Постанова № 73674789, 25.04.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3568/17 25.04.2018

Справа № 484/3568/17

Провадження № 22-ц/784/683/18 Суддя першої інстанції - Маржина Т.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Бондаренко Т.З.

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді - Маржиної Т.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (далі - ПАТ КБ «Приват Банк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначив, що 25 жовтня 2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір, який за своєю сутністю є договором приєднання, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредитну картку «Універсальна».

11 грудня 2013 року відповідачці було переоформлено кредитну карту на престижну «Універсальна Голд», відповідно до Тарифів якої відповідачка отримала кредит у розмірі 10 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 3 вересня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 97 823,40 грн., яка складається з: 9 922, 84 грн. - заборгованість за кредитом; 79 446,11 грн. - заборгованість за відсотками; 3 300 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафу (фіксована частина) - 500 грн. та 4 634,45 грн. - штрафу (процентна складова).

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 97 823,40 грн. та судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_2 надала заяву про часткове визнання позову на суму тіла кредиту у розмірі 9 922,84 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на незаконність рішення, незастосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосується фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційний скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частинами 1,2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про відкриття рахунку та отримання кредитної картки «Універсальна», яка разом із Умовами та надання банківських послуг та тарифами складає кредитний договір, про що свідчить її особистий підпис (а.с.6).

Відповідно до Довідки про умови кредитування кредитної картки «Універсальна» базова процентна ставка становить 36% річних.

18 грудня 2013 року ОСОБА_2 повторно звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» для отримання перевищеної картки де міститься її особистий підпис.

На підставі вказаної вище заяви відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 10 700 грн., який неодноразово змінювався (а.с.64- 69).

Отримання платіжної картки відповідачкою підтверджується її фотознімком у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» до того ж в своїй заяві, відповідачка не заперечувала проте, що у позивача нею було отримано кредитну картку, якою вона користувалася та у зв'язку з скрутним матеріальним становищем не мала можливості сплачувати кредитні кошти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самі сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно наданого позивачем в суді першої інстанції розрахунку, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 3 вересня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 97 823,40 грн., яка складається з: 9 922, 84 грн. - заборгованість за кредитом; 79 446,11 грн. - заборгованість за відсотками; 3 300 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафу (фіксована частина) - 500 грн. та 4 634,45 грн. - штрафу (процентна складова) (а.с..

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 25 жовтня 2010 року є обґрунтованими.

Разом з тим, при визначені розміру заборгованості слід врахувати наступне.

Як вбачається з наданого розрахунку при нарахуванні відсотків з 31 жовтня 2014 року дата була застосована процентна ставка у розмірі 32,40 % в подальшому - 42% річних.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніше, як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Таким чином із змісту наведеної норми вбачається, що зміна процентної ставки за кредитним договором має визначатись сторонами у договорі.

Обґрунтовуючи підвищення процентної ставки в односторонньому порядку позивач вказував, що таке право йому надано положеннями пункту 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

Між тим, вказані Умови не містять реквізитів щодо їх ідентифікації, а саме відсутній їх номер, дата, підпис позичальника, вказані Умови мають підпис лише керівника Банку (а.с.7-30).

Отже, встановлене свідчить про відсутність доказів на підтвердження того, що відповідачка погодилась саме на зазначені Умови надання кредиту, а тому посилання в договорі на відповідні Умови, що стосуються саме цих Умов є безпідставними.

Враховуючи, що підпис відповідачки на наданому позивачем тексту Умов відсутній, то зміна процентної ставки застосована позивачем всупереч наведеним правовими нормами.

Таким чином, розмір процентів за період з 31 жовтня 2014 року по 3 вересня 2017 року (1039 днів) який підлягає стягненню з відповідачки необхідно рахувати за ставкою 36 % річних та становить 10 753,97 грн. ( 9 922,84 грн. х 36% :360дн. х 1039 дн. + 647,09 грн. - 200 грн.)

Згідно довідки про умови кредитування при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості та пеню у розмірі 1% в місяць.

Отже, умовами договору передбачена сплата пені та штрафів за порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція зазначена в постанові Верховного суду України від 21 жовтня 2015 року по цивільній справі №6-2003цс15.

Отже, за несвоєчасне сплату кредитних коштів з відповідачки підлягає стягненню штраф у розмірі 500 грн. фіксована складова та 1033,84 грн. процентна складова - ( 5% від 20 676,81 грн. (9922,84 грн. +10 753,97 грн.).

За таких обставин рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення вимог, яким стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 25 жовтня 2010 року станом на 3 вересня 2017 року у розмірі 22 210,65, яка складається: 9 922, 84 грн. - заборгованість за кредитом; 10 753,97 грн. - заборгованість за відсотками; штрафу (фіксована частина) - 500 грн. та 1033,84 грн. - штрафу (процентна складова).

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволеним вимогам - 23% у розмірі 933,80 грн. (за подання позову - 381,8 грн.( 1600 грн. х 23%) + за апеляційну скаргу - 552 грн. (2400 грн. х 23% ).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381,382 ЦПК України колегія суддів , -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2018 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25 жовтня 2010 року станом на 3 вересня 2017 року у розмірі 22 210,65, яка складається: 9 922, 84 грн. - заборгованість за кредитом; 10 753,97 грн. - заборгованість за відсотками; штрафу (фіксована частина) - 500 грн. та 1033,84 грн. - штрафу (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 933,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 27 квітня 2018 року.