Рішення № 73674648, 20.04.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1646/2018 Справа № 490/428/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 квітня 2018 р. Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.,

при секретарі - Кваші С.О.,

за участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області , ОСОБА_2 управління національної поліції в Миколаївської області про визнання неправомірною бездіяльністю органу державної влади, відшкодування майнової та моральної шкоди особі, яка потерпіла від злочину, -

ВСТАНОВИВ :

20 січня 2017 року представник позивачки ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідачів, в якому просив визнати бездіяльність ОСОБА_4 відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області неправомірною, стягнути з ОСОБА_4 відділу поліції ОСОБА_2 управління національної поліції в Миколаївської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. та стягнути з Державної казначейської служби України матеріальну шкоду в розмірі 374 000 грн .

В обґрунтування позову вимог посилався на те, що в період з ще 10 квітня 2007 року ОСОБА_4 ММУ УМВС України в Миколаївській області було порушено кримінальну справу за фактом крадіжки майна , належного ОСОБА_1, за адресою м.Миколаїв, вул.Московська, 42 за попередньою кваліфікацією злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України , визнано її потерпілою.

Постановою від 20 лютого 2012 року слідчого СВ ОСОБА_4 в зв’язку з тим, що осіб, які скоїли злочин, встановити не вдалося, провадження у справі було зупинено.

25 грудня 2015 року Центральним районним судом м.Миколаєва було задволено скаргу представника потерпілої та скасовано постанову про зупинення досудового розслідування у кримігальній справі № 09010301 та 25 січня 2016 року відповідачем внесено відомості за матеріалами цієї кримінальної справи до Єдиного реєстру досудових розслідувань .

Оскільки працівниками поліції вчиняється тривала бездіяльність щодо виконання обов’язків щодо розкриття злочину та установлення осіб, винних в скоєнні злочину, їй завдані моральна шкода та матеріальна шкода у розмірі завданих злочином майнових збитків., яка повинна бути відшкодована за рахунок відділу поліції та держави.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2017 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_4 відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області на належного — ГУ НП в Миколаївській області.

У судове засідання позивач не з'явився, направви свого представника, який підтримав позов хз викладних в ньому підстав.

Представник відповідач ДКС України в судовому засідання підтримав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову як за необгрунтованістю позовних вимог, так і за недоведеністю розміру збитків взагалі.

Представник відповідача ОСОБА_4 відділу поліції ГУ ПП в Миколаївській області в минулому судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, виклдаених в відзиві на позовну заяву.

Представником позивача надано відповідь на відзиви позивачів, в якому він посилається на .

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

За заявою позивача в 2009 року було порушено кримінальну справу по факту тайного викрадення її майна на суму 374 000 грн. за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

28 січня 2010 року винесено Постанову про визнання ОСОБА_1 потерпілою, постановою слідчого СО ОСОБА_4 ММУ УМВС від 10 квітня 2009 року її визнанано цивільним позивачем по даній кримінальній справі на суму 374 000 грн.

Згідно Довідки від 15 січня 2018 року за матеріалами кримінального провадження № 12016150020000181 , внесеному до ЄРДР 13 січня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, протягом 2009 року була проведена низка слідчих дій (допити свідків, огляд місця події, виїмка документів , призначена експертиза) , в втравні 2010 року долучено висновок експерта, в листопаді 2011 року надані доручення в порядку ст. 114 КПК України, проведені допити, в тому числі перехресні, в якості свідка ОСОБА_5 ,на причетність його до вчинення злочину , про якогшо зазначила в якості підозрюваного сама потерпіла, в січні 2012 року проведено додаткоий допит потерпілої.

20 лютого 2012 року слідчим СВ ОСОБА_4 було винесено постанову про призупинення досудового розслідування.

Згідно листів прокуратури Центрального району м.Миколаєва від 26.12.2011 року та від 17.05.2012 року надано вказівки слідчому щодо безпідставної тяганин та неповного розслдіування кримінальної справи № 09010301 слідчими СВ ОСОБА_4

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 25 грудня 2015 року сксасовано постанову слідчого СВ ОСОБА_4 від 20 лютого 2012 року про зупинення досудового розслідування у кримінальній справі № 09010301, встановлено про зупинення розслідування без здійснення усіх слідчих та розшукових дій.

13 січня 2016 року слідчим відділом Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12016150020000191 за фактом таємного виклрадення майна ОСОБА_1, 20 квітня 2016 року процесуальним керівником слідчому надано письмові вказівки про проведення слідчих дій, спрямованих на встановлення обєктивних обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди з підстав, передбачених ст. ст. 3,22, 41 , 56 ОСОБА_6 України, ст.ст. 1166,1167 , 1176, 1177 ЦК України Позивач зазначає, що на його думку, не розкриття викрадення належного йому майна завдало йому моральні страждання та душевні хвилювання внаслідок неможливості реалізації своїх прав на захист майна, в передбачений ОСОБА_6 та законами України спосіб.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_6 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_6 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_6 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_6 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_6 України гарантується. Згідно ст. 56 - Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.ст.3,15,16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, може бути, зокрема відшкодування моральної ( немайнової) шкоди.

У відповідності до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог діючого Законодавства України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, в разі відсутності преюдиційного доказу наявності вини відповідача, обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди підлягають встановленню та перевірці судом під час розгляду цивільної справи.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

В справі відсутні як докази незаконності у бездіяльності та наявності винних дій посадових осіб відповідача ОСОБА_2 управління національної поліції в Миколаївської області , які вплинули на не розкриття скоєного по відношенню до позивача злочину та не встановлення причетних до його скоєння осіб, так і докази завдання саме діями чи бездіяльністю відповідачів моральних страждань позивачці.

За такого, не має підстав і для задоволення позовних вимог на підставі ст. 56 ОСОБА_6 України .

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, в разі відсутності преюдиційного доказу наявності вини відповідача, обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди підлягають встановленню та перевірці судом під час розгляду цивільної справи.

Згідно ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

В силу положень ст.1176 ЦК України, передбачений спеціальний перелік підстав виникнення права на відшкодування шкоди , завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

За ст.1176 ч.6 ЦК України, передбачена можливість відшкодування на загальних підставах шкоди, завданої фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

З огляду на викладене, встановлене спеціальне законодавче врегулювання порядку відшкодування шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органів досудоового розслідування . Наявність такого законодавчого врегулювання відповідає вимогам ст.ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 55,64 ОСОБА_6 України.

В справі відсутні як докази незаконності бездіяльності слідчих СВ Ценнтрального РВ та в подальшому посадових осбі відповдіча , так і завдання саме позивачці матеріальної та моральної шкоди , спричиненої саме протиправністю дій відповідачів та причинний зв'язок між ними, що може бути підставою і для покладення обовязку на відповідачі відшкодування матеріальної шкоди , до того ж обгрунтування розміру якої у сумі 374 000 грн позивачем достеменними доказами не доведено .

На підставі вищевикладеного , суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає .

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Суддя Гуденко О.А.

Повний текст рішення суду складено 27 квітня 2018 року.