Ухвала суду № 73677359, 26.04.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/4759/17

Провадження № 11-кп/782/141/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого-судді: Тополюк Є.В.

суддів: Рябчун О.В., Люклянчука В.Ф.

при секретарі: Ворошилової Н.О.

за участю прокурора: Черненко С.С.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області кримінальне провадження № 12017130240001364 від 06.07.2017 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 02.02.2018 року яким,-

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працює: шахто проходчиком на шахті «Новодружеська» ПАТ «Лисичанськвугілля», судимого 08.02.2002 р. Лисичанським міським судом Луганської області за ч.ч.2,3 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України іспитовий строк - 3 роки; 30.01.2003 р. Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 146, ч.ч. 2,3 ст. 185, ч.4 ст. 296, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 08.02.2002 р. остаточно - 5 років 2 місяці позбавлення волі; 17.10.2008 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 30.01.2003 р. остаточно - 1 рік 1 місяць позбавлення волі; 21.07.2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі згідно постанови Брянківського міського суду Луганської області від 26.04.2012 р. на підставі ст.81 КК України умовно-достроково на не відбутий строк покарання 1 рік 3 місяці 30 днів; 15.06.2017 р. Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винним:

- за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Згідно зі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбута частина покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2017 року, приєднавши 10 (десять) місяців позбавлення волі, і, остаточно, за сукупністю вироків призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 10 (десяти) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.

Початок відбування покарання ОСОБА_1 - 14.07.2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/830е від 01.08.2017 р. в сумі 494 (чотириста дев'яносто чотири )гривні 35 копійок, у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/778е від 11.08.2017 р. в сумі 494 (чотириста дев'яносто чотири )гривні 35 копійок; у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/753е від 26.07.2017 р. в сумі 593(п'ятсот дев'яносто три)гривні 22 копійок; у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/828е від 07.08.2017 р. в сумі 593 (п'ятсот дев'яносто три)гривні 22 копійок, у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/920-193е від 16.08.2017 р. в сумі 742 (сімсот сорок дві )гривні 20 копійок; у зв'язку з проведенням дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/489е від 15.08.2017 р. в сумі 296 (двісті дев'яносто шість )гривень 61 копійки; у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/877е від 30.08.2017 р. в сумі 593 (п'ятсот дев'яносто три) гривні 22 копійки в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

У вироку суду вказано, що обвинувачений ОСОБА_1 26 червня 2017 року приблизно о 00-30 годин, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, зламав навісний замок та проник до будинку за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, пров. Панфіловців, 5/4, звідки повторно, таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_3 майно:

-лобзик електричний марки «Startex» моделі «ПЛЭ-500»;

-лобзик електричний марки « Витязь» моделі «ПЛЭ-900»;

-відцентрований побутовий насос марки «OCEAN» моделі «CPm130»;

-лом міді, масою 4 кг;

-лом алюмінію, масою 1,5 кг;

-кувалду, масою 1,5 кг;

-лом чорного металу, масою 3 кг, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 3054,97 гривень.

04 липня 2017 року приблизно о 00-30 годині обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, зламав замок та проник до будинку за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, пров. Київська, 8/1, звідки повторно, таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_4 майно: чавунні пічні плити у кількості 5 штук; чавунні пічні колосники у кількості 2 штук, телевізор «Електроніка» 404Д, тим самим завдав потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 1183,35 гривень.

04 липня 2017 року приблизно о 01-00 годині обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, зламав навісний замок та проник до будинку за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, пров. Панфіловців, 5/4, звідки повторно, таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_3 майно: чавунні пічні плити у кількості 6 штук; чавунні пічні колосники у кількості 9 штук, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на суму 1155 гривень.

06 липня 2017 року приблизно о 01-00 годині обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переліз через паркан на подвір'я домоволодіння за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Кадіївська, 12, звідки повторно, таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_5 майно: шорти біло-синього кольору, піну для гоління «Аrkо», шампунь «Чистая линия», саморобну косарку, мідний дріт, довжиною 25 метрів, які не представляють для потерпілого матеріальної цінності, а також велосипед марки «ХВЗ» моделі «Україна», вартістю 1276,67 грн., тим самим завдав потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на зазначену суму.

12 липня 2017 року приблизно о 11-00 годині обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, пройшов через город подвір'я домоволодіння за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Кадіївська, 1/3, через незачинені двері проник до приміщення сараю, звідки повторно, таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_6 одну курку рудого окрасу, віком три роки, вагою 3 кг; дві кури білого окрасу, віком по два роки, масою по 2 кг та одного півня чорно-рудого окрасу, віком 1 рік, вагою 4 кг, тим самим завдав потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 660 гривень.

13 липня 2017 року приблизно о 11-00 годин обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через незачинене вікно проник до будинку за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Кадіївська, 11, звідки повторно, таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_7 майно, а саме: ударну дріль марки «Unistar», яка не представляє для потерпілого майнової цінності, а також ланцюгову бензопилу марки «ЕСНО» моделі «CS-4200ES», промисловий фен марки «ИЖМАШ» моделі «ИФ-2450», тим самим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 4475,65 гривень.

Не оскаржуючи фактичних обставин викладених у вироку, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить застосувати до нього ст. 69 КК України та зменшити строк покарання. Просить взяти до увагу, що він офіційно працевлаштований на державному підприємстві, звідки є позитивна характеристика, має маленьку доньку 23.04.2014 року, батьків –пенсіонерів 1960/ІНФОРМАЦІЯ_5, та хворіє на тяжку хворобу. Звертає увагу, що повністю визнає свою провину та жалкує про скоєне, та, що строк призначений за вироком суду враховуючи його стан здоров’я, великий. В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 просить не погіршувати його положення та застосувати до нього ст.69 КК України, звернути увагу, що судом першої інстанції при призначенні покарання не враховані пом’якшуючи обставини, хоча і зазначені у вироку.

Вислухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги, просив зменшити йому покарання, пояснення захисника, адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1,думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження, провівши та вислухавши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Апеляційний розгляд здійснюється відповідно до ст.405 КПК України згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК України.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції здійснювався за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 та змісту вироку суду першої інстанції від 02.02.2018 року обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного із проникненням у житло, інше приміщення, повторно, та його дії були кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України. Винність обвинуваченого у вчиненні зазначених злочинів повністю доведена і не оспорюється жодним учасником судового розгляду.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, давати показання відмовився.

У вироку суд послався на те, що оскільки викладені обставини в обвинувальному акті обвинувачений не оспорює, повністю їх визнав, то суд, з урахуванням позиції обвинуваченого і думки учасників судового провадження, які вважали недоцільним досліджувати докази, які ніким не оспорюються і повністю визнанні обвинуваченим, розглянув дану справу згідно ч.3 ст.349 КПК України.

При цьому зазначив, що суд в судовому засіданні переконався, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і роз’яснив їм про позбавлення їх права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У колегії суддів не має сумнівів у правильності висновків суду першої інстанції щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1, що він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) ,поєднану з проникненням у житло, інше приміщення, повторно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції особливої частини КК України, що передбачає покарання за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У вироку суду зазначено, що при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості і характер вчиненого обвинуваченим злочину, якій відноситься згідно до ст.12 КК України до категорії злочинів умисних тяжких, а також особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, та який після визнання винним у вчиненні злочину до набрання вироком законної сили, скоїв новий корисливий злочин.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що дії обвинуваченого свідчать про стійкий характер його протиправної поведінки. Суд також врахував, що обвинувачений на обліку у нарколога, психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований на момент затримання та позитивно характеризується за місцем роботи, однак за місцем мешкання характеризується негативно, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, хворіє тяжкою хворобою.

Суд першої інстанції визнав обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченого - щире каяття і повне визнання вини. Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнав рецидив злочину.

Суд послався на також на те, що потерпіли наполягали на призначені обвинуваченому суворого і справедливого покарання, та визнав за необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини КК України, що,на думку суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів. Суд не встановив підстав для застосування при призначені покарання обвинуваченому ст.69 КК України, про що просили обвинувачений та його захисник.

Врахувавши всі обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що не вбачається підстав для застосування при призначенні покарання ст. 69 КК України.

Як вбачається з змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, він вважає,що суд першої інстанції не врахував пом’якшуючи обставини, які зазначив у вироку, а тому просить зменшити покарання. При цьому він не зазначив, які саме обставини не врахував суд.

Разом з тим,обговорюючи дану апеляційну вимогу, колегія суддів враховує наступне.

У п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року зі змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що призначення основного покарання,нижчого від найнижчої межи, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого,більш м’якого виду основного покарання, або не призначення обов’язкового додаткового покарання (ст.69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин,що пом’якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Щодо особи, винної у вчиненні декількох злочинів, суд може призначити більш м’яке покарання,ніж передбачено законом, окремо за кожний злочин, або тільки за один із них і остаточно визначити покарання за правилами ст.70 КК. Застосування положень ст.69 КК щодо покарання (як основного, так і додаткового), призначеного за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків, є неприпустимим.

Виходячи з цього, колегія суддів не вбачає правових підстав, достатніх для застосування ст.69 КК при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, оскільки він до вступу вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 12.06.2017 року у закону силу вчинив у період з 26.06.2017 року по 13.07.2017 року шість корисних тяжких злочинів. Що стосується його посилання на тяжку хворобу, то воно було враховано судом першої інстанції при призначені покарання, оскільки мінімальне покарання за вчинення одного злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке поєднане із проникненням у житло, інше приміщення, повторно, передбачає позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Суд першої інстанції за шість злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України призначив покарання обвинуваченому ОСОБА_9 у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 10 місяців, яке, на думку колегії суддів, є справедливим та законним.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419, 376 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 –залишити без задоволення.

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 02.02.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3 місяців з моменту ухвалення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту отримання копії судового рішення.

СУДДІ:

Є.В. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Люклянчук