Ухвала суду № 73684309, 23.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/362/18 Справа № 705/558/18 Категорія: ст. 86 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3Іваненка І. В., ОСОБА_4Биби Ю. В.

секретаря судового засідання Кулик О.О.

з участю прокурора Очеретяного М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році",-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року, засуджений ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану увалу та постановити нову ухвалу, якою звільнити його від подальшого відбування покарання на підставі ст. 86 КК України, застосувавши положення Закону України «Про амністію в 2016 році» .

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_5 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20.04.2004 року засуджений за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 191, 70 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посаду, пов’язаною з виконанням адміністративно-хозяйственими обов’язками на 2 роки. Апеляційним судом м. Києва від 29.06.2004 року вирок змінено та перекваліфіковано з ч.3 ст. 191 КК України на ч.2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнився 15.06.2005 року умовно-достроково на 7 місяців 10 днів.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 27.11.2006 року засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до 6 років позбавлення волі. Звільнився 21.09.2012 року по відбуттю покарання.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 13.05.2013 року ОСОБА_5 був засуджений за ч.1 ст. 187 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 11.06.2014 року на підставі ст. 84 КК України по хворобі.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22.09.2016 року ОСОБА_5 засуджений за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

02.10.2017 року Оболонським районним судом м. Києва ОСОБА_5 засуджений за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.11.2017 року ОСОБА_5 засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_5 призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 02.10.2017 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначивши йому покарання у виді 3 років 5 місяців позбавлення волі. При цьому відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обгрунтовуючи відмову у застосуванні положень Закону України «Про амністію у 2016 році» суд у вироці вказав, що ОСОБА_5 згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва від 22.09.2016 року був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. 30.10.2016 ОСОБА_5 вчинив новий злочин, за яким засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.11.2017 року. Таким чином, ОСОБА_5 вчинив новий злочин під час іспитового строку.

На даний час ОСОБА_5 відбуває покарання у вигляді позбавлення волі за умисні злочини, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, тобто злочини передбачені ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами; яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 (п.«г»); особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей (п.«є»).

Відповідно до п.а ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», амністія не застосовується до осіб, які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин.

Згідно п. в ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;

Таким чином, ОСОБА_5 має судимість за вчинення умисного злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, який було вчинено після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання та має судимість за вчинення умисного тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, який було вчинено після звільнення судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинив умисний тяжкий злочин.

Крім того, засудженим ОСОБА_5 не надано суду підтвердження щодо наявності у нього певних захворювань, які входять де переліку, зазначених в п. «г» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII. Також, засудженим ОСОБА_5 не надано суду підтвердження того, що він не позбавлений батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, як передбачено в п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII.

Таким чином, місцевий суд приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання засудженого щодо застосування відносно нього амністії вірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому доводи апелянта про те, що оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованим та ухвалене в порушення вимог ст. 370, 410, 411 КПК України, є помилковими, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, ЗУ «Про амністію у 2016 році», колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році" залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :