Рішення № 73677118, 23.04.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4796/18

Провадження № 2/522/5772/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.,

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до «Політехнічного» відділення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» у м. Одесі про припинення зобов’язань, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до «Політехнічного» відділення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» у м. Одесі про припинення зобов’язань, згідно якої просила:

-припинити Кредитний договір №014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1) та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (код ЄДРПОУ 34001693), як валютного кредиту з 29.02.2016 року;

-припинити Іпотечний договір від 01.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1) та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (код ЄДРПОУ 34001693), посвідченого 01 листопада 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстровано в реєстрі за № 4807, у зв’язку з припиненням Кредитного договору №014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1) та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (код ЄДРПОУ 34001693), як основного зобов’язання з 29.02.2016 року; припинити договір про внесення змін до договору іпотеки від 28.02.2011 року, посвідчений 19.07.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 410; скасувати обтяження, внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме заборону на відчуження житлового будинку №15 (п'ятнадцять), по провулку мореплавному в місті Одесі (реєстраційний номер обтяження:5954473) та земельну ділянку, загальною площею 0,0482 га, яка розташована за адресою: місто Одеса, провулок Мореплавний, 15, (п'ятнадцять) (реєстраційний номер обтяження: 5954375), накладена 01 листопада 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованих в реєстрі за №№308,309, 1039.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 листопада 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір з фізичною особою № 014/1581/74/0334, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 надано кошти строком до 31 жовтня 2022 року за відсотковою ставкою 12%. У забезпечення зобов’язань за Кредитним договором, 01.11.2017 року між позивачем з однієї сторони та громадянкою України ОСОБА_1 з іншої сторони, було укладено Договір іпотеки зі змінами та доповненнями за реєстровим № 4807, відповідно до умов якого в іпотеку передано: житловий будинок загальною площею 387,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, провулок Мореплавний б. 15 та земельної ділянки зазначених в договорі: житлового будинку № 15, по провулку мореплавному в місті Одесі та земельної ділянки, загальною площею 0,0482 га, яка розташована за адресою: місто Одеса, провулок Мореплавний,15, на якій знаходиться житловий будинок, що належить ОСОБА_1, зареєстровано в реєстрі № 308,309. Позивач зазначила, що їй нещодавно стало відомо, що 16.02.2016 року ПУАТ «Фідобанк» звернувся до ОСОБА_1 з пропозицією (офертою) щодо внесення змін в кредитний договір № 014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року та здійснення реструктуризації існуючої заборгованості в іноземній валюті на гривну, з урахуванням того, що нараховані, і не сплачені, а також нараховані і прострочені проценти за користування кредитом на дату реструктуризації капіталізуються та стають частиною основного боргу. А пунктом 1.2. пропозиції – оферти, за умовами зміни валюти зобов’язання за кредитним договором № 014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року фіксується в гривні. У вказаній оферті були викладені умови реструктуризації існуючої заборгованості за кредитним договором та умови акцепту такої пропозиції. Зокрема, у оферті було зазначено, що вона надається на підставі статті 641 ЦК України для укладення з ОСОБА_1 додаткової угоди по кредитному договору щодо реструктуризації її заборгованості в іноземній валюті на умовах, передбачених цією пропозицією. У разі згоди з пропозицією ПУАТ «Фідобанк» ОСОБА_1 було запропоновано здійснити платіж на користь ПУАТ «Фідобанк» у розмірі 1 гривні у строк до 26.02.2016 року, що буде вважатися прийняттям цієї пропозиції від банку.

Однак, позивач вказану оферту від ПУАТ «Фідобанк» не отримала, а про вказану пропозицію (оферту) дізналася через два роки, лише у січні 2018 року. При цьому ОСОБА_1 не сплачувала на визначений в оферті ПУАТ «Фідобанк» рахунок в одну гривню та нею не було прийнято пропозиції банку. Крім того, здійснення конвертації існуючої заборгованості з іноземної валюти на гривню була проведена 29 лютого 2016 року, а ні 01 березня 2016 року У зв’язку з конвертацією Кредитного договору від 01 листопада 2007 року, яка була проведена ПАТ «Фідобанк» 29.02.2016 року, зобов’язання боржника позивача у валюті США перед банком припинені, оскільки з 29.02.2016 року в ОСОБА_4 виникли зобов’язання у рамках гривневого кредиту. Позивач зазначила, що з урахуванням наведеного встановлений факт відсутності будь-яких додаткових угод до кредитного та іпотечного договору, які були би укладені між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 з 29.02.2016 року, яка засвідчує бажання боржника укласти додаткову угоду до кредитного та іпотечного договорів. Також, відсутня угода про укладання між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 гривневого договору у зв’язку з реструктуризації та капіталізації валютного договору.

Позивач вважає, що договір про внесення змін до договору іпотеки від 01.11.2007 року, посвідчений 28.02.2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 410, також, повинен бути припинений у звязку з припиненням основного зобовязання як передбачено п.п. 2 пунктом 2 іпотечного договору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 листопада 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/1581/74/0334 (надалі Кредитний договір), відповідно до умов якого ОСОБА_1 Євгеніїні надано кошти в сумі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) доларів США строком до 31 жовтня 2022 року за відсотковою ставкою 12%.

Як визначено в умовах Кредитного договору, укладеного між сторонами, Кредитний договір було укладено в іноземній валюті (доларах США).

Відповідно до п.1.1 іпотечного договору, з урахуванням договору про внесення змін до договору іпотеки, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання, наступне нерухоме майно – житловий будинок №15 по провулку Мореплавному в місті Одеса та земельну ділянку, яка розташована у м. Одесі по провулку Мореплавний №15, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

У матеріалах справи наявні лист від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146 за підписом заступника голови правління Фідобанк (ОСОБА_5О.), додаток №1 до листа від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146 та додаток №2 до листа від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146, які містять пропозицію (оферту) про внесення змін до кредитного договору №014/1581/74/03334 від 01.11.2007 року шляхом конвертації існуючої заборгованості в іноземній валюті на гривну (п.1.1. пропозиції – оферти). Зокрема, відповідач у оферті зазначив, що пропозиція надається на підставі статті 641 ЦК України для укладення з позивачкою ОСОБА_2 додаткової угоди до кредитного договору щодо реструктуризації її заборгованості з іноземній валюті (доларах США) на гривню, на умовах, передбачених цією пропозицією, а у разі згоди з пропозицією ПАТ «Фідобанк» ОСОБА_2 було запропоновано здійснити платіж на користь ПУАТ «ФІДОБАНК» на рахунок 29099000417901, МФО 30175 в розмірі 1 гривні у строк до 26.02.2016р., що буде вважатися безумовного акцептування. При цьому у додатку №1 до листа від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146 зазначено, що оплату у розмірі від 1 гривні можна здійснити в терміналах самообслуговування, у відділенні Фідобанку або на fidomarket.ua, а датою реструктуризації за кредитним договором за умовами акцепту позивачкою буде 29 лютого 2016 року.

Пунктом 1.2 пропозиції – оферти додатка №1 до листа від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146, встановлено, що за умовами зміни валюти, зобов’язання за кредитний договір №014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року фіксується в гривні.

29 лютого 2016 року на підставі додатку №1 до листа від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146 пропозиції (оферти) ПУАТ «Фідобанк» реструктуризував валютний кредит в іноземній валюті (доларах США) на гривню, вказане підтверджується розрахунком ПУАТ «Фідобанк» від 26.12.2017 року за договором №014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року.

Згідно таблиці розрахунку ПУАТ «Фідобанк» від 26.12.2017 року за договором № 014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року у графі "сума повернення кредитних коштів за графіком» міститься інформація, що 01 березня 2016 року проведена оплата у розмірі 1 гривні, проте судом встановлено, що платіж у розмірі одної гривні на користь банка здійснено після 29 лютого 2016 року, тобто після здійснення конвертації заборгованості в іноземній валюті (доларах США) на гривню, що є порушенням умов акцепту пропозиції Фідобанку, передбаченого розділом VIII додатку №1 до листа від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146.

Позивач стверджує, що вона не отримувала лист від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146 за підписом заступника голови правління Фідобанк (ОСОБА_5О.), додатку №1 до листа від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146 та додатку №2 до листа від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146, які містять пропозицію (оферту) про внесення змін до кредитного договору №014/1581/74/03334 від 01.11.2007 року шляхом конвертації існуючої заборгованості в іноземній валюті на гривню, а про вказану пропозицію банку дізналася лише у січні 2018 року при ознайомлення з матеріалами справи витребуваної ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у іншої цивільної справі 522/19984/16-ц, у якій брали участь сторони вказаного цивільного провадження, також позивач зазначає, що нею не вчинялись дії про здійснення оплати на користь ПУАТ «ФІДОБАНК» на рахунок 29099000417901, МФО 30175 в розмірі 1 гривні у строк до 26.02.2016р., або в терміналах самообслуговування, у відділенні Фідобанку або на fidomarket.ua.

Крім того, немає доказів того, що відповідач після 29 лютого 2016 року звертався до позивача з проханням укласти додаткові угоди до кредитного договору щодо реструктуризації валютного кредиту в іноземній валюті (доларах США) на гривню або гривневого договору після капіталізації валютного кредиту.

Частиною 1 ст. 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до частини 2 статті 642 ЦК України вказано, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено, що в силу частини 2 статті 642 ЦК України позивач не вчиняла дій, що свідчили б про прийняття пропозиції укласти додаткову угоду до кредитного договору № 014/1581/74/03334 від 01.11.2007 року щодо конвертації існуючої заборгованості в іноземній валюті на гривню, разом з тим, суду не надано від відповідача відповідних належних доказів на підтвердження надсилання на адресу позивачки та одержання нею листа від 16.02.2016 року за вих. № 2-3-5-1/1146 за підписом заступника голови правління Фідобанк (ОСОБА_5О.), додатку №1 до листа від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146 та додатку №2 до листа від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146.

При цьому з урахуванням наведеного, та як вбачається з розділу VIII додатку №1 до листа від 16.02.2016 року за вих. №2-3-5-1/1146, суд встановив порушення умов акцепту в частини оплати 1 гривні у строк до 26 лютого 2016 року, як вбачається з матеріалів справи платіж у розмірі одної гривні на користь банка здійснено 01 березня 2016 року.

Усупереч Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і сукупну вартість кредиту, відповідач не надав позивачу інформацію щодо розрахунку сукупної вартості кредиту, а також відповідний графік погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом, термін (дату) остаточного повернення кредиту, проценту ставку з дати реструктуризації, на які позивач, як споживач, має право, також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної заборгованості за кредитним договором в гривні та капіталізованого залишку заборгованості за основним боргом після реструктуризації кредиту для споживача.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції на момент конвертації боргу 29.02.2016 року) кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції на момент реструктуризації та конвертації боргу 29.02.2016 року) банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 15, ст.190 ) та статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5-6, ст. 30), яка доповнена частиною четвертою такого змісту, встановлено, що Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, тому суд вважає, що конвертація кредитного договору №014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року шляхом реструктуризації з іноземної валюти (доларів США) в національну валюту-гривню, проведена в порушення положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також суд вважає, що конвертація та реструктуризація валютного кредиту на гривню прийнято після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

Таким чином, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідач ПАТ «Фідобанк» в односторонньому порядку 29 лютого 2016 року змінив умови Кредитного договору № 014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року реструктуруючи заборгованість іноземної валюти (доларах США) на гривню, водночас, матеріали цивільного провадження взагалі не містять доказів про укладення сторонами додаткових угод до кредитного договору щодо реструктуризації заборгованості іноземній валюті (доларах США) на гривну та їх підписання сторонами і доказів укладання між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 гривневого договору після реструктуризації та капіталізації валютного договору.

Так, зі встановлених судом обставин вбачається, що 29.02.2016 року зобов’язання позивачки ОСОБА_2 в іноземній валюті (доларах США) за кредитним договором № 014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року є припиненими у зв’язку з реструктуризацією та капіталізацією валютного договору в національну валюту гривну, а умови кредитного договору № 014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року, як валютного кредиту припиненими з 29.02.2016 року, оскільки в ОСОБА_2 з 29.02.2016 року виникли зобов’язання в рамках гривневого кредиту.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Так, частиною 5 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Факти, передбачені наведеною нормою мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив в законну силу.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У даному випадку у розгляді справи бере участь ПАТ «Фідобанк», щодо якого рішенням Приморського районного суду м. Одеси у цивільній справі 522/19984/16-ц, встановлено обставини, аналогічні до обставин справи, яка на даний час розглядається у даному цивільному провадженні.

Отже, факти, встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси у цивільній справі № 522/19984/16-ц, яке набрало законної сили та сторонами не оскаржувалось, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше як шляхом скасування відповідного судового рішення.

За результатами дослідження обставин справи 522/19984/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» Приморський районний суд м. Одеси дійшов до висновку, що з 29.02.2016 року у ОСОБА_2 зобов’язання у валюті США перед банком припинені у зв’язку з конвертацією Кредитного договору №014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року в гривну, яка була проведена ПАТ «Фідобанк» 29.02.2016 року.

У зазначеній цивільній справі, також, судом було встановлено, що оскільки пунктом 6 іпотечного договору встановлено припинення право іпотеки та договору іпотеки у зв’язку з припиненням основного зобов’язання Кредитного договору №014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року, а оскільки зміни і доповнення до іпотечного договору не укладалися та нотаріально не посвідчувалися, тому право на іпотеку та відповідно і цей договір є припиненим у зв’язку з припиненням валютного договору з 29.02.2016 року.

Отже, з урахуванням вимог статті 82 ЦПК України, судом зазначено про факт припинення кредитного договору № 014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року, як валютного кредиту з 29.02.2016 року та похідного від нього іпотечного договору від 01.11.2007 року на підставі закону, тобто, з наведеного вбачається, що у межах провадження по справі 522/19984/16-ц судом було встановлено обставини припинення кредитного договору №014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року, як валютного кредиту з 29.02.2016 року та похідного від нього іпотечного договору від 01.11.2007 року, які у відповідності до ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України повторному доведенню не потребують.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути також припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені у частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а відомості про припинення іпотеки підлягають державної реєстрації у встановленому законодавством порядку. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Разом з тим, п. 2 розділу 6 іпотечного договору від 01.11.2007 року встановлено припинення права на іпотеку та відповідно і цей договір у разі припинення основного зобов’язання забезпеченого цієї іпотекою.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки до іпотечного договору від 01.11.2007 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (ЄДРПОУ 34001693), посвідченого 01 листопада 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 4807 та ОСОБА_1, не були внесені зміни і доповнення, які нотаріально повинні бути посвідчені, а в матеріалах справи відсутній договір конвертації вказаного кредиту та письмові докази про укладення додаткового договору конвертації кредиту, а банком у односторонньому порядку змінена валюта кредитного договору, суд з урахуванням частини п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку», п. 6 іпотечного договору вважає договір іпотеки припиненим з 29.02.2016 року у зв’язку з припиненням основного зобов’язання за кредитним договором №014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року, як валютного кредиту з 29.02.2016 року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна та їх обтяжень станом на 07.02.2018 року вбачається записи від 01.11.2007 року про обтяження житлового будинку на підставі договору іпотеки від 01.11.2007 року та про обтяження земельної ділянки на підставі договору про внесення змін до договору іпотеки 19.07.2012 року, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровані в реєстрі за №.4807, 410.

Таким чином, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно інших записів у відомості з державного реєстру іпотек про внесення змін до договору іпотеки після 19.07.2012 року відсутні.

Згідно з п. 3, п. 8.6 частини 7 іпотечного договору, всі зміні і доповнення до цього договору підлягають нотаріальному посвідченню, а всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмової формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм. Проте ПАТ «Фідобанк» не було надіслано позичальнику і іпотекодавцю зміні і доповнення до кредитного та іпотечного договорів, які були би укладені між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 з 29.02.2016 року, тому при викладених обставинах суд вважає порушенням вимог ст. 19 Закону України «Про іпотеку» та п. 3, п. 8.6 частини 7 договору іпотеки від 01.11.2007 року за р. № 4807.

Підпунктом 3 розділу 6 іпотечного договору від 01.11.2007 року, передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державної реєстрації у встановленому законом порядку, а статтею 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання, а відомості про припинення іпотеки підлягають державної реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тобто, виходячи з умов договору іпотеки та ЗУ «Про іпотеку» заборона відчуження, яка була накладена 01 листопада 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у зв’язку з посвідченням нотаріусом договору іпотеки дачного будинку та земельної ділянки зареєстрованих в реєстрі за №308,309, повинна бути скасована та відомості про скасування обтяження внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Крім того з урахуванням вищевказаних обставин, суд вважає, що договір про внесення змін до договору іпотеки від 19.07.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 410, також повинен бути припинений у зв’язку з припиненням основного зобов’язання, як передбачено пунктом 2 розділу 6 іпотечного договору від 01.11.2007 року.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе захистити права позивача шляхом припинення кредитного договору, як валютного кредиту з 29.02.2016 року, припинення іпотечного договору від 01.11.2007 року у зв’язку з припиненням Кредитного договору, як основного зобов’язання з 29.02.2016 року та скасування обтяження, внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Припинити Кредитний договір №014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1) та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (код ЄДРПОУ 34001693), як валютного кредиту з 29.02.2016 року;

Припинити Іпотечний договір від 01.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1) та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (код ЄДРПОУ 34001693), посвідченого 01 листопада 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстровано в реєстрі за № 4807, у зв’язку з припиненням Кредитного договору №014/1581/74/03334 від 01 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1) та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (код ЄДРПОУ 34001693), як основного зобов’язання з 29.02.2016 року; припинити договір про внесення змін до договору іпотеки від 28.02.2011 року, посвідчений 19.07.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 410; скасувати обтяження, внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме заборону на відчуження житлового будинку №15 (п'ятнадцять), по провулку мореплавному в місті Одесі (реєстраційний номер обтяження:5954473) та земельну ділянку, загальною площею 0,0482 га, яка розташована за адресою: місто Одеса, провулок Мореплавний, 15, (п'ятнадцять) (реєстраційний номер обтяження: 5954375), накладена 01 листопада 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованих в реєстрі за №№308,309, 1039.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Одеси протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 27.04.2018 року.

Суддя: Бойчук А.Ю.