Рішення № 73676519, 26.04.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/1435/18

Провадження № 2/521/2098/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Бобуйок І.А.,

при секретарі – Богуш М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) до ОСОБА_1 (проживає за адресою: 65028, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми боргу за договором № б/н від 18.07.2013 р. у розмірі 33463,28 грн. та судових витрат, посилаючись на такі обставини. Відповідно до укладеного договору № б/н від 18.07.2013 року ОСОБА_1 18.07.2013 року отримав кредит у розмірі 1800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_2 керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://рrivatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://рrivatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Загальна сума заборгованості божника перед банком склала 33463,28 грн. Однак ОСОБА_1 встановлені договором терміни повернення наданого йому кредиту та терміни сплати відсотків за кредитом не виконує.

У судовому засідання представник позивача не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити та слухати справу за його відсутності.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали, у його задоволенні просили відмовити та застосувати строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду, позивач додав в якості обґрунтування заявлених позовних вимог розрахунок заборгованості станом 31.12.2017 року, який починається з 18.07.2013 р., Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 18.07.2013 р. на видачу платіжної картки, витяг з Умов надання банківських послуг, затв. наказом від 06.03.2010 р. № СП-210-258. Крім того до позову додані документи щодо правосуб’єктності позивача - довідка з ЄДРПОУ, копія банківської ліцензії, копія аркушу статуту щодо зміни назви позивача.

Як вбачається з ОСОБА_2, яку ОСОБА_1 підписав 18.07.2013 року, не вказано яку картку він отримав та її номер, також у цій анкеті – заяві не вказано в якому розмірі ОСОБА_1 бажав отримати кредитний ліміт і відсотки за користування кредитом, як вказує позивач.

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_2 керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Однак, суд не розуміє як ОСОБА_2 може змінювати кредитний ліміт, якщо він не був визначений.

Підписання ОСОБА_2, вважає прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://рrivatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Як зазначено у 1.1.1.45, 1.1.1.46 з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Кредит (Кредитна лінія, Кредитний ліміт) – розмір грошових коштів наданих Банком Клієнту на строк, обумовлений у договорі, на умовах платності та повернення. Кредитна картка – платіжна картка з встановленим кредитним лімітом.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надав суду доказів:

-про укладення між ним та ОСОБА_1 кредитного договору з датою його підписання, строком на який наданий кредит, визначення відсотків за його користування та інших умов необхідних для його укладення;

-про видачу кредитної чи будь-якої іншої картки і отримання її ОСОБА_1;

-що ОСОБА_1 були надані грошові кошти і що він їх використовував.

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

На принциповість встановлення вказаної обставини вказував ВС в постанові справа №161/16891/15-ц провадження № 61-517св18 від 30.01.2018 року.

Також суд зазначає, що не приймає до розгляду відповідь на відзив, яка подана ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв’язку з пропуском строку у п’ять днів з часу отримання відзиву, а відзив на позов позивач отримав 27.02.2018 р., а відповідь надав 26.03.2018 р. Докази додані до відповіді на відзив суд також не приймає до уваги та розгляду у зв’язку з пропуском процесуальних строків надання доказів відповідно до ст. 83, 197 ЦПК України, ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення слухання справи по суті була винесена 26.02.2017 р. і позивач не вказував причин ненадання доказів, які подані з відповіддю на відзив як таких, що не могли бути надані суду разом з позовом та у підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 1050 ЦК встановлено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Згідно п. п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1055 ЦК України вказує, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

З аналізу вказаних вище норм права та обставин справи суд робить висновок, що договір між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 не укладений (тобто таким, що не відбувся), оскільки його зміст не можливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК), як зазначено у постанові Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року.

Керуючись ст. ст. 11, 16, 525, 526, 530, 536, 598, 599, 610, 611, 615, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 76-83, 133, 141, 246, 258, 259, 263- 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) до ОСОБА_1 (проживає за адресою: 65028, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я: ОСОБА_3

26 квітня 2018 року