Рішення № 73677604, 26.04.2018, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/2106/17

Провадження № 2/515/285/18

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Семенюк Л.А.

за участю секретаря Унгурян Т.В.

позивачів ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника позивачів - адвоката ОСОБА_3

відповідача представника Татарбунарської міської

ради Татарбунарського району

Одеської області ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Татарбунарської міської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на частину житлового будинку та визначення часток у спільному майні,

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2017 року позивачі звернулися до суду з позовом до Татарбунарської міської ради Одеської області, в якому просять визначити їм частки у спільному майні та визнати за позивачем ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності 1/3 частину спадкового житлового будинку з будівлями та спорудами за №71а по вул. Київська в м. Татарбунари Одеської області, що залишилась після смерті матері, посилаючись на слідуючі обставини.

23 липня 2013 року в м. Татарбунари Одеської області померла мати позивачів ОСОБА_5. За її життя, позивачі з спадкодавцем набули у власність житловий будинок № 71-а, по вул. Київській м. Татарбунари Одеської області на підставі свідоцтва про право особистої власності від 25.11.1996 року, без визначення частки кожного у спільній власності. Окрім того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потрібно визначити належну кожному частку, оскільки в правовстановлюючому документі частки співвласників не зазначені, ще потрібно успадкувати частку, що залишилась після смерті спадкодавця в спадковому майні.

Також зазначають, що визначення часток кожного із співвласників необхідно їм для подальшої державної реєстрації права власності на вищевказані частки житлового будинку.

Частку спадкодавця у спільному майні, позивач ОСОБА_1 має право успадкувати одноособово, як спадкоємець першої черги за законом, так як позивач ОСОБА_2, що також є спадкоємцем першої черги за законом, відмовився від прийняття спадщини.

Однак, після звернення до приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_5, позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності (ненадання) правовстановлюючого документу (оригіналу) на успадковане майно - житловий будинок.

Зазначені обставини стали причиною звернення позивачів до суду з вказаним позовом про визнання права власності на частину житлового будинку та визначення часток у спільному майні.

Представник позивачів адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, повністю підтримуючи позовні вимоги (а.с.56).

Представник Татарбунарської міської ради Татарбунарського району Одеської області за довіреністю (а.с.30) ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, направивши до суду заяву з проханням заслухати справу у його відсутність, не заперечуючи проти вимог позову( а.с.29).

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву та надані сторонами письмові докази в сукупності, суд, враховуючи визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону та не порушує законних прав і інтересів сторін та інших осіб, відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України, вважає можливим позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом з достовірністю встановлено, що за життя спадкодавця ОСОБА_5, що є матір'ю позивачів, останні набули разом з нею у спільну сумісну власність житловий будинок № 71-а, по вул. Київській м. Татарбунари Одеської області, без визначення часток кожного з них у спільній власності, згідно з копією свідоцтва про право особистої власності на житло від 25.11.1996 року (а.с.17). Також встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5, разом з позивачами не встигли зареєструвати право власності кожного з них на певну частку у спільному майні вищезазначеного спадкового житлового будинку, що, в свою чергу, позбавляє останніх можливості в позасудовому порядку захистити свої права у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджується відмовою нотаріуса у видачі їм свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно(а.с.20).

При цьому, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копій свідоцтв про народження серії ІІ-ЖД №498558 від 06.03.1980 року (а.с.8) та І-ЖД №537294, виданого повторно 31.10.2017 року (а.с.9), ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно.

Копією свідоцтва про смерть І-ЖД № 351617 підтверджується реєстрація смерті ОСОБА_5, померлої 23 липня 2013 року (а.с.10).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ЖД № 122097 від 19.11.2013 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області (а.с.11), шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 розірвано, після розірвання шлюбу останній залишено прізвище «Гірник».

Витягом №00018946504 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 31.10.2017 року (а.с.12) підтверджується, що дошлюбне прізвище ОСОБА_1 є «Горун».

З копії технічного паспорту на будинок № 71-а по вул. Київська в м. Татарбунари Одеської області, виготовленого 22.11.2013 року (а.с.13-16), вбачається, що замовником вказаного документу є ОСОБА_1.

Як вбачається з копії свідоцтва про право особистої власності на житло від 25.11.1996 року (а.с.17), ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 набули у власність житловий будинок № 71-а по вул. Київська в м. Татарбунари Одеської області.

Із звіту про незалежну оцінку ринкової вартості житлового будинку загальною площею 68,4 кв.м., житловою площею 45,6 кв.м., розташованого за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Київська, будинок 71-а, проведеного оцінювачем ОСОБА_10 ТОВ «Імперіал-777», вартість вказаного будинку станом на 13.12.2017 року складає 105585грн. (а.с.18-19).

З листа нотаріуса за №225/01-16 від 16.12.2017 року слідує, що позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_5, з причини відсутності правовстановлюючого документу на успадковане майно - житловий будинок ( а.с.20 ) .

В спадковій справі № 30/2013, наданій нотаріусом на запит суду, наявна копія заяви ОСОБА_1 від 04.12.2013 року, щодо прийняття всієї спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_5 (а.с.36) та наявна копія заяви ОСОБА_2 від 04.12.2013 року, щодо відмови від прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_5 (а.с.37).

Із витягу №35980806 про реєстрацію в спадковому реєстрі від 04.12.2013 року (а.с.40) вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_6 зареєстрована спадкова справа № 30/2013; з інформаційної довідки № 35978850 зі Спадкового реєстру /спадкові справи та видані на їх підстави свідоцтва про право на спадщину/ від 04.12.2013 року вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_5, померлої 23.07.2013 року за вказаними параметрами інформація відсутня (а.с.41); з інформаційної довідки № 35978817 зі Спадкового реєстру /заповіти /спадкові договори / від 04.12.2013 року - інформація також відсутня (а.с.42).

Згідно ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є власністю двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч.1 ст. 356 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного із них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Аналізуючи зазначені норми закону та, враховуючи, що жодних домовленостей між позивачами та спадкодавцем за її життя не було, доказів цього суду сторонами не надано, будь-якого рішення з цього приводу також не має, суд приходить до висновку, що частки позивачів та спадкодавця ОСОБА_5 є рівними та складають по 1/3 частки житлового будинку з будівлями та спорудами №71-а по вул.Київській в м.Татарбунари Одеської області.

Статтею 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому необхідно визначати, якою є доля спадкодавця у праві спільної сумісної власності.

Абзацом 2 п.12 постанови Пленуму ВСУ України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року передбачено, що у разі смерті співвласника частки кожного з них у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Так, у першу чергу, як передбачено ст.1261 ЦК України, право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі й право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 4.15 Розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року "видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, нотаріусом проводиться після подання до нотаріальної контори правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві".

Враховуючи невизначеність часток співвласників у спільному майні на час відкриття спадщини та неможливості вступу у спадок після смерті матері позивачів, за відсутністю правовстановлюючого документу на спадкову нерухомість, позивачі позбавлені можливості захистити свої права. Таким чином, між сторонами виникли спадкові правовідносини, які неможливо вирішити в позасудовому порядку.

За встановлених обставин, які підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами, що узгоджуються між собою та є достатніми, за відсутності заперечень відповідача (а.с.29), що не порушує прав та інтересів інших осіб, за наявності поданої нотаріусу в установлений законом строк заяви позивача ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини (а.с.37), суд вважає, що права позивачів мають бути захищені шляхом визначення на праві спільної часткової власності:

- за ОСОБА_1 1/3 частини житлового будинку з будівлями та спорудами №71а, по вул. Київській, м. Татарбунари, Одеської області;

- за ОСОБА_2 1/3 частини житлового будинку з будівлями та спорудами №71а, по вул. Київській, м. Татарбунари, Одеської області;

- визнання за ОСОБА_1 1/3 частини житлового будинку з будівлями та спорудами №71а, по вул. Київській, м. Татарбунари, Одеської області, що залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_5, померлої 23.07.2013 року .

Керуючись ст.ст.77, 78, 81, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 355, 356-358, 368, 370, 1216, 1217, 1226, 1258, 1261, 1268 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Татарбунарської міської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на частину житлового будинку та визначення часток у спільному майні - задовольнити.

Визначити на праві спільної часткової власності згідно свідоцтва про право приватної власності на житло від 25.11.1996 року, виданого Татарбунарським МБТІ в порядку приватизації, на підставі розпорядження Татарбунарської суконної фабрики №7 від 14.12.1995 року:

- за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії КК № 923904 виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 29.10.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), 1/3 частину житлового будинку з будівлями та спорудами №71а, по вул. Київській, м. Татарбунари, Одеської області;

- за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії КЕ № 628622 виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 22.05.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), 1/3 частину житлового будинку з будівлями та спорудами №71а, по вул. Київській, м. Татарбунари, Одеської області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії КК № 923904 виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 29.10.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як спадкоємцем першої черги за законом, на праві спільної часткової власності 1/3 частину житлового будинку з будівлями та спорудами №71а, по вул. Київській, м. Татарбунари, Одеської області, що залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_5, померлої 23.07.2013 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Семенюк