Постанова № 73674766, 26.04.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/1596/17 26.04.2018

Провадження №22-ц/784/619/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Миколаїв

Справа № 490/1596/17

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О.., ОСОБА_1

із секретарем – Яценко Л.В.,

переглянувши матеріали цивільної справи, без виклику осіб, за

матеріалами заяви

ОСОБА_2

про

визначення суми шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва

ОСОБА_3, постановлену

22 листопада 2017 року в приміщенні цього ж суду,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визначення суми шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Свої вимоги заявник обгрунтовував тим, що ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 15 грудня 2014 року скасовано вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2012 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України , а кримінальну справу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, предбаченного ч. 2 ст. 365 КК України.

Посилаючись на те, що відповідно до ст.12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» він має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, заявник просив визначити йому розмір компенсації заподіяної йому моральної шкоди, компенсацію транспортних витрат та компенсацію витрат на юридичну допомогу.

28 квітня 2017 року ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва відкрито провадження й справі , а ухвалою цього ж суді від 29 вересня 2017 року зазначена заява залишена без руху у зв’язку з тим, що подана без дотримання вимог ст. 119 ЦПК України в редакції, яка була чинною на час постановлення ухвали. ОСОБА_2 надано строк для усунення недоліків.

22 листопада 2017 року суддею Центрального районного суду м. Миколаєва постановлена ухвала про повернення матеріалів заявнику у зв’язку з невиконанням вимог ухвали від 29 вересня 2017 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції, просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2017 року суддею Центрального районного суду м. Миколаєва відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про визначення суми шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а 29 вересня 2017 року зазначена заява залишена без руху.

Залишаючи заяву ОСОБА_2 без руху, суддя виходив з того, що вона не відповідає ні за формою, ні за змістом вимогам, що ставляться до заяв, що подаються до суду в порядку цивільного судочинства, тобто того чи іншого виду провадження у цивільному процессі, а оскільки заявник не усунув зазначених недоліків, суддя, ухвалою від 22 листопада 2017 року повернув зазначену заяву.

Проте, з таким висновком погодитись не можна виходячи з наступного.

Так, звертаючись до суду з заявою про визначення розміру шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, заявник посилався на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі – Закон № 266/94-ВР) та Положення про застосування цього Закону, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі – Положення).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутності події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно зі статтею 3 Закону № 266/94-ВР у разі незаконного засудження громадянинові відшкодовується:

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв’язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону № 266/94-ВР).

Частинами першою та другою статті 12 Закону № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду – до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі – Положення), у разі закриття справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядовому порядку , для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

У місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР ухвалу. Пункт 12 Положення містить вимоги щодо змісту такої ухвали.

У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції.

Питання відшкодування моральної шкоди, що передбачено частиною 1 статті 13 Закону № 266/94-ВР, за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно із частиною першою статті 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Звертаючись до суду ОСОБА_2 посилався саме на порядок визначення розміру шкоди, передбачений Законом № 266/94-ВР, який фактично є безспірним.

Проте, залишаючи заяву без руху, а вподальшому повертаючи її, суддя не звернув належної уваги на положення Закону № 266/94-ВР та дійшов помилкового висновку про те, що заява містить недоліки, які позбавляють суд можливості визначити розмір відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Крім того, повертаючи заяву на підставі ст. 121 ЦПК України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) після відкриття провадження у справі, в тому числі стосовно вимог про визначення розміру компенсації транспортних витрат, відшкодування яких не передбачено статтею 3 Закону № 266/94-ВР, суддя невірно застосував норми процессуального права, оскільки відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) в разі, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 , 120 цього Кодексу та позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

За таких обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, відповідно до п. 4 ст. 379 ЦПК України, з направленням заяви для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суду слід звернути увагу на встановлений Законом порядок розгляду заяв про визначення розміру шкоди, завданої незаконним засудженням, а також передбачені ст. 3 Закону № 266/94-ВР, вимоги про визначення розміру шкоди, які можуть бути розглянуті в такому порядку.

Керуючись ст. ст. 379, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2017 року скасувати, а матеріали заяви ОСОБА_2 направити до того ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

ОСОБА_1

Повний текст постанови складено 27 квітня 2018 року.