Рішення № 73671208, 20.04.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2171/17

Провадження № 2/362/247/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., за участю секретаря судового засідання - Дрозденко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімє'ю чоловіка і жінки без шлюбу та визнання права власності на частину нерухомості,-

в с т а н о в и в:

3 травня 2017 року позивач, 1954 року народження, звернувся до суду вимогами, без їх підпису, в подальшому 3.08.2017 року уточненими, про встановлення факту її проживання з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_4, дату смерті останнього; з визнанням об'єктом їх спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_2, з визнанням за нею право власності на її ? частку.

Свій позов вона обґрунтовувала тим, що з 1997 року вона та ОСОБА_5 почали проживати разом однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_3, вели спільне господарство, обробляли земельну ділянку. За їх спільні кошти було придбані спірна квартира, у зв'язку з чим, вважає її спільно нажитим майном.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні вимоги позову не визнали, просили відмовити в його задоволенні, при цьому відповідач ОСОБА_2 категорично заперечував проживання батька з іншою жінкою, позивачем, після розірвання шлюбу з його матір'ю.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час, місце та дату розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.ст.12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Як вбачається з положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.ч.2 і 4 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як вбачається з положень ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу.

Положеннями ст.69 СК України встановлено, що чоловік та дружина мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу, а відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до положень ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Положеннями п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при застосуванні ст.74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст.ст. 3, 74 СК України).

У відповідності до положень п.6 рішення Конституційного суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року ухвалив постанову у справі № 6-135цс13, згідно правового висновку якої вбачається що, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5, що стверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області (а.с. 8).

Заслухавши покази свідків сторони заявниці - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, суд приходить до висновку, що їх свідчення є тотожними з поясненнями представника позивача та майже не відрізняються між собою, містять лише абстрактну та загальну інформацію взаємовідносин позивача та померлого, при цьому жоден із цих не показав, яким чином позивач та ОСОБА_5 вели спільне господарство та бюджет, що є обов'язковими умовами при встановленні факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а також обставин придбання спірної нерухомості.

Свідки сторони відповідача - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, наполягали на характері трудових відносин позивачка з померлим, як найманої працівниці по уходу за коровами, їх спільне проживання як чоловіка та жінки без шлюбу вони заперечували.

Згідно Довідок виконкому Дібрівської сільської ради:

●№ 126 від 12.04.2017 року, ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно проживав в АДРЕСА_3, разом з ним проживала та вела спільне господарство його «дружина» ОСОБА_1 (а.с. 10);

●№ 127 від 12.04.2017 року сільської ради ОСОБА_1 поховала свого чоловіка ОСОБА_5 за власні кошти (а.с. 11);

●№ 129 від 14.04.2017 року та № 135 від 25.04.2017 року позивач дійсно проживає без реєстрації в АДРЕСА_3, на протязі 20 років та вела спільне господарство, обробляли землю з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, доглядала та утримувала разом з ним чотири корови (а.с.12 і 13).

При цьому суд критично ставиться до зазначених доказів, оскільки положеннями ст.42 Закону України «Про «Про місцеве самоврядування в України» повноваженнями на складення довідок зі змістом про встановлення фактів, що мають юридичне значення, голови депутати сільських рад не наділені.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 85851948 від 26.04.2017 року. за померлим ОСОБА_5 з 2 серпня 2014 року зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Відповідно до Акту від 25.04.2017 року житлово-побутових умов проживання жительки АДРЕСА_3, складом комісії встановлено, що позивач проживає за вказаною адресою без реєстрації, доглядала та утримувала разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 таку худобу: корови - 4 шт. (а.с. 19).

Факт проживання позивача та померлого ОСОБА_5 також засвідчується Актом депутата Дібрівської сільської ради (а.с. 20).

При цьому суд критично ставиться до зазначеного доказу, оскільки положеннями ст.49 Закону України «Про «Про місцеве самоврядування в України» та ст.ст.10 і 11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» повноваженнями на складення таких актів депутати сільських рад не наділені.

Померлий ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_14 мали двох синів позивачів у справі - ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 49) та ОСОБА_2, згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 138).

Згідно Свідоцтва серії НОМЕР_4, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Васильківського районного управління юстиції Київської області, 05.04.2000 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 було розірвано (а.с. 161).

На підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок в АДРЕСА_3, вказаний житловий будинок належить співвідповідачеві по справі ОСОБА_4 - матері померлого ОСОБА_5 (а.с. 101).

Своїми Заявами до приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б., сторони у справі звернулися з заявами про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 (а.с. 125, 129, 132, 135).

У відповідності до нотаріально посвідченої заяви від 19.07.2017 року, співвідповідача ОСОБА_4 матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5, останній на момент смерті був зареєстрований та проживав з нею за адресою: АДРЕСА_3, та крім них у вказаному будинку ніхто не проживав і не перебував на реєстраційному обліку. Вона підтверджує також факт, що померлий син з квітня 2000 року (з моменту розлучення з ОСОБА_14) проживав разом з нею та у жодних фактичних шлюбних відносинах ні з ким не перебував, спільне господарства ні з ким не вів, позивач була в їх сім'ї найманим, по догляду за крупною рогатою худобою, працівником (а.с. 160).

Суд вважає, що позивач не надав обґрунтованих та беззаперечних доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю з 1997 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5

При цьому суд звертає увагу, що до 5 квітня 2000 року померлий перебував у шлюбі з ОСОБА_14 та встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу введено в діюче законодавства лише з 1 січня 2004 року.

При цьому, від вимог про визнання прав на автомобіль марки «Volkswagen Transporter», державний НОМЕР_5, як спільне майно та на його ? частку, придбаного померлим в травні 2012 року, представник позивача під час розгляду справи відмовився.

Отже, з урахуванням зібраних у справі доказів, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позивачем та його представником не було надано достатніх та безперечних доказів на підтвердження вимог позову, який не має дати та не підписаний заявником (а.с.2-4, 55-56), факту його проживання із ОСОБА_5 в розумінні положень ч.2 ст.3 СК України, а тому, в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити за необґрунтованістю.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 76-83, 264, 265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У відповідності до Розділу ХІІ Перехідних положень (п. 15.5) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Київської області або через Васильківський міськрайонний суд Київської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Корнієнко С.В.