Рішення № 73671653, 24.04.2018, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5166/17

Провадження №2-а/367/29/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

Головуючої судді Саранюк Л.П.

при секретарі Кузнецовій К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Позивач у серпні 2018 року звернулася до суду з даним адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що вона являється інвалідом 2 групи, потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії з 2007 року, має посвідчення першої категорії, перебуває на обліку в ОСОБА_2 об’єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в Київській області (далі – Відповідач) та отримує пенсію по інвалідності.

Позивач зазначає, що нею до відповідача була подана заява на

обчислення та призначення державної і додаткової пенсії згідно ст.50, ст.54 п.4 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, з урахуванням 75% мінімальної пенсії за віком та однієї мінімальної заробітної плати. Зазначене також передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 5233 від 30 травня 1997 р. «Про затвердження нового порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи», де продубльовані положення, вище вказаного Закону, про розмір пенсії і не скасовані положення пізніше прийнятими Постановами.

Позивач вказує, що відповідач обгрунтовує виплату державної пенсії по інвалідності ст.54 п.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої розмір мінімальних пенсій за віком, щоразу визначається постановами Кабінету Міністрів України, в яких зазначаються обмеження щодо їх застосування при визначені певних видів виплат. Мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність встановлюється згідно до ч. 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і її положення не поширюється на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв’язку з вищевикладеним просила суд визнати дії ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50,54,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

Зобов’язати Ірпінське об’єднане Управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 основний розмір пенсії відповідно до ч.4 ст. 54 та додатковий розмір пенсії відповідно до ст.ст. 50, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 04.08.2014 р. та довічно.

В судовому засіданні позивач заяву підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити.

В судове засідання відповідач свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. В матеріалах справи міститься заперечення представника відповідача за змістом якого позов не визнають у повному обсязі, проти його задоволення заперечують.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримувала державну пенсію, як інвалід-ліквідатор ЧАЕС 2-ої групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак з 19.06.20111 зазначені виплати були припинені.

Позивач вважаючи свої права порушеними звернулась до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою щодо надання їй розпорядження відповідно до якого їй здійснено нарахування пенсії та заявою про роз’яснення як їй нараховується пенсія як інваліду ЧАЕС.

ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №396/В-03 від 06.01.2017 позивачу надано довідку та запитуване розпорядження відповідно до якого їй здійснено нарахування пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України дія звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Відповідно до вимог ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки, позивач звернулася до суду 08 серпня 2017 року, то позовні вимоги в частині зобов’язання здійснити дії щодо призначення пенсії та підвищення до пенсії як інваліду ЧАЕС 2-6Г групи за період з 04.08.2014 року по 07.02.2017 року підлягають залишенню без розгляду у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, вимоги позивача щодо призначення та виплати основного розміру пенсії відповідно до ч.4 ст. 54 та додатковий розмір пенсії відповідно до ст.ст. 50, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають розгляду починаючи з 08 лютого 2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії застосовується ст.ст.39, 50, п.4 ст.54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України. Згідно рішень Конституційного Суду України №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі 3 1-21/2005, №10-рп/2008 (v0 10р710-08) від 22.05.2008 року, який неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Коституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держав. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускаються.

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно ст.ст. 50,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок пенсії здійснюється з дня встановленого нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до п.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають до часткового задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,12,71,94,158,160,162,167.186 КАС України,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 – задоволити частково.

Зобов’язати Ірпінське об’єднане Управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 основний розмір пенсії відповідно до ч.4 ст. 54 та додатковий розмір пенсії відповідно до ст.ст. 50, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 08.02.2017р. та довічно.

Повний текст рішення буде виготовлено на протязі десяти днів, а саме 04.05.2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу тридцяти десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Саранюк