Ухвала суду № 73677026, 26.04.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд в Полтавській області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/1743/15-к

Номер провадження 1-кп/530/2/18

У Х В А Л А

26.04.2018 р. м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого – судді Дем’янченка С.М. секретарі - Стрілець Л.Г. за участю прокурора – Костенка І.А. обвинуваченої ОСОБА_1 розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

З Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшов для розгляду обвинувальний акт та додані до нього документи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.185 КК України, який ухвалою судді від 17.04.2018 року призначений до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні, суд дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно обвинуваченої ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України приходить до висновку про можливість призначення їх до судового розгляду з наступних підстав.

Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві, не встановлено.

У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено. Таким чином, заслухавши прокурора, який доповів про можливість призначення обвинувального акту та доданих до нього документів до судового розгляду, розглянувши клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши думку потерпілої ОСОБА_2, обвинуваченої ОСОБА_1, які не заперечували стосовно задоволення клопотання прокурора та призначення справи до судового розгляду, суд вважає, що є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора стосовно продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та призначення справи до судового розгляду з наступних підстав.

Судом встановлено,що ухвалою судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 17.04.2018 року ОСОБА_1 було обрано міру запобіжного заходу по даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу та щодо можливості його зміни на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії».

Відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Так, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, обвинувачена будучи звільнена з під варти має можливість переховуватися від суду( ухвалою суду обвинувачена було оголошена в розшук) та вчинити новий злочин. При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченої, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вон, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з огляду на її матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв'язку із проведенням в Україні антитерористичної операції та наявності непідконтрольних Україні територій та анекісєю Автономної Республіки Крим обвинувачена може ухилитися від суду та не виконатиїї процесуальні рішення (ризик переховування).

Зазначене вище свідчить про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду.

Заслухавши обґрунтування заявленого клопотання прокурора Костенко І.А. та приймаючи до уваги те, що обвинувачена ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою суддею Зіньківського районного суду Полтавської області, обставини по справі з часу обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу крім того, який було обрано раніше, а тому суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора,та вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 до двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 314-316, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.185 КК України у відкритому судовому засіданні на 01 червня 2018 року о 11 год. 30 хвилин, в залі Зіньківського районного суду Полтавської області, за участю прокурора, обвинуваченої, потерпілої.

Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 продовжити на строк два місяці з 26.04.2018 року по 9 год. 55 хв. 26 червня 2018 року включно.

В судове засідання на 11 год. 30 хв. 01 червня 2018 року, доставити обвинувачену ОСОБА_1 яка утримується під вартою в Полтавському слідчому ізоляторі № 23 ( м. Полтава, вулиця Пушкіна, 91).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -