Постанова № 73683241, 27.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/20436/17 Головуючий в І інстанції: Стамбула Н.В.

Провадження №33/791/155/18 Доповідач: Радченко С.В.

Категорія: ч.2 ст.176-6 КУпАП

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області Радченко С.В., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 та прокурора Гончарова В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 06 грудня 2017 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 176-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 06 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.176-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 320,00 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2, працюючи на посаді завідувача сектору технічних систем митного контролю управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Херсонської митниці ДФС, тобто будучи суб'єктом декларування та відповідальності відповідно до ст. 1 п. «в» та «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», 16.06.2017 року на підставі договору купівлі - продажу № 258 набув право власності на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 99400 гривень, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня 2017 року (80 000 грн.), та в порушення ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно (20.07.2017 року) повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у своєму майновому стані, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи.

Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 посилається на те, що повний текст постанови отримав лише 07.03.2018 року, що унеможливило своєчасне її оскарження в апеляційному суді.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Частиною 2 ст.172-6 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, а саме неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.

ЗУ «Про запобігання корупції», визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Згідно пп. «в» п. 1 ч. 1ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування. Отже, посада ОСОБА_2 віднесена до суб`єктів, на яких поширюється дія вказаного Закону.

Ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно із ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції» у разі суттєвої зміни у майновому стані суб`єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року, зазначений суб`єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов`язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від червня 2016 року № 3 затверджено Форму повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за № 961/29091, відповідно до якої, інформація, включена в повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування, повинна бути також відображена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яку такий суб'єкт декларування подає відповідно до ЗУ «Про запобігання корупції».

Так, на підставі договору купівлі-продажу № 258 від 16 червня 2017 року, ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_5 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 218,6 кв.м, вартістю 99400 гривень, що перевищує встановлену положеннями ч.2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» суму і зобов'язує суб'єкта декларування у десятиденний строк повідомити Національне агентство про суттєві зміни у майновому стані.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо об'єкта нерухомого майна № 104172825 від 17.11.2017 за ОСОБА_2 16.06.2017 зареєстровано право власності житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею218,6 кв. м.

Повідомлення про суттєві зміни свого майнового стану ОСОБА_2 до НАЗК подано в порушення десятиденного терміну, встановленого ч.2 ст.52 ЗУ «Про запобігання корупції», а саме - 20.07.2017 року.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, пришов до висновку, що ОСОБА_2 порушив встановлені ч. 2 ст. 52 Закону терміни подання повідомлення про суттєві зміни у його майновому стані, як наслідок - вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком.

Відповідно до положень статті 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Така ж норма міститься і у Цивільному Кодексі України, де в ст.368 зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно диспозиції статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, за загальними нормами сімейного та цивільного законодавства, будинок, придбаний ОСОБА_2 у період шлюбу є спільною сумісною власністю декларанта та його дружини ОСОБА_6

За нормами статті 65 СК України вважається, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. І така згода дійсно була надана ОСОБА_6 при укладенні договору купівлі-продажу будинку (а.с.39 протоколу).

Вирішуючи питання про частку ОСОБА_2 у придбаному майні слід звернутися до положень статті 70 Сімейного Кодексу України, зі змісту якої вбачається що частки подружжя у належному їм спільному сумісному майні є рівними. Переводячи частку, належну ОСОБА_2 в придбаному ним в період шлюбу будинку в грошовий еквівалент виходить сума 49 700 грн., яка є меншою аніж 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

За таких обставин апеляційний суд не може відкинути доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування усіх обставин справи судом першої інстанції, який повинен був дати належну оцінку усім доказам, здобутим у справі уповноваженим органом та встановити, чи наявні в діях ОСОБА_2 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, зокрема, пересвідчитися в наявності об'єктивної сторони правопорушення, яка повинна містити в собі відповідність предмету правопорушення вимозі, зазначеній в диспозиції статті 52 Закону України «Про запобігання корупції», а саме, що не задекларована суб'єктом декларування сума суттєвих змін майнового стану не може бути меншою аніж 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, що на час події становило 80 000 грн.

Вирішуючи питання про можливість застосування норм сімейного та цивільного законодавства в комплексі з нормами законодавства антикорупційного, апеляційний суд звертає увагу на те, що рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Таким чином, оскільки майно було придбане суб'єктом декларування у період шлюбу і за загальними нормами Сімейного та Цивільного Кодексів України це майно є спільним сумісним майном подружжя в рівних частинах, за відсутності доведення іншого, вважаю, що декларування такого майна в контексті ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції» залежить від свідомості суб'єкта декларування, однак, якщо сума частки суб'єкта в придбаному майні є меншою, ніж визначена законом, його дії (бездіяльність) не можуть містити ознак правопорушення, передбаченого ст.172-6 ч.2 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 06 грудня 2017 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 06 грудня 2017 року скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Радченко