Ухвала суду № 73678814, 24.04.2018, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

_____________

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2018 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Єремейчука С.В.,

суддів Полюховича О.І., Сачука В.І.,

з участю секретаря Міщук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції ОСОБА_1 на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 15 січня 2018 року у кримінальному провадженні №12014180000000234 від 03.06.2014 року по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жовтня місяця, 14 дня, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.291 КК України,

з участю:

прокурора Міськевича С.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 15 січня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.291 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі п. «е» ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь держави в особі ОСОБА_4 у Рівненській області 8229 (вісім тисяч двісті двадцять дев’ять) грн. 60 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КЗ «Володимирецька центральна районна лікарня» Володимирецької районної ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 01999804, р/р 354150018030704, МФО 833017), 18770 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 01 коп. понесених витрат на лікування ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Як встановлено вироком суду першої інстанції, ОСОБА_2, 02.06.2014 року приблизно о 23 год. 10 хв., на 339 км. + 400 м. автодороги Київ-Ковель-Ягодин, поблизу с. Сошники Володимирецького району Рівненської області, у темну пору доби, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, пункту 7.2, пункту 7.3, підпункту б) пункту 7,7, пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, керуючи гужовим возом не обладнаним світлоповертачами та ліхтарями спереду - білого кольору, ззаду - червоного кольору, що встановлюються з лівого боку воза, рухався зі швидкістю приблизно 15,12 км/год., по правому узбіччі автодороги Київ-Ковель-Ягодин, зі сторони м. Сарни, Рівненської області у напрямку м. Ковель, Волинської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед початком зміни напрямку руху вліво, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав з правого узбіччя на праву смугу руху автодороги Київ-Ковель-Ягодин. Одночасно, позаду гужового воза у попутному напрямку, зі швидкістю приблизно 85,0 км/год., з увімкненим ближнім світлом фар, рухався легковий автомобіль OPEL Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, який на 339 км. + 400 м. автодороги Київ-Ковель-Ягодин, поблизу с. Сошники, скоїв наїзд на задню частину вищевказаного гужового воза, не маючи можливості його уникнути по незалежних від нього технічних причинах.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди: пасажир гужового воза ОСОБА_8, отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події; пасажир гужового воза ОСОБА_5, отримав тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми живота з розривом брижі тонкого кишківника, ускладненої внутрішньочеревною кровотечею, відкритого перелому обох кісток лівої гомілки в нижній третині зі зміщенням, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, осаднення рани лоба зліва, перенісся та верхньої губи, які в своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння; пасажир гужового воза ОСОБА_6, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку; закритої травми грудної клітки, перелому УІІІ-ХІІ ребер зліва, закритої тупої травми живота, забою передньої черевної стінки справа з наявністю саден на передній черевній стінці справа, гематоми правої нирки, забою поперекового відділу хребта з наявністю саден, перелому поперечних відростків 4-го та 5-го поперекових хребців зі зміщенням, які в своїй сукупності, відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди гужовий віз та автомобіль зазнали механічних пошкоджень.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, який брав участь в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій та доведеності винуватості ОСОБА_2, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині невідповідності призначеного судлм покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість призначеного покарання. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що внаслідок порушення правил дорожнього руху ОСОБА_2, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження від яких помер, ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння, ОСОБА_6, отримав тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень, що спричинили довготривалий розлад здоров’я. На думку апелянта, судом при призначенні покарання не було досягнуто мета покарання, що передбачена ст.50 КК України. Просить вирок суду скасувати в частині призначеного судом покарання та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Від інших учасників судового провадження апеляційні скарги не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П. на підтримання апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, потерпілих, які просять залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину , передбаченого ст.291 КК України, за обставин , викладених у вироку, про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі і обвинуваченого, в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, та не оспорюються в апеляційній скарзі.

Що стосується призначеного обвинуваченому покарання, судом першої інстанції при його призначенні в повній мірі дотримано вимог ст.ст.50, 65 КК України.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах санкції частини статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу із наступних підстав.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м’якість або через суворість.

На думку колегії суддів, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції правомірно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, вчинений з необережності, відсутність обставин, які обтяжують покарання; обставини , які пом’якшують покарання- щире каяття , сприяння розкриттю та розслідуванню злочину, відсутність претензій від потерпілих; особу обвинуваченого, який на «Д» обліку в лікаря-психіатра та нарколога не перебуває; по місцю проживання характеризується позитивно; раніше не судимий, та дійшов обґрунтованого висновку про призначення йому покарання у виді обмеження волі в мінімальних межах санкції, передбаченої ст.291 КК України, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

В апеляційній скарзі прокурором не наведено обґрунтованих доводів про те, чому призначене обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді 1 року обмеження волі в порівнянні з тим, яке він просить в апеляційній скарзі, а саме 2 роки обмеження волі, є не справедливим, не досягне мети покарання, не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

Також, з дотриманням вимог Закону України « Про амністію у 2016 році» обвинученого ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання та не оспорюється в апеляційній скарзі прокурора.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого, судом першої інстанції правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, вирок суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, підстав для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ,409, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 15 січня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.291 КК України, залишити без зміни , а апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І :

______ ______ ______

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11