Ухвала суду № 73673690, 24.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4090/17 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 11-кп/783/1234/17 Доповідач: Романюк М. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Романюка М.Ф.

суддів Гуцала І.П., Галапаца І.І.

при секретарі Кубішин І.В.

розглянувши кримінальне провадження про обвинувачення :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2., українця, громадянина України, одруженого, працюючого оператором, раніше судимого 1.06.06р. Франківським районним судом м.Львова за ч.1,ст. 186 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,28.01.2009р. Франківським районним судом м.Львова за ч.2ст.186 КК України до 5років позбавлення волі,

за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України,

за участю прокурора Свореня І.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

цим вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15,ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, тривалістю 2(два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 періодично з”являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації , повідомляти орган з питань пробації про зміну місця праці та проживання,не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 500 грн.моральної шкоди та 1400 грн. витрат ,пов’язаних з оплатою допомоги представника потерпілого,а всього 1900грн.

Вирішено питання з судовими витратами.

За вироком суду 06.06.2017 року о 10.40 обвинувачений ОСОБА_1, перелізши через загорожу,проник на територію подвір’я приватного будинку №55 по вул.Куликівській, у м. Львові,звідки таємно викрав особисте майно потерпілого ОСОБА_3,а саме-5 гайкових ключів,3 шт.металевих долото,плоску викрутку,2 металеві сковорідки діаметром 24см та 26 см,вживаний зарядний пристрій марки «Самсунг»,2 шт.плоскогубців, кусачки, загальною вартістю 235,49грн. та металобрухт,загальною вагою 14кг,вартістю станом на 06.06.17р.406 гривень. Однак,закінчити свій злочинний умисел до кінця не зміг,з причин,що не залежали від його волі,так як був виявлений працівниками поліції.

Не погоджуючись із прийнятим судом рішенням потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 засудити до 4 років позбавлення волі і стягнути із ОСОБА_1 в його користь 10.000 грн. моральної шкоди та 3 200 грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, у 2006 році до нього було застосовано ст..75 КК України, однак останній у 2009 році вчинив новий злочин, що свідчить про те, що ОСОБА_1 жодних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став. Також зазначає, що ОСОБА_1 не вибачився, не відшкодував жодним чином завдану їй моральну шкоду.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, думку потерпілого ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечив апеляційну скаргу та просив судове рішення залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потерпілого слід залишити без задоволення виходячи з наступного.

Апеляційний суд переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги на підставі ч.1 ст. 404 КПК України.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і в апеляційній скарзі не заперечується. Кваліфікація дій обвинуваченого також ніким не оспорюється.

Апеляційні доводи потерпілого ОСОБА_2 про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і неправильне вирішення цивільного позову потерпілого колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно врахував обставини, передбачені ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, а саме тяжкість вчиненого злочину; особу обвинуваченого, який раніше судимий, а також те, що шкодує за скоєне, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

За таких обставин, призначене обвинуваченому основне покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин - відповідає вимогам закону.

З врахуванням наведених вище обставин, призначивши обвинуваченому основне покарання у вигляді позбавлення волі, суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від його відбування з випробуванням.

Підстав вважати, що призначене обвинуваченому покарання не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом чи розміром є явно несправедливими через м'якість, немає.

За змістом ст. 75 КК України обвинувачений може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.

Звільнивши обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував і вказав у мотивувальній частині вироку на всі зазначені в ст. 75 КК України обставини.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції в повній мірі врахував характер діяння обвинуваченого, обставин його скоєння, глибини душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості.

Визначене судом першої інстанції відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн., яке підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 є достатньою сатисфакцією та цілком співрозмірним із моральними переживаннями, що їх зазнав потерпілий.

Позовні вимоги потерілого про стягнення на його користь з обвинуваченого відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. вимогам розумності та справедливості не відповідають, а тому підставно судом першої інстанції задоволені не були.

Також, судом першої інстанції вірно стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати потерпілого, пов’язані з оплатою допомоги представника потерпілого в сумі 1400грн.

При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_1 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді