Ухвала суду № 73680585, 26.04.2018, Апеляційний суд Сумської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м.Суми

Справа №587/2396/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/631/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Хвостика С.Г. (суддя-доповідач),

суддів – Собини О.І., Левченко Т.А.

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фермерського господарства «Натон» на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 січня 2018 року в складі судді Дашутіна І.В., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 17 січня 2018 року.

в с т а н о в и в:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі – ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У листопаді 2016 року позивач САП «Родючисть» (ТОВ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ФГ «Натон» та до державного реєстратора виконавчого комітету Лебединського міської ради Сумської області ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації. В обґрунтування вимог позивач послався на те, що 15 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та САП «Родючисть» (ТОВ) був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,91 га (кадастровий номер: 5924786900:05:002:0279), який був зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 09 серпня 2006 року.

Згідно акта приймання – передачі від 10.08.2006 року земельна ділянка була передана у користування САП «Родючисть» (ТОВ) строком на 10 років.

Однак, із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 69909438 позивачу стало відомо, що 08.04.2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Лебединського міської ради Сумської області ОСОБА_2 був зареєстрований укладений 29.12.2015 року між ФГ «Натон» та ОСОБА_1 договір оренди цієї ж самої земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку загальною площею 2,91 га в оренду фермерському господарству «Натон».

Позивач зазначає, що спірний договір оренди землі від 29.12.2015 року є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, так як був укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, у зв’язку з чим спірна земельна ділянка на той момент ще знаходилась в законному користуванні САП «Родючисть» (ТОВ), а отже, одна й та сама земельна ділянка не може бути об'єктом оренди двох договорів, укладених з різними орендарями та не може бути передана в користування орендарю до припинення права користування з попереднім користувачем (орендарем).

Проте, державний реєстратор, на думку позивача, в порушення вимог закону не здійснив запити до відповідних органів з метою перевірки наявності вже зареєстрованого речового права на вищезазначену земельну ділянку і це, в свою чергу, призвело до існування подвійної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки та порушення прав позивача на користування спірною земельною ділянкою.

Заочним рішенням Сумського районного суду Сумської області від 17.01.2018 року позов САП «Родючисть» (ТОВ) задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 29 грудня 2015 року між ФГ «Натон» та ОСОБА_1, зареєстрований на підставі рішення № 29252819 від 14.04.2016 року. В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 19 лютого 2018 року заяву ФГ «Натон» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФГ «Натон» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, а заочне рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач ФГ «Натон» не порушив права позивача, оскільки дію спірного договору оренди земельної ділянки було припинено добровільно за домовленістю з відповідачем ОСОБА_1, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09 листопада 2017 року було внесено відповідний запис. У зв’язку із зазначеним, відповідач вважає, що визнати недійсним договір, дія якого припинилася, неможливо, тому фактично відсутній предмет спору, у зв’язку з чим провадження у справі необхідно закрити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а провадження у справі необхідно закритти з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 651, ч.ч. 2-3 ст. 653 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2005 року між ОСОБА_3 та САП «Родючисть» (ТОВ) був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2,91 га (кадастровий номер: 5924786900:05:002:0279), який був зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 09 серпня 2006 року. (а. с. 6-7).

Відповідно до п.8 договору його було укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення договору на новий строк. Пунктом 40 цього ж договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Орендована земельна ділянка була передана в користування САП «Родючисть» (ТОВ) згідно за актом приймання-передачі від 10 серпня 2006 року (а.с. 8).

Одночасно, з дією цього договору ОСОБА_1 29 грудня 2015 року уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ФГ «Натон», за яким вона передала належну їй земельну ділянку загальною площею 2,91 га (кадастровий номер 5924786900:05:002:0279) в оренду вказаному господарству строком на 7 років ( а.с. 140-143).

Задовольняючи частково позовні вимоги і визнаючи недійсним спірний договір оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що за обставин укладення договору оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «НАТОН» було порушено право САП «Родючисть» (ТОВ) на користування спірною земельною ділянкою, оскільки вказаний договір був укладений ще до закінчення дії попереднього договору, укладеного 15 жовтня 2005 року між позивачем та ОСОБА_1 строком на 10 років.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Із встановлених судом обставин вбачається, що предметом позовних вимог САП «Родючисть» ТОВ є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації цього права, тобто, предметом позовних вимог є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, щодо якої він просить постановити рішення.

Крім того, відповідач ФГ «Натон» надав суду першої інстанції додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 29.12.2015 року між ОСОБА_1 та ФГ «НАТОН», підписану сторонами 24 жовтня 2017 року, з якої вбачається, що вказані сторони добровільно розірвали договір оренди землі, тобто, за взаємною згодою, про що 09.11.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис про припинення речового права.(а. с. 114, 113).

При цьому, з витягу із зазначеного Державного реєстру речових прав вбачається, що оцінка наданої ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки становить 89 822 грн.

Відтак, ураховуючи, що спірний договір оренди землі від 29.12.2015 року, укладений між ФГ «Натон» та ОСОБА_1, на момент винесення Сумським районним судом Сумської області заочного рішення від 17.01.2018 року вже був розірваний, тому, на думку колегії суддів, визнавати його недійсним немає підстав, оскільки сторони вже розірвали цей договір і на момент винесення судового рішення він уже не діяв. Отже, визнання договору оренди землі недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Така правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі за №3 –1071гс17, в якій Верховний Суд України скасував рішення судів попередньої інстанції, оскільки спірний договір оренди землі на момент винесення судового рішення вже було розірвано.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином не було з’ясовано питання, з якого саме часу зобов’язання за спірним договором оренди землі від 29 грудня 2015 року вважається припиненими, тому, не звернувши увагу на відсутність предмета спору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання спірного договору оренди землі від 29 грудня 2015 року недійсним, хоча наявні підстави для закриття провадження у даній справі.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга ФГ «НАТОН» підлягає задоволенню, а заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 17.01.2018 року, відповідно, скасуванню, із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 367; ст. 368; п.4 ч.1 ст. 374; ч. 1 ст. 377; п. 2 ч. 1 ст. 255; ст. 258 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «НАТОН» задовольнити.

Заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 17 січня 2018 року скасувати.

Провадження у справі САП «Родючисть» ТОВ до ОСОБА_1, ФГ «Натон», державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: О.І. Собина

ОСОБА_4