Постанова № 73673024, 26.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/10096/14-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/1673/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 24 26.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Приходька К.П.,

при секретарі Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» звернулосядо суду із вказаним вище позовом,який мотивувало тим, що 18 листопада 2013 року між ОСОБА_5 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» і гр.ОСОБА_6 було укладено комплексний договір № 06/03-01-003315 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), за яким позивач застрахував майнові інтереси, пов’язані із експлуатацією автомобіля НОМЕР_1.

29 січня 2014 року на автошляху М-01 Київ-Чернігів сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля «BMW» та автомобіля НОМЕР_2, належного відповідачу ОСОБА_3 і під його керуванням, в результаті якого застрахованому автомобілю «BMW» було спричинено механічні ушкодження. Вина ОСОБА_3 порушенні ПДР і скоєнні правопорушення за ч.4 ст.122 КУпАП встановлена постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2014 року.

Вказував, що згідно калькуляції № АК28 від 12 лютого 2014 року вартість ремонту автомобіля «BMW» склала суму 258498,13 грн., яку ОСОБА_5 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» на виконання умов договору виплатила страхувальнику. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована за полісом обов'язкового страхування у ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія», яка перерахувала позивачу страхове відшкодування у розмірі 50000 грн. (ліміт відповідальності), проте дана сума не покриває решти збитку в сумі 208498,13 грн. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що залишилася несплаченою сума у розмірі 208498,13 грн, позивач просив суд на підставі ст.ст.1191,1194 ЦК України стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у порядку регресу у розмірі 208498,13 грн. та судові витрати.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням позивач ОСОБА_5 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його позовні вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує хибністю висновків суду про відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача ОСОБА_3 та пошкодженням застрахованого автомобіля «BMW» під керуванням ОСОБА_4 Суд не врахував, що вина відповідача у скоєнні ДТП встановлена постановою суду у справі про адмінправопорушення, якою його визнано винним у створенні аварійної обстановки за ч.4 ст.122 КУпАП, а тому його дії мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з пошкодженням застрахованого автомобіля. В той же час у діях водія «BMW» відсутній склад адмінправопорушення, що підтверджується постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 21 лютого 2014 року. Суд не застосував приписи ч.4 ст.61 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) щодо обов’язковості наведених постанов. Крім того, суд дав невірну оцінку висновку судової автотехнічної експертизи щодо відповідності дій обох водіїв у даній ДТП вимогам ПДР, який суперечить постановам суду у справах про адмінправопорушення.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_5 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» задоволено частково, ухвалу апеляційного суду скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду справи ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 липня 2016 року рішення суду першої інстанції знову залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_5 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» задоволено частково, ухвалу апеляційного суду скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_5 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області як незаконне.

ОСОБА_3 та його представник в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Третя особа ОСОБА_4, повідомлявся судом про час розгляду справи належним чином.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 18 листопада 2013 року між ОСОБА_5 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» і гр.ОСОБА_6 було укладено комплексний договір № 06/03-01-003315 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), за яким позивач УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2»застрахував майнові інтереси, пов’язані із експлуатацією автомобіля НОМЕР_3.

29 січня 2014 року на автошляху М-01 Київ-Чернігів у м.Семиполки Броварського району Київської області сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля «BMW Х6» та автомобіля НОМЕР_2, належного відповідачу ОСОБА_3 і під його керуванням. Дана ДТП сталася за наступних обставин: відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ВАЗ-217130» в темну пору доби, при здійсненні маневру розвороту ліворуч для руху у зворотному напрямку створив небезпеку для автомобіля «BMW Х6», під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого останній здійснив виїзд на праве за напрямком руху узбіччя, де зіткнувся із автомобілем «ВАЗ-211040» р.н.100389 (на синьому фоні) та отримав механічні ушкодження.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення за ч.4 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 21 лютого 2014 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Чернігівської області від 11 березня 2015 року, закрите провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.124 КупАП на підставі п.1 ст.247 КупАП за відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.

Згідно калькуляції № АК28 від 12 лютого 2014 року вартість ремонту автомобіля «BMW Х6» склала суму 258498,13 грн., яку на виконання умов договоруОСОБА_5 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» виплатила страхувальнику – власнику автомобіля.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована за полісом обов'язкового страхування у ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія», яка перерахувала на користь ОСОБА_5 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» страхове відшкодування у розмірі 50000 грн. (ліміт відповідальності).

Залишок в сумі 208498,13 грн. залишився невідшкодованим.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки відсутністю доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача ОСОБА_3 та пошкодженням автомобіля «BMW Х6» під керуванням ОСОБА_4

При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, а не за ст.124 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Крім того, відсутність причинно-наслідкового зв’язку між діями ОСОБА_3 та пошкодженням автомобіля «BMW Х6» на думку суду підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи № 64444/6445/15-52 від 20 травня 2015 року.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема у випадку наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст.1188 ЦК України).

Отже, за змістом наведених правових норм обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Вирішуючи спір, суд не дав належної оцінки постановам судів, якими вирішувалося питання щодо відповідальності за порушення ПДР у наведеній дорожній ситуації водіївавтомобіля «ВАЗ-217130» ОСОБА_3 та автомобіля «BMW Х6» ОСОБА_4

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2014 року, якою закрито провадження у справі про притягнення водія «BMW Х6» ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, встановлено, що ОСОБА_4 Правил дорожнього руху не порушував, його дії пов’язані з неправомірними діями водія іншого транспортного засобу, який створив аварійну обстановку, а зазначені в протоколі порушення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, що свідчить про відсутність об’єктивної та суб’єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідач ОСОБА_3 оскаржував вказану постанову суду в апеляційному порядку. Він мав передбачену процесуальним законом можливість довести наявність вини водія ОСОБА_4 у вчиненні ДТП, однак постановою апеляційного суду Чернігівської області від 11 березня

2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КупАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. В тексті постанови зазначено, що ОСОБА_3, визнав вину у тому, що він порушив п.10.1 ПДР, створив аварійну ситуацію автомобілю «BMW Х6», а результаті чого останній змінив напрямок руху.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти – це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

За таких обставин, суд першої інстанції, дійшов невірного висновку про те, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та пошкодженням транспортного засобу «ВМW Х6» та не навів підстав прийняття в якості достовірних даних, викладених у висновку судової автотехнічної експертизи від 20 травня 2015 року, відкинувши при цьому обставини, встановлені судовими рішеннями у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили і є обов'язковими для суду.

Отже, судом невірно та неповно оцінені наявні у справі докази, не встановлено ступінь вини кожного з учасників ДТП, а також інші обставини, які мають істотне значення для відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце як наслідок дій водіїв кількох транспортних засобів, що у свою чергупризвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_5 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.1166 ЦК України шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За положеннями ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст.1192 ЦК).

Оцінивши по справі докази у їх сукупності та взаємозв’язку, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що у спричиненні шкоди застрахованому автомобілю «ВМW Х6» наявна вина обох водіїв.

При цьому колегія суддів виходить з того, що в ситуації, яка виникла на дорозі за участю автомобілів під керуванням ОСОБА_3 і ОСОБА_4, перший, створивши небезпеку для другого, мав можливість утриматись від здійснення маневру (розвороту), проте цього не зробив. Він розпочав і продовжував маневрувати автомобілем, не переконавшись у безпечності руху на його початку, порушивши п.10.1 ПДР, який вимагає від водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Саме такі дії відповідача призвели до виникнення перешкоди у русі застрахованому автомобілю «ВМW Х6» під керуванням ОСОБА_4 і як наслідок його пошкодження, що підтверджується як постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2014 суду у відношенні ОСОБА_3, так і висновком судової автотехнічної експертизи № 6444/6445/15-52 від 20 травня 2015 року.

В той же час ОСОБА_4 ужив заходів для об’їзду перешкоди, застосувавши маневрування, вважаючи цей варіант безпечним для автомобіля, який створив йому перешкоду, однак автомобіль під його керуванням втратив керованість та скоїв зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем ДАІ. При цьому він також порушив п.10.1 ПДР, окільки не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Оскільки у завданні шкоди наявна вина обох водіїв, то згідно п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Наведені обставини щодо необхідності встановлення ступеня вини обох водіїв та необхідності застосування ч.1 ст.1188 ЦК України зазначені як в ухваліВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року, так і в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року, якими скасовано попередні ухвали суду апеляційної інстанції про залишення без змін судового рішення першої інстанції і які згідно ст.417 ЦПК України є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З огляду на встановлені по справі обставини, колегія суддів визначає, що у завданні шкоди застрахованому автомобілю ступінь вини водія ОСОБА_3 складає 80 %, а водія

ОСОБА_4 - 20 %. При цьому колегія суддів враховує як ситуацію, що виникла на дорозі за участю автомобілів під керуванням ОСОБА_3 і ОСОБА_4, в тому числі дії обох водіїв під час керування, так і те, що саме внаслідок дій відповідача ОСОБА_3 виникла аварійна ситуація, яка призвела до пошкодження транспортних засобів.

Отже відшкодуваню на користь ОСОБА_5 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2»підлягає сума у розмірі 166798,50 грн. (80 % від 208498,13 грн).

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання відповідача ОСОБА_3 та його представника на відсутність доказів про причинно-наслідковий зв’язок між діями останнього при керуванні автомобілем та пошкодженням автомобіля «BMW Х6», оскільки ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, а не за ст.124 КУпАП.

По-перше, відсутність постанови суду про притягнення водія до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП не є підставою для звільнення його від обов’язку відшкодувати шкоду.

По-друге, як вище вказувалося постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КупАП. В тексті постанови зазначено, що ОСОБА_3 порушив п.10.1 ПДР та створив аварійну ситуацію саме для автомобіля «BMW Х6», в результаті чого останній змінив напрямок руху. Отже, даною постановою встановлено як те, що відповідач якпорушив п.10.1 ПДР, так і те, що він створив аварійну ситуацію саме у відношенні автомобіля «BMW Х6», а не у відношенні іншого автомбіля, що у свою чергу спростовує його доводи про відсутність причинно-наслідкового зв’язку між його діями і пошкодженням автомобіля «BMW Х6».

Це ж стосується посилань на висновок судової автотехнічної експертизи № 64444/6445/15-52 від 20 травня 2015 року, який на думку відповідача ОСОБА_3 і його представника доводить, що дії ОСОБА_3 не були причиною пошкодження автомобіля «BMW Х6». Даний висновок спростовується постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2014 року, яка є обов'язковою.

Позивачем сплачено по справі судового збору на суму 9382,41 грн. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 7505,92 грн.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» задоволити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 року скасувати і ухвалити нове, яким позов Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: вул.Героїв Партизан 26-28 с.Семиполки Броварського району Київської області 07423) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» (адреса: вул.Глибочицька 44 м.Київ 04050, код ЄДРПОУ 24175269) в порядку регресу виплачене відшкодування в розмірі 166798 гривень 50 коп. та судовий збір в розмірі 7505 гривень 92 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: