Ухвала суду № 73677361, 18.04.2018, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/2729/18

Провадження №1-кп/523/618/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

18 квітня 2018 року

Колегія суддів Суворовського районного суду міста Одеси у складі:

головуючого - судді Шурупова В.В.,

суддів Боднара С.М., Шкорупеєва Д.А.

при секретарі – Клочкової Т.В.

за участю прокурора – Каліушко М.Б.

потерпілого – ОСОБА_1

захисників – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

в присутності обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт від 22.02.2018 року й додані до нього документи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160490000025 від 03.01.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця за національністю, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, військовозобов’язаного, зареєстрованого за адресою: Одеська обл., Фрунзівський (Захарівський) район, смт.Фрунзівка, вул.Котовського, 7, до затримання проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. кв.58, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця за національністю, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, неодруженого, зі слів - працюючого монтажником в «Будові», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, до затримання проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця за національністю, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_11, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та до затримання проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляд Суворовського районного суду м.Одеси 26.02.2018 року з Одеської місцевої прокуратури №4 надійшли означений обвинувальний акт з додатками до нього, які ухвалою Колегії суддів від тієї ж дати призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

У зв’язку з неявкою в підготовче судове засідання представника потерпілого ТОВ «Єгаз-рітейл» - за довіреністю ОСОБА_8, яким до суду 10.04.2018 року подано письмову заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, а також з огляду на аналогічну заяву директора цього ТОВ ОСОБА_9, яка надійшла на адресу суду 03.04.2018 року, щодо розгляду провадження за відсутності потерпілої особи – ТОВ «Єгаз-рітейл», Колегія суддів з урахуванням думки сторін, вирішила провести підготовче провадження за відсутністю зазначеного представника ТОВ та вказаного потерпілого.

В підготовчому судовому засіданні, прокурор Каліушко М.Б. доповів про можливість призначення зазначеного обвинувального акту до судового розгляду подав письмове клопотання про застосування до обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але захисник ОСОБА_4, яку також підтримав й обвинувачений ОСОБА_6, заперечували застосування настільки суворого запобіжного заходу та вказували на неможливість призначення судового розгляду, у зв’язку з допущеними органом досудового розслідування порушеннями вимог КПК України при складенні обвинувального акту, зміст якого за твердженням захисника не узгоджується з положеннями ст.291 КПК України, внаслідок чого, вказаним захисником було подано до суду письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.

Як вбачається з клопотання захисника ОСОБА_4, викладене в розглядуваному обвинувальному акті обвинувачення її підзахисному ОСОБА_10, є неконкретним і незрозумілим навіть їй, що у свою чергу позбавляє її можливості роз’яснити підзахисному таке обвинувачення та здійснювати належний захист від нього під часу судового розгляду, а у самому акті не наведені повні дані потерпілої особи, яким є юридична особа – ТОВ «Єгаз-рітейл», лише анкетні дані представника цього ТОВ.

З’ясувавши позицію прокурора Каліушко М.Б., який заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту, а також вислухавши з цього ж питання та з приводу внесених прокурором письмових клопотань щодо застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою думку потерпілого ОСОБА_1 та заслухавши захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_7, дослідивши надані на розгляду суду відповідні процесуальні документи, Колегія суддів дійшла наступного.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Положення ст.291 зазначеного Кодексу встановлюють, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором, у випадку погодження з ним останнього, а у самому обвинувальному акті, наряду з іншим, повинні бути викладені анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З огляду на вимоги ст.7 вказаного Кодексу, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та розумність його строків, а згідно зі ст.2 цього ж Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, застосування до них лише належної правової процедури.

Відповідно до ст.91 наведеного Кодексу, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження чи для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

За приписами ч.1 ст.337 означеного Кодексу, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а за змістом п.13 ч.1 ст.3 цього ж Кодексу, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленим цим Кодексом.

Проте, при складенні й погодженні наданого на розгляд суду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ані слідчим Суворовського ВП в м.Одесі ОСОБА_11, ані прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_12, яким затверджувався розглядуваний обвинувальний акт, наведені вище вимоги закону дотримані не були, оскільки викладене у зазначеному акті формулювання обвинувачення дійсно є неконкретним і незрозумілим (відсутнє визначення обставин (час, місце та інш.) вступу обвинувачених у попередню змову, відсутня описова послідовність вчинення кожним з обвинувачених відповідних дій та в чому саме полягала небезпечність для життя і здоров’я потерпілого застосованого ними насилля, не зазначений предмет або частини тіла, якими завдавалися удари останньому), є таким, що унеможливлює роз’яснення його сутності судом кожному з обвинувачених, а також визначене у цьому акті формулювання обвинувачення суперечить визначеним у цьому ж акті фактичним обставинам інкримінованого вказаним обвинуваченим злочину (зокрема, у обвинувальному акті фактичні обставини містять посилання на виявлені у потерпілого ОСОБА_1 тілесні ушкодження, а у формулюванні обвинувачення, за яким має відбуватися судовий розгляду висунутого обвинувачення, про будь-які завдані тілесні ушкодження цьому ж потерпілому, взагалі не зазначено).

Крім того, у розглядуваному обвинувальному акті, всупереч п.3 ч.2 ст.291 КПК України, не наведені відповідні відомості стосовно юридичної особи (код ЄДРПОУ, юридична адреса та місце фактичного знаходження, засоби зв’язку та банківські реквізити, інше), яка за викладеним в акті обвинуваченням є потерпілим (окрім її назви та анкетних відомостей її представника).

Зазначені обставини суперечать принципу верховенства права, закріпленому в ст.8 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті закону, підлягає обов’язковому застосуванню.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «ОСОБА_2 проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82, п.79). Крім того, суд зазначає, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий розгляд, гарантоване п.1 цієї статі. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП) №25444/94, п.52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» №23969/94, п.58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії» №42780/98, п.34).

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначене рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП) №25444/94, п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).

За правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові №5-328кс16 від 24.11.2016 року та яка за ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов’язковою для застосування усіма суб’єктами владних повноважень і судами, практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Викладені вище обставини у контексті положень ст.ст.7, 9 КПК України унеможливлюють призначення обвинувального акту від 22.02.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до судового розгляду, оскільки наведені вище факти недотримання приписів ст.291 КПК України Колегією суддів віднесені до істотних порушень кримінального процесуального закону, а відтак єдиним можливим і законним судовим рішенням з розгляду зазначеного обвинувального акту уявляється його повернення прокурору для усунення виявлених недоліків.

Втім, приймаючи рішення по суті внесених прокурором Каліушко М.Б. письмових клопотань про обрання обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, Колегія суддів виходить з нижчевикладеного.

Під час підготовчого провадження, ухвалою Колегії суддів від 01.03.2018 року обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6 й ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДПтСУ в Одеській області, строк якого спливає 22 квітня 2018 року.

В обґрунтування внесених 18.04.2018 року клопотань прокурор Каліушко М.Б. посилався на те, що судовий розгляд ще не розпочатий, а ризики, які існували в ході досудового розслідування й передбачені ст.177 КПК України, не відпали.

Втім, за обвинувальним актом, обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 висунуте обвинувачення у скоєнні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: нападу, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, вчиненому за попередньою змовою групи осіб та поєднаному з проникненням у інше приміщення (розбій), за яке визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років.

За ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.

З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров’я, міцність соціальних зв’язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Пункт 4 ч.2 ст.183 зазначеного Кодексу встановлює, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Як вбачається з обвинувального акту й встановлено під час підготовчого провадження, незважаючи на притягнення до кримінальної відповідальності обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вперше, на їх вік й наявність у них місць реєстрації та постійного проживання в Одеській області, на їх позитивні характеристики, сімейний стан та стан здоров’я деяких з них, на відсутність до них матеріальних претензій з боку потерпілих та їх позитивні характеристики, зазначені особи офіційно не працевлаштовані та обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, який характеризується застосуванням насилля та підвищеною суспільною небезпечністю, що у своєї сукупності обумовлює недостатню міцність їх соціальних зв’язків в місці тимчасового проживання та доводить актуальність раніше заявлених й передбачених ст.177 КПК України ризиків, які унеможливлюють в теперішній час застосування до вказаних обвинувачених більш м’яких запобіжних заходів.

Отже, приймаючи до уваги викладені обставини та наведені вище й встановлені в підготовчому судовому засіданні ризики, виходячи із визначеної в обвинувальному акті події інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 злочину, а також незважаючи на заперечення захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_13 та на надані ними до суду відповідні документи, що характеризують особи їх підзахисних, Колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість заявлених останніми доводів, з огляду на те, що на даний час жоден із більш м’яких запобіжних заходів до вказаних обвинувачених не може забезпечити виконання ними процесуальних обов’язків у межах цього провадження та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак клопотання прокурора Каліушка М.Б. підлягає задоволенню.

Наряду з викладеним та виходячи з положень ч.4 ст.183 КПК України, зважаючи на характер і обставини інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 злочин, Колегія суддів вважає за необхідне не застосовувати інститут застави, оскільки інкриміноване діяння характеризувалось застосуванням насильства.

Керуючись ст.ст.2, 3, 7, 9, 26, 31, 91, 177-178, 182, 183, 291, 314, 315, 369-372, ч.2 ст.376, Главою 18 КПК України, Колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора Каліушка М.Б. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, – задовольнити.

Обрати обвинуваченим ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДПтСУ в Одеській області, строком на 2 місяці, тобто до 16 червня 2018 року.

Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 16.06.2018 року.

Клопотання захисника ОСОБА_4, діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, про повернення обвинувального акту прокурору Одеської місцевої прокуратури №4, - задовольнити.

Обвинувальний акт й додатки до нього у кримінальному провадженні №12018160490000025, внесеному до ЄРДР 03.01.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, - повернути прокурору Одеської місцевої прокуратури №4, для усунення в розумні строки виявлених судом порушень вимог КПК України, викладених у мотивувальній частині ухвали.

Копії ухвали направити для виконання начальникові ОСІ УДПтСУ в Одеській області та прокурору Одеської місцевої прокуратури №4, а також надати для відома іншим заінтересованим особам.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста ОСОБА_4 до Судової палати по кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області, протягом 7 днів з дня проголошення.

Головуючий – суддя: В.В.Шурупов

судді: С.М.Боднар

ОСОБА_14