Постанова № 73683254, 17.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 654/3933/16-ц

Номер провадження: 22-ц/791/472/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Майданіка В.В.,

ОСОБА_2,

секретар Цвєткова І.С.,

учасники справи:

прокурор Хамідова Е.Ф., Кобзар А.І.,

представник відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Херсонської області на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2018 року у складі судді Данилевського М.А. у справі за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області до ОСОБА_4, третя особа – відділ реєстраційної служби нерухомого майна Новозбур’ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року заступник прокурора Херсонської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області з позовом до ОСОБА_5 про витребування земельної ділянки та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

В обґрунтування вимог послався на те, що у серпні 2016 року при перевірцізаконності надання органами державної влади та місцевого самоврядування у власність громадян земельних ділянок рекреаційного призначення на території Голопристанського району встановлено, що на підставі рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 вересня 2009 року в цивільній справі № 2- 992/09 ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 видано державні акти на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,1000 га кожна за адресою: вул. Шкільна, с. Залізний Порт, кадастрові номери 65223834300:02:065:0301, 65223834300:02:065:0302 та 65223834300:02:065:0303.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 29 вересня 2011 року зазначене рішення скасоване та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8Ю . про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.

До та після постановлення рішення апеляційного суду відбувалося неодноразове відчуження вищевказаних земельних ділянок за нотаріально посвідченими договорами, їх поділ та об'єднання новими власниками з присвоєнням інших кадастрових номерів новоутвореним ділянкам. В результаті було сформовано єдину земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 6522384300:02:001:0560, власником якої у 2015 році став ОСОБА_5.

Посилаючись на те, що зазначені земельні ділянки вибули з володіння власника - Новофедорівської сільської ради поза за її волею, оскільки відповідне рішення сільською радою не приймалося, а вказані земельні ділянки вибули із власності територіальної громади та перейшли у приватну власність на підставі судового рішення, яке у подальшому визнано незаконним та скасовано, позивач просив витребувати з володіння ОСОБА_5 на користь Новофедорівської сільської ради земельну ділянку площею 0,3 га ( кадастровий номер 6522384300:02:001:0560) та визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно номер 45102734, видане 05.10.2015 року реєстраційною службою Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області ОСОБА_9 на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 20 січня 2017 року за клопотанням позивача відповідача ОСОБА_5 замінено належним відповідачем ОСОБА_4 у зв’язку з відчуженням спірної земельної ділянки останній.

У зв’язку зі зміною відповідача у справі позивач уточнив позовні вимоги та просив суд витребувати на користь Новофедорівської сільської ради від ОСОБА_4 спірну земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію від 05.01.2017 року, номер запису права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,3 га - 18493514, кадастровий номер 6522384300:02:001:0560, яка розташована по вул. Шкільній в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року у задоволенні позову заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області до ОСОБА_4, третя особа – відділ реєстраційної служби нерухомого майна Новозбур’ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Херсонської області просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_3, діючи від імені ОСОБА_4, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на необгрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги.

Відповідно п.8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, тому Апеляційний суд Херсонської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Херсонського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, у зв'язку із чим і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган місцевого самоврядування, а не прокурор, тому оскільки поважності причин пропуску строку прокуратурою не доведено та судом не встановлено, в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на встановлених обставинах у справі та відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 15.09.2009 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 до Новофедоровської сільської ради та визнано право власності за позивачами на земельні ділянки за адресою: вул. Шкільна, с. Залізний Порт площею 0,1000 га кожна, кадастрові номери 65223834300:02:065:0301, 65223834300:02:065:0302 та 65223834300:02:065:0303 з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва (а.с. 11-12).

Рішення набрало законної сили та на його підставі позивачі у зазначеній справі отримали державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 29.09.2011 року за апеляційною скаргою прокурора Голопристанського району Херсонської області скасовано рішення Голопристанського районного суду від 15.09.2009 року та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 відмовлено (а.с. 13-14).

Як убачається з матеріалів справи, у період часу з 2009 року по 2017 рік зазначені земельні ділянки відчужувалися за відплатними нотаріально посвідченими договорами, а у подальшому відбулося об’єднання їх в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6522384300:02:001:0560, яка на час розгляду справи, відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.185-189) на підставі договору купівлі-продажу від 05.01.2017 року належить ОСОБА_4

09.02.2017 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10, та зареєстрованого в реєстрі за № 282 ОСОБА_4 також придбала у попереднього власника спірної земельної ділянки ОСОБА_5 дачний будинок № 81/60, розташований на земельній ділянці площею 0,30 га кадастровий № 6522384300:02:001:0560 за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, вул. Шкільна.

З матеріалів справи також вбачається, що 29.09.2016 року рішенням Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №120 попередньому власнику земельної ділянки і дачного будинку ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення детальних планів територій 1.13 в межах кварталу на земельну ділянку орієнтованою площею 0,3 га з метою зміни її цільового призначення по вул.Шкільна у с.Залізний Порт (а.с.95).

Обґрунтовуючи позовну заяву, прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки, об’єднані в подальшому в одну, вибули з комунальної власності поза волею її власника – територіальної громади, на підставі судового рішення, яке було визнане незаконним та скасоване, а відтак оскільки спірна земельна ділянка у подальшому була відчужена особами, які не мали законного права власності на земельну ділянку, є підстави для витребування у відповідача спірної земельної ділянки на підставі ст. 388 ЦПК України.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач ОСОБА_4 подала заяву про застосування строку позовної давності і зазначила, що витребування майна після спливу понад 5-ти років після скасування судом апеляційної інстанції підстав набуття першими власниками права власності на земельну ділянку, подальші неодноразові зміни власників земельних ділянок за відсутності позовних вимог до них зі сторони органів місцевого самоврядування чи прокурора про витребування земельних ділянок, а також за наявності рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 29.09.2016 року №120 щодо надання дозволу на розробку землевпорядної документації з метою зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, порушуює її право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки придбаваючи у власність спірне нерухоме майно за вищенаведених обставин у неї не було жодних сумнів і побоювань щодо законності і легітимності як дій органів місцевого самоврядування, так і законності набуття нею об»єктів нерухомості.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

На підставі положень частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів, як суб'єктів владних повноважень, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Разом із тим, згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За змістом частини першої та другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частинами третьою, четвертою та п'ятою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-2070цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 та від 19 квітня 2017 року у справі №6-2376цс16, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень у порядку глави 3 розділу V ЦПК України, в редакції на момент їх винесення.

Той факт, що рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 травня 2009 року скасоване рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 29 вересня 2011 року за апеляційною скаргою прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах Новофедорівської сільської ради свідчить про обізнаність Новофедоровської сільської ради та прокуратури про порушення права власності територіальної громади на спірну земельну ділянку саме з дати прийняття апеляційною інстанцією рішення.

Зважаючи на те, що принцип належного урядування полягає, перш за все, в обов'язку державних органів діяти вчасно та якомога послідовним способом та запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність за встановлених обставин правових підстав для поновлення строку позовної давності і наявність у зв'язку із цим підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду щодо застосування строків позовної давності не спростовують, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права і у відповідності до правових висновків Верховного Суду України від 12.04.2017 року у справі № 6-1852цс16, від 19.04.2017 року у справі № 6-237цс16, на підставі наданих сторонами доказів та встановлених судом обставин, а тому відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст. 375 ЦПК України ,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора Херсонської області залишити без задоволення.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складення повного тексту постанови 23 квітня 2018 року.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.В. Майданік

ОСОБА_2