Рішення № 73678737, 27.04.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4677/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року м.Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 569/4677/18 за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (далі – ПрАТ «Рівнеазот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому просить суд стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 130734,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що працював у ПрАТ «Рівнеазот» на посаді стропальника. Наказом № 625-ВК від 13 березня 2017 року він з 21 березня 2017 року був звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю. При звільненні з роботи йому не були виплачені усі суми, що належать від підприємства, а саме заробітна плата за період з січня по 21 березня 2017 року, вихідна допомога у розмірі трьохмісячного заробітку та компенсація за невикористану відпустку на загальну суму 46229,52 грн. Вказана заборгованість була виплачена йому відповідачем лише 16 лютого 2018 року.

Посилаючись на вимоги статті 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 березня 2017 року по 16 лютого 2018 року (226 робочих днів) у сумі 130734,22 грн.

Представник ПрАТ «Рівнеазот» ОСОБА_3 подала суду відзив на позовну заяву. Позовні вимоги ОСОБА_2 вважає безпідставними і позов не визнає з підстав, наведених у відзиві, в якому посилається на відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов’язань перед позивачем по виплаті заробітної плати. Вказує на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, що обумовлюється наявністю заборгованості РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перед ПрАТ «Рівнеазот» за утримання очисних споруд, призупинення дії антидемпінгових мит на імпорт російських добрив Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі тощо.

Не погоджується представник відповідача і з наданим позивачем розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Посилаючись на дані бухгалтерського обліку та довідку про середню заробітну плату позивача від 13 квітня 2018 року № 1368, зазначає, що виходячи із заробітної плати позивача за січень 2017 року у сумі 11447,83 грн та за лютий 2017 року у сумі 11617,46 грн, його середньоденна заробітна плата становила 549,17 грн, а тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 22 березня 2017 року по 15 лютого 2018 року (226 робочих днів) становить 124112,42 грн.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та доведеними, однак підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював у ПрАТ «Рівнеазот» на посаді стропальника.

Наказом № 625-ВК від 13 березня 2017 року позивач 21 березня 2017 року був звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю. При звільненні з роботи йому не були виплачені усі суми, що належать від підприємства, а саме заробітна плата за період з січня по 21 березня 2017 року, вихідна допомога у розмірі трьохмісячного заробітку та компенсація за невикористану відпустку на загальну суму 46229,52 грн. Остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів 16 лютого 2018 року.

Вказані обставини представником відповідача не заперечуються, про що свідчить відзив відповідача на позовну заяву.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до роз’яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За встановлених по справі обставин суд визнає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України за період з 22 березня 2017 року по 15 лютого 2018 року.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов’язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних йому сум мала місце не з вини відповідача.

Посилання представника відповідача на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, суд визнає недоречним.

Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обставини, які б свідчили про дій відповідача у стані крайньої необхідності представником відповідача не наведені і судом такі обставини не встановлені.

Разом з тим, при вирішенні спору суд враховує розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, наданий відповідачем, оскільки він ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, про що свідчить довідка про середню заробітну плату від 13 квітня 2018 року № 1368, та проведений у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Натомість, суд не приймає до уваги розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, наданий позивачем, оскільки він зроблений виключно на підставі довідки про доходи від 20 лютого 2018 року № 326.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, при ухваленні рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02 липня 2014 року (справа № 6-76цс14) та у постанові від 23 грудня 2015 року (справа № 6-837цс15).

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,273,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 124112 (сто двадцять чотири тисячі сто дванадцять) гривень 42 копійки.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_2 1241 (одну тисячу двісті сорок одну) гривню 12 копійок судових витрат по справі, що складаються з судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_2, місце проживання: 35332, Рівненська область, Рівненський район, село Карпилівка, вулиця Караєвицька,12а, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач – Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот», місцезнаходження: 33017, місто Рівне - 17, код ЄДРПОУ 05607824.

Cуддя: