Постанова № 73684376, 26.04.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/23895/17

Провадження № 22-ц/792/597/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Задвірний В.І.,

з участю позивача ОСОБА_4,

представників відповідача ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Проскурівська» про визнання заборгованості такою, що підлягає списанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2018 року,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Проскурівська» (далі – КП «УМК «Проскурівська») про визнання заборгованості такою, що підлягає списанню.

ОСОБА_4 зазначила, що вона є співвласником квартири №36, по вул. Прибузькій, 12, у м. Хмельницькому. Органи соціального захисту населення відмовили позивачеві у призначенні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки станом на 1 травня 2017 року у неї перед відповідачем існує заборгованість за отримані послуги. Ця заборгованість виникла ще у 2013 році, разом із тим, КП «УМК «Проскурівська» не зверталося до суду з позовом про її примусове стягнення, а позовна давність сплила і борг підлягає списанню.

За таких обставин ОСОБА_4 просила суд визнати заборгованість у розмірі 837 грн 70 коп. такою, що підлягає скасуванню, та зобов’язати КП «УМК «Проскурівська» списати з її особового рахунку цю заборгованість.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2018 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що ОСОБА_4 не сплачувала у повному обсязі кошти за надані КП «УМК «Проскурівська» послуги з утримання будинку, споруд і прибудинкової території, внаслідок чого виникла вказана заборгованість, однак, підстави для її списання відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сплив позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є підставою для скасування цієї заборгованості.

КП «УМК «Проскурівська» подало відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що заборгованість ОСОБА_4 за послуги з утримання будинку, споруд і прибудинкової території не підлягає списанню.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що квартира № 36, по вул. Прибузькій, 12, у м. Хмельницькому, належить ОСОБА_4 і ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності в рівних частках кожному.

2 вересня 2009 року між Житлово-експлуатаційною конторою №2, яка змінила свою назву на КП «УМК «Проскурівська», і ОСОБА_4 укладено договір про надання житлово-комунальних послуг, за умовами якого КП «УМК «Проскурівська» надавало позивачеві послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території по вул. Прибузькій, 12, у м. Хмельницькому. 5 березня 2015 року сторони уклали аналогічних договір на новий строк.

Протягом 2011-2017 років ОСОБА_4 не оплачувала надані відповідачем житлово-комунальні послуги у повному обсязі, внаслідок чого станом на 1 травня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 837 грн 70 коп.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов’язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорених) прав та вплив на порушника.

Статтею 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Цією статтею також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 24 червня 2004 року №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон №1875-IV) житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є одним із видів житлово-комунальних послуг (п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону №1875-IV).

В силу ч. 1 ст. 19 Закону №1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За змістом п. 5 ч. 3 ст. 20, ч. 1 ст. 32 Закону №1875-IV споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні-послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Норми чинного законодавства та умови укладеного сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг не передбачають право споживача на списання боргу за спожиті послуги як способу захисту права. Законом і договором не визначено й обов’язок виконавця (виробника) щодо списання заборгованості з оплати комунальних послуг.

Застосування судом такого способу захисту права позивача призведе до порушення гарантованого законом права виконавця послуг на їх оплату (статті 901, 903 ЦК України).

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як передбачено ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність – це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб’єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.

Сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб’єктивного права кредитора та не є окремою підставою для припинення зобов’язання. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов’язання в односторонньому порядку (ч. 2 ст. 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Докази у справі достовірно вказують на те, що ОСОБА_4 не виконала зобов’язання перед відповідачем з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, разом із тим, КП «УМК «Проскурівська» не зверталося до суду за вирішенням цього спору, а чинне законодавство та укладений сторонами договір не передбачають право боржника вимагати припинення свого зобов’язання в односторонньому порядку.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для скасування заборгованості ОСОБА_4 з оплати житлово-комунальних послуг відсутні.

Посилання ОСОБА_4 на те, що ця заборгованість може бути списана у зв’язку зі спливом позовної давності не відповідає закону.

Рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 квітня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_8

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 43