Ухвала суду № 73678395, 24.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/41/18 Номер провадження 11-кп/786/653/18Головуючий у 1-й інстанції Гвоздик А. Є. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч. 2 ст. 125; з.н.т.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого – судді Рябішина А.О.

суддів: Гонтар А.А., Герасименко В.М.

з секретарем – Журою Н.Л.

за участю: прокурора – Гринь А.С.

обвинуваченого – ОСОБА_2

захисника – адвоката ОСОБА_3

потерпілого – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2018 року по кримінальному провадження № 12017170160000302 від 05.11.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одруженого , маючого на утриманні неповнолітню дитину , військовозобов’язаного , не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

у с т а н о в и л а:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком Диканського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим та призначено покарання за ст.125 ч.2 КК України у виді 200 (двохсот)годин громадських робіт.

Застосовано запобіжний захід до набрання вироком законної сили у виді особистого зобов’язання.

Цивільний позов прокурора задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фінансового управління Диканської РДА витрати на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 4077,37 грн..

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 04.11.2017 року, близько 22 год. 30 хв. перебуваючи в барі "Рандеву", який знаходиться по вул. Яковенка, 10 в с. Стасі Диканського району Полтавської області, обвинувачений ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання наніс потерпілому ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в область носа. В результаті вказаних дій обвинуваченого, потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носу зі зміщенням, гематоми та садна шкіри обличчя, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1461 від 20.11.2017 року кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб , які їх подали

Обвинувачений ОСОБА_2 у принесеній апеляції просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляції зазначає , що судом допущена неповнота судового розгляду , не враховано , що конфлікт був спровокований самим потерпілим , не надана належна оцінка показанням свідків ОСОБА_5О , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 Вважає , що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Суд не зазначив у вироку , чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Посилається також на те, що у вироку не зазначено номер кримінального провадження та підстави для задоволення цивільного позову.

Інші учасники вирок суду не оскаржували.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник – адвокат ОСОБА_3 апеляцію підтримали та просили задовольнити з наведених в ній підстав.

Потерпілий в судовому засіданні просив відхилити апеляційну скаргу обвинуваченого.

Прокурор в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення апеляції , вважаючи вирок законним і обґрунтованим .

Мотиви суду

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону та постановив законне , обґрунтоване та вмотивоване судове рішення в якому правильно встановивши фактичні обставини по справі та давши їм правильну юридичну оцінку , мотивував своє рішення належними і допустимими доказами.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.125 КК України суд першої інстанції послався на показання потерпілого ОСОБА_4 , показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , протокол огляду , висновок судово-медичної експертизи , які в своїй сукупності вказують на вчинення обвинуваченим злочину за обставин, наведених у вироку суду.

Так , з показань потерпілого ОСОБА_4, суд першої інстанції встановив , що 04.11.2017 року він близько 22 год. відпочивав зі своїми знайомими у барі "Рандеву" в с. Стасі Диканського району Полтавської області і в ході конфлікту обвинувачений ОСОБА_2 наніс йому один удар кулаком в обличчя чим спричинив тілесні ушкодження .

Аналогічні показання дали в суді першої інстанції свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які пояснили, що того вечора обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи в барі "Рандеву", наніс потерпілому ОСОБА_4 удар кулаком в область носу.

Свідок ОСОБА_10, в суді першої інстанції пояснив, що він разом з потерпілим ОСОБА_4 відпочивав 04.11.2017 року в барі "Рандеву". Під час відпочинку він вийшов на вулицю покурити, а коли зайшов до приміщення побачив, що потерпілий ОСОБА_4 сидить на підлозі та тримається за ніс з якого тече кров, а обвинувачений ОСОБА_2 стоїть поруч нього. Окрім обвинуваченого ОСОБА_2 біля потерпілого ОСОБА_4І,. в той час нікого не було.

Свідка ОСОБА_5 в суді пояснила , що того вечора вона відпочивала разом зі своїми знайомими в барі "Рандеву". Вона бачила, як обвинувачений ОСОБА_2 підсів за столик де сидів потерпілий ОСОБА_4 і попередив ОСОБА_10, щоб той себе вів належним чином. В цей час потерпілий ОСОБА_4 підняв руку, напевно щоб обійняти обвинуваченого ОСОБА_2. Потім вона відвернулась до барної стійки та не спостерігала за останніми. Ще через деякий час вона почула гуркіт, а коли повернулась на нього, побачила на підлозі кров, а потерпілий ОСОБА_4, тримаючись руками за обличчя, кудись вийшов.

Аналогічні показання в суді першої інстанції дав і свідок ОСОБА_6, який доповнив ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_2 сидів з ним поряд за столиком в кафе та до них підійшов гр. ОСОБА_12, сів за їхній столик і став гучно розмовляти з обвинуваченим. Коли до них підійшов потерпілий ОСОБА_4 і протягнув до обвинуваченого свою руку, останній відштовхнув його від себе. Свідок не бачив як падав потерпілий ОСОБА_4, але пояснив, що приміщення бару після цього конфлікту було закрито.

Висновком експерта № 1461 від 20.11.2017 року встановлено , що у потерпілого ОСОБА_4 були наявні легкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носу зі зміщенням, гематом та саден шкіри обличчя, які могли утворитись не менш ніж від однократної дії тупого обмеженого предметів, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

Під час проведення слідчого експерименту , протокол якого з фототаблицею до нього від 28.11.2017 року було дослідженого в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_4 в присутності понятих розповів, а потім на статистові показав яким саме чином обвинувачений ОСОБА_2 наніс йому тілесні ушкодження 04.11.2017 року в барі "Рандеву", що в с. Стасі Диканського району.

Висновком експерта №6 від 04.01.2018 року встановлено , що покази потерпілого ОСОБА_4, дані ним в ході проведення слідчого експерименту, загалом не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень у останнього.

Дії обвинуваченого за визнаних судом першої інстанції встановленими фактичних обставин кримінального правопорушення правильно кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесні ушкодження , що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Натомість, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, про непричетність ОСОБА_2 до вчинення злочину , не заслуговують на увагу.

Так, за нормативним визначенням об’єктивна сторона складу злочину , передбаченого статтею 125 ч.2 КК України , характеризується , зокрема , дією, спрямованою на заподіяння легкого тілесного ушкодження , наслідками у виді спричинення легкого тілесного ушкодження і причинним зв’язком між вказаними діяннями та наслідками.

Суб’єктивна сторона вказаного злочину характеризується умисною виною.

Колегією суддів встановлено , що факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 саме обвинуваченим ОСОБА_2 , підтверджується показаннями безпосередніх свідків вказаних подій , свідчення яких досить повно викладені у вироку суду.

Про спрямованість умислу на спричинення саме тілесних ушкоджень свідчить зокрема невмотивованість дій обвинуваченого , сила з якою був нанесений удар і саме в область обличчя. Варто зазначити , що відносно самого обвинуваченого ОСОБА_2 з боку потерпілого не було жодних проявів агресії , неправомірної поведінки. Той факт , що він намагався обійняті обвинуваченого не можна вважати проявом агресії.

Не є переконливими , на думку колегії суддів , також і доводи апеляції щодо неврахування показань свідків ОСОБА_6.

Як вбачається із змісту показань вказаних свідків , що покладені судом в основу обґрунтування свого висновку , вони вказують лише на той факт , що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 сталось непорозуміння. При цьому, колегія судді звертає увагу , що суд першої інстанції , дотримуючись об’єктивності у викладенні доказів у справі , не вказував , що свідки ОСОБА_6 безпосередньо бачили момент удару.

Не є такими , що заслуговують на увагу доводи апеляції щодо того , що свідок ОСОБА_10 спровокував інцидент , вів себе непристойно і про нанесення удару не дає ніяких показань.

Колегія суддів звертає увагу , що можлива неправомірна поведінка однієї особи не дає права спричиняти тілесні ушкодження зовсім іншій особі і той факт , що ОСОБА_10 не бачив як був нанесений удар , за умови , що це підтверджують інші особи , не впливає на висновок суду.

Не впливають на висновки суду доводи апеляції , що потерпілий ОСОБА_4 , як записано у вироку , навіть не пам’ятає з якою метою підійшов до обвинуваченого.

Колегія суддів вкотре наголошує , що висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому , ґрунтується не лише на показаннях потерпілого , а й інших свідків , які безпосередньо бачили момент нанесення удару.

Не змінює правової кваліфікації дій обвинуваченого і відсутність у вироку номеру кримінального провадження.

Вказаний вирок постановлений за наслідками розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_2 , в цілому відповідає вимогам передбаченим статтею 374 КПК.

Що стосується підстав задоволення цивільного позову прокурора , колегія суддів звертає увагу на таке.

Підстави відшкодування витрат на лікування особи , яка потерпіла від злочину , передбачені статтею 1206 ЦК України.

За змістом вказаної норми особа , яка вчинила злочин , зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину , крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання , що сталось раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Порядок вирішеного цивільного позову в кримінальному провадженні визначений статтею 129 КПК України і суд першої інстанції цього порядку дотримався.

Покарання обвинуваченому призначене відповідно до вимог статей 50,65 КК України за якими особі , яка вчинила злочин , має бути призначене покарання , необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості , співмірності та індивідуалізації , покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій , їх небезпечності та даним про особу винного.

Як вбачається із змісту вироку суду , призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину , дані про особу обвинуваченого , відсутність обставин , що обтяжують покарання , обставини , що пом’якшують покарання , яким суд визнав молодий вік та наявність на утриманні малолітньої дитини , досудову доповідь органу пробації.

З урахуванням наведених вище обставин , враховуючи дані про особу обвинуваченого , колегія суддів приходить до висновку , що призначене обвинуваченому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Істотних порушень кримінального процесуального законодавства , які ставили б під сумнів законність , обґрунтованість та вмотивованість судового рішення , колегіє суддів не встановлено.

Рішення суду першої інстанції є законим , обґрунтованим і вмотивованим , а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення , а вирок суду щодо ОСОБА_2 - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404,405,407 КПК України , колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Диканського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2018 року щодо нього – без змін;

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 3-х місяців з моменту проголошення.

Судді:

______ _____ _____

ОСОБА_1 ОСОБА_13 ОСОБА_14