно не звернув на це увагу, неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п.1 п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду.

З огляду на викладене заборгованість за тілом кредиту та відсотками підлягає стягненню за останні календарні три роки перед зверненням кредитора до суду, а стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах позовної давності за основною вимогою.

Із розрахунку заборгованості, який було надано банком вбачається, що станом на 30 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 складає 50898грн. 89 коп. з яких: 2103 грн. 03 коп. – заборгованість за кредитом; 41752 грн. 50 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4143 грн. 41 коп. – пеня; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 2399 грн. 95коп. – штраф (процентна складова).

Однак, вказаний розрахунок заборгованості не відповідає умовам договору та методиці нарахування, встановленій кредитним договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на час укладення між сторонами кредитного договору, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки слід розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст.ст. 641 - 642 ЦК України або в порядку, визначеному ч. 6ст. 1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить ст. 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Проте, у даній справі, банк передбачив у договорі умови, які встановлюють односторонню зміну умов договору, й фактично надають йому право змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку.

Така умова, в силу норми ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, є нікчемною.

Згідно з ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Оскільки укладення кредитного договору мало місце шляхом підписання відповідачем відповідної письмової заяви, то і зміна договору мала відбутися у такий же спосіб.

На підтвердження позовних вимог банк подав письмовий розрахунок із якого вбачається, що розмір заборгованості розраховувався, виходячи із встановленої договором ставки 20,40 % ( за період з 21 серпня 2012 року по 31 серпня 2014 року), 34,80 % річних (за період з 1 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року) та 43,20 % (за період з 1 квітня 2015 року по 30 червня 2017 року).

Колегія суддів вважає, що розрахунок заборгованості повинен розраховуватись із встановленої договором ставки 20,40 % на рік (1,7 % на місяць) за весь період виникнення заборгованості, а не 34,80% та 43, 20 % , як помилково застосовано банком.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до тарифів, що були чинними на час укладення договору, базова процентна ставка на місяць складає 1,7 % та нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів на рік.

Такий метод нарахування процентів передбачений п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг.

З розрахунку заборгованості встановлено, що розмір заборгованості за кредитом з 1 серпня 2014 року по 30 червня 2017 року складає 2103,03грн.

Виходячи з указаного розміру заборгованості, процентної ставки (20,40%), визначеного кредитним договором методу розрахунку процентів (з розрахунку 360 днів на рік), кількості днів, за які нараховуються проценти ( 1065 днів), розмір заборгованості за процентами, що підлягає стягненню з відповідача складає : 2103,03грн. х 20,40 (% ставка) : 360 х 1065(дні прострочення ) = 1269,18грн.

Отже, розмір заборгованості по відсотках, яка підлягає стягненню, складає 1269,18грн.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення пені та штрафів (фіксованої частини та процентної складової), суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України ).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за даним договором. Водночас пунктами 2.1.1.7.6, 2.1.12.6.2 Умов передбачено сплату штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором.

З Витягу з Тарифів ослуговуваня кредитних карт «Універсальна», а саме «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», вбачається застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за формулою: ПЕНЯ = пеня(1) + пеня(2), де: пеня(1) = (базова процентна ставка за договором) / 30 - обчислюється за кожний день прострочення по кредиту; пеня(2) = 1 % від суми заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50 грн.

У той же час, згідно з цим же Витягом передбачено нарахування штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених договором у сумі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Ураховуючи викладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Оскільки одночасне стягнення з боржника пені та штрафів призведе до подвійної відповідальності боржника, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає лише пеня в сумі 1200 грн., в той час як вимоги банку про стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) в розмірі 500грн. та 2399,95грн. – штраф (процентна складова) задоволенню не підлягають.

Таким чином, загальний розмір кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 4572,21грн. і складається із: заборгованості за кредитом в сумі 2103,03грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1269,18грн. коп. та 1200 грн. пені.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи зазначені норми, з відповідача на користь позивача слід стягнути 143,68грн. - на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу позову та 215,52 грн. - на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.374, п.1, п.2 ч.1 ст.376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк ,,ПриватБанк” задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 листопада 2017 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором в розмірі 4572,21грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 2103,03грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1269,18грн. та 1200 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” 143,68грн. - на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу позову та 215,52грн. - на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повної постанови 27 квітня 2018 року.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

ОСОБА_2 з оригіналом :