Рішення № 73675870, 24.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 520/6984/17

Провадження № 2/520/1630/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Бусленко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи: об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 59-Д», обслуговуючий кооператив «МЖСТ ДОМ» про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на багатоквартирний будинок, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, у якій просить визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право колективної власності на будинок, що розташований в м. Одесі по вул. Ак. Вільямса, 59-Д, та в цілому складається з 10-ти поверхового житлового будинку (1 черга), загальною площею 6808,8 кв. м., відображеного у технічному паспорті від 08.12.2003 року, яке видано Молодіжному житлово-будівельному товариству «ДОМ» 29.12.2003 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, а також визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право колективної власності на будинок, що розташований в м. Одесі по вул. Ак. Вільямса, 59-Д, та в цілому складається з 118-ти квартирного жилого будинку, загальною площею 8266,1 кв. м., жилою площею 3906,6 кв. м., відображеного у технічному паспорті від 04.08.2004 року, яке видано Молодіжному житлово-будівельному товариству «ДОМ» 18.11.2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради. При цьому позивачка посилається на те, що наявність запису про належність будинку № 59-д по вул. Ак. Вільямса на праві власності МЖБТ «ДОМ» (яке було припинено, шляхом ліквідації 12.09.2014 року) в державному реєстрі прав на нерухоме майно, порушує право мешканців будинку, оскільки всі мешканці будинку є співвласниками багатоквартирного будинку відповідно до положень ст. 382 ЦК України.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, повідомлявся, надав до суду заяву з проханням слухати справу у їх відсутність.

3-я особа: представник ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59-Д» просила позов задовольнити посилаючись на те, що оскаржувані свідоцтва порушують право спільної сумісної власності всіх співвласників багатоквартирного будинку, передбаченого ст.382 ЦК України.

3-я особа: представник ОК «МЖСТ ДОМ» у судове засідання не з’явився, повідомлявся, надав до суду письмові пояснення в яких просив у задоволенні позову відмовити, а також надав до суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 29.12.2003 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім’я Молодіжно житлово-будівельного товариства «ДОМ» було видано Свідоцтво про право власності на жилий будинок на підставі Розпорядження Київської районної адміністрації від 25.12.2003 року за № 2096.

Зазначене свідоцтво посвідчує право колективної власності за МЖБТ «ДОМ» на 10-ти поверховий будинок (1 черга) загальною площею, 6808, 8 кв. м., відображеного у технічному паспорті від 08.12.2003 року.

18.11.2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім’я Молодіжно житлово-будівельного товариства «ДОМ» було видано Свідоцтво про право власності на жилий будинок на підставі Розпорядження Київської районної адміністрації від 18.11.2004 року за № 1691.

Зазначене свідоцтво посвідчує належність на праві приватної МЖБТ «ДОМ» власності 10-ти поверхового 118-ти квартирного жилого будинку, загальною площею 8266,1 кв. м., жилою площею 3906,6 кв. м., відображеного у технічному паспорті від 04.08.2004 року.

Як вбачається, з Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 18.11.2004 року та Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 24.12.2003 року в цілому житловий будинок № 59-Д по вул. Ак. Вільямса у м. Одеси, налічує 197 квартир.

ОСОБА_1 є власником кв. № 88 у будинку № 59?Д по вул. Ак. Вільямса у м. Одеса, що посвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру виданим Виконавчим комітетом ОМР від 28.12.2004 року, право власності було набуто позивачем з моменту державної реєстрації, а саме 10.01.2005 року, що посвідчується витягом, виданим КП «ОМБТІ та РОН» за № 6153149 від 10.01.2015 року.

На момент видачі спірних свідоцтв державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснювалась на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5, у редакціях що діяли на момент видачі свідоцтв від 28.01.2003 року та від 28.05.2004 року.

Відповідно до Розпорядження міського голови від 20.01.2003 року №59-01р «Про оформлення свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна» саме Виконавчому комітету Одеської міської ради в особі юридичного управління та Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості було доручено оформлення і видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб в м. Одесі.

Відповідно до пп. а п.6.1. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

У судовому засіданні встановлен, та не заперечувалось сторонами по справі, що будинок 59-Д по вул. Ак. Вільямса був прийнятий в експлуатацію Актами державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 24.12.2003 року та від 18.11.2004 року. Зазначені акти були затвердженні розпорядженнями Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 2096 від 25.12.2003 року та № 1691 від 18.11.2004 року.

ОСОБА_1 в ході судових засідань, та в поданій позовній заяві не спростовувала законність та правомірність вказаних правочинів. Зокрема, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, факту незаконності правочинів, які стали підставою для видачі оскаржуваних Свідоцтв про право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до п. 5 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення Виконавчим комітетом Одеської міської ради положень чинного законодавства, зокрема Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно при видачі оскаржуваних Свідоцтв, а також не доведено того факту, що зазначені підстави набуття МЖБТ «ДОМ» (як кооперативу) права власності на будинок, а саме Розпорядження Київської районної адміністрації, Акти технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 24.12.2003 року та від 18.11.2004 року були скасовані, чи є незаконними.

Суд вважає, що позивачем також не доведено наявність порушення його права, яке б підлягало судовому захисту, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається із Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, воно було видане ОСОБА_1 21.12.2004 року.

Відповідно до ст. 334 ЦК України, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції від 01.07.2004 р., яка діяла на момент видачі Свідоцтва, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до Витягу № 6153149 від 10.01.2005 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано лише 10.01.2005 року, а отже і право власності на квартиру у позивача виникло з дня такої реєстрації, а саме з 10.01.2005 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувані Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 29.12.2003 року та від 18.11.2004 року були видані МЖБТ «ДОМ» раніше, ніж позивачем було набуто право власності на свою квартиру, а відповідно, при видачі оскаржуваних свідоцтв, право власності позивача не було порушено, оскільки, ще не існувало.

У судовому засіданні 29.01.2018 року ОСОБА_1 також пояснила, що її право порушується не свідоцтвами про право власності, а записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме - правом власності на спірні будинки за юридичною особою яка ліквідована.

Суд критично ставиться, до посилань позивача, як на підставу для визнання спірних свідоцтв незаконними, що МЖБТ «ДОМ», як власник було ліквідовано, з огляду на наступне.

Припинення права власності на багатоквартирний будинок не є підставою для визнання оскаржуваних свідоцтв незаконними та не є підставою для їх автоматичного скасування, адже саме по собі припинення права власності на об’єкт не доводить незаконність чи порушення процедури його набуття та не є підставою для скасування документів, що посвідчували набуття права власності. Це є підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно права власності на будинок. За таких умов, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було обрано невірний спосіб судового захисту.

Як вбачається із п.3 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.

Керуючись ст.ст. 10,12,13,18,81,141,211,247,258,259,273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи: об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вільямса 59-Д», обслуговуючий кооператив «МЖСТ ДОМ» про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на багатоквартирний будинок – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Огренич І. В.