Ухвала суду № 73678616, 24.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1163/17 Номер провадження 11-кп/786/635/18Головуючий у 1-й інстанції Хоролець В. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого – Нізельковської Л.В.,

суддів – Костенка В.Г., Маліченка В.В.,

з секретарем – Шевченко І.М.,

за участі прокурора – Черчатого Є.О.,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

потерпілої – ОСОБА_3,

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02 лютого 2018 року,

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища ОСОБА_5 Полтавської області, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючий, одружений, маючий на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючий за адресою: Полтавська область, селище ОСОБА_5, АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

В рахунок відшкодування процесуальних витрат стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави 1 779, 66 грн. за проведення експертиз.

Вирішено питання щодо долі речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним в наступному.

12.08.2017 року, близько 23.00 год., ОСОБА_4, в темний час доби, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним транспортним засобом – легковим автомобілем НОМЕР_1, рухався автодорогою від с.Огирівка до с.Байрак Великобагачанського району Полтавської області зі швидкістю близько 80 км/год. Поблизу будинку №32 по вул.Лозова в с.Байрак Великобагачанського району Полтавської області, в порушення п.12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку (дорожні умови), не впорався з керуванням даним транспортним засобом та допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини даної автодороги, що спричинило його перекидання.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітній пасажир даного автомобіля ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті.

В поданих апеляційних скаргах обвинувачений та потерпіла, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій, просять пом’якшити призначене судом покарання та застосувати щодо ОСОБА_4 положення ст.75 КК України. Вказали, що при визначенні покарання суд не врахував думки потерпілої з цього приводу. Окрім того, потерпіла знаходиться в скрутному матеріальному становищі, на їх утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, матері потерпілої та обвинуваченого мають незадовільний стан здоров’я та потребують допомоги.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілу ОСОБА_3, які підтримали подані апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення вказаних апеляційних скарг та вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на доказах, що були ретельно перевірені у судовому засіданні та отримали належну оцінку, кваліфікація його дій є правильною і дані обставини ніким із учасників провадження не оспорюються.

Доводи обвинуваченого та потерпілої про необхідність звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням є слушними.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові №5-23кс15(16) від 14.04.2016, для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб’єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілого.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Разом з тим, суд першої інстанції неповною мірою врахував, що обвинувачений у вчиненому розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також дружину, яка на даний час не працює, оскільки доглядає за дитиною до досягнення трьох років. Крім того, мати та теща обвинуваченого є інвалідами і потребують його допомоги. При цьому обвинувачений позитивно характеризується, вперше притягається до кримінальної відповідальності, під час дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження, у зв’язку з чим має на даний момент незадовільний стан здоров’я та потребує лікування. Також місцевий суд залишив поза увагою думку потерпілої, яка наполягає на необхідності звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з висновком органу пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення волі.

Всі ці обставини свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбування основного покарання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вироку на підставі ч.2 ст.409 КПК України в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та звільнення ОСОБА_4 відповідно до ст. 75 КК України від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого та потерпілої задовольнити.

Вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.02.2018 відносно ОСОБА_4 змінити.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.2 ст.286 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції, а саме – п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти зазначені органи про зміну місця проживання та роботи.

В іншій частині залишити вирок без змін.

Ухвалу апеляційного суду може оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8