Постанова № 73678889, 25.04.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року

м. Рівне

Справа № 565/2333/17

Провадження № 22-ц/787/537/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Гордійчук С.О.,

судді: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

секретар : Брикса Ю.Ю.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт"

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 січня 2018 року, ухваленогоу складді судді Ковтуновича М.Г., у справі №565/2333/17 -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" про визнання договорів недійсними та стягнення коштів .

В обґрунтування вказаного позову зазначав про те, що 02 серпня 2017 року між ним та ТОВ "ЕкономКомфорт" було укладено договори про надання послуг а №06594/17 та №06594. Умовами цих договорів передбачено, що відповідач зобов'язується забезпечити дбайливе оформлення Договорів про участь у програмі для його як Замовника, з дотриманням вимог чинного законодавства та надавати інформаційні, консультаційні, роз'яснювальні та довідкові послуги з питань діяльності та подальшої його участі у програмі. На підставі цих договорів він перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 4950,00 грн. з призначенням платижу - оплата за надані послуги за договором №06594. Метою укладення даних догворів було отримання ним позики в сумі 50000 грн., однак після сплати коштів на надані послуги відповідач не надав йому вказаної позики.

Вважає, що діяльність відповідача містить ознаки фінансової послуги та підлягала ліцензуванню. Однак такої ліцензії відповідач не отримував. Тому, укладені ним договори є недійсним, у зв'язку з чим він звернувся до суду для захисту свого порушеного права споживача.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 січня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсними договори №06594/17 та №06594 від 2 серпня 2017 року, що укладені між Буланом павлом Володимировичем та ТзОВ "ЕкономКомфорт".

Стягнуто з ТзОВ "ЕкономКомфорт" на користь ОСОБА_1 - 4950,00 грн. грошових коштів, що сплачені за договором № 06594 від 2 серпня 2017 року.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивоване тим, що послуга, яка надавалася відповідачем позивачу, за своєю суттю є фінансовою послугою у вигляді адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Оспорені договори сторонами були укладені у період, коли відповідно до положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вимагалось отримання ліцензії для надання таких послуг. Проте відповідач такої ліцензії не мав і не належав до установ, на діяльність яких не поширюється положення щодо її отримання.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ТОВ "ЕкономКомфорт" вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає про те, що на початку мотивувальної частини рішення суд першої інстанції посилається на договори №06594/17 та №06594 від 2 серпня 2017 року, однак при цьому не наводить жодного їх аналізу: предмети, умови, які саме послуги передбачено ними надати (їх характер). Стосовно вказаних договорів зазначено лише, що їх предметом є "вчинення юридичних дій, спрямованих на отримання позивачем позики".

В порушення вимог ст.ст.263-265 ЦПК України в рішенні повністю відсутні посилання на пункти договорів та умов програми відповідача, на підставі яких суд зробив висновок про здійснення відповідачем такої діяльності як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах чи надання будь-яких фінансових послуг взагалі.

Вказує про те, що судом першої інстанції проігноровано вимоги ч.4 ст. 5 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" де чітко вказано, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Тобто, цією статтею законодавець визначив, що не вся діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню, а є виключення, передбачені нормативно-правовими актами державних органів-регуляторів таких послуг.

Також вважає, що судом першої інстанції проігноровано Розпорядження Нацкомфінпослуг №5555 від 31.03.2006 року, видане відповідно до вищевказаної статті, де зазначено, що юридичні особи-суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту), тобто без отримання прибутку за такі послуги, відповідно до вимог цивільного законодавства. В умовах договорів та програми відповідача відсутні будь-які умови оплати та зберігання відповідачем коштів клієнтів на своєму рахунку та за перерахування сум позик. Тобто, відповідач здійснює свою діяльність чітко у відповідності до вказаного Розпорядження Нацкомфінпослуг та не отримує за такі послуги прибутку.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному об'ємі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом установлено, що 02 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕкономКомфорт» укладено договір №06594/17 за умовами якого товариство зобов'язалося за плату, від імені позивача та за його рахунок надати певні послуги, спрямовані на отримання позики, визначеного в додатку № 1 (позики), у тому числі: включити замовника до складу програми «Комфорт»; присвоїти та повідомити учаснику код у програмі; організувати та провести розподіли свідоцтв; надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

Крім того, 02 серпня 2017 року між сторонами укладено договір №06594, за яким замовник доручив, а виконавець узяв на себе зобов'язання за плату скласти з урахуванням побажань замовника договір та інші необхідні документи щодо його участі у програмі «Комфорт» з дотриманням вимог чинного законодавства, а також здійснити інші дії: копіювати та сканувати представлені замовником матеріали та документації, перевіряти достовірність наданої замовником інформації у реєстрі судових рішень та за іншими, незабороненими чинним законодавством України, джерелами та інформаційними базами даних, та інше.

На виконання умов вищезазначених договорів позивач сплатив товариству 4950,00 грн., що підтверджується копією квитанції від 02.08.2017 року (а.с.6).

Із змісту договорів та умов програми «Комфорт» слідує, що послуги, які надаються відповідачем, фактично полягають у створенні адміністратором груп учасників та формування фонду групи для придбання на користь та за рахунок учасників бажаних товарів та/або отримання відповідної суми у позику, із проведенням розподілу права на отримання товару чи позики відповідно до визначеної процедури.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України).

У п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг»(набрав чинності 8 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено її п. 11-1 відповідно до якого фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Згідно з п.п. 3, 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону (тобто до 8 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов'язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг як уповноважений державний орган 9 жовтня 2012 року розпорядженням № 1676 затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

У зазначених Ліцензійних умовах закріплено визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, і передбачили, що діяльність цих груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та (або) послуг.

Згідно з п. 1.2 розділу І Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Ліцензіатом є фінансова установа, яка одержала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Відповідно до 1.5 розділу І Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах фінансова установа може провадити діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах тільки після отримання ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідно до цих Ліцензійних умов.

У справі, яка переглядається, спірні договори укладено 02 серпня 2017 року, тобто коли закон передбачав отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів у групах.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 були роз'ясненні всі умови отримання позики, що підтверджується його підписом на оспорюваних договорах і він мав можливість ознайомитися зі всіма умовами договору, а суд не дав належної оцінки акту виконаних робіт, не заслуговують на увагу, оскільки товариством порушено вимоги закону про необхідність ліцензування даного виду діяльності та дотримання правил чесної підприємницької практики.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що послуги, які надаються ТОВ «ЕкономКомфорт» не відносять до фінансових послуг та не потребують ліцензування, суперечать вимогам закону. Зокрема, нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», п. 1.2 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено обов'язковість ліцензування діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Окрім того, за змістом договорів укладених між позивачем та ТОВ «ЕкономКомфорт», програма товариства формується виключно на коштах його учасників, без залучення коштів товариства і оплата товарів здійснюється за кошти, внесені учасниками, тобто така діяльність містить усі ознаки фінансової послуги та потребує ліцензування.

Отже, оспорювані договори є недійсними з підстави, передбаченої ч. 6 ст. 19 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач здійснював відповідний вид діяльності (надання фінансової послуги) без дозволу (ліцензії) на її здійснення відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 6-2389цс15 від 10 лютого 2016 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Судом першої інстанції дотримані вимоги процесуального закону, всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка, тому підстав для скасування його рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявленого позову не вбачається.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає,

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ТОВ "ЕкономКомфорт"залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2018 року.

Головуючий :

Судді :