Ухвала суду № 73671056, 23.04.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/2328/17

провадження № 2/361/217/18

23.04.2018

У Х В А Л А

23 квітня 2018 р. Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Селезньової Т.В., при секретарі Чуксіну В.В., розглянувши в підготовчому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_2, ТОВ «Фінансова компанія «Фортіс Фінанс», ПАТ «Банк Траст», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору іпотеки,

встановив:

У позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі ОСОБА_1 селищної ради, прокурор просить визнати недійсним іпотечний договір № 157-М-01 від 11.04.2008р., укладений між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ВАТ Банк «РНС» (іпотеко держатель), посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, в частині передачі в іпотеку земельної ділянки к.н.3221281201:04:001:0001, площею 9,0999га, цільове призначення: під розміщення спортивно – розважального комплексу з готелем та аквапарком, яка розташована в смт. Велика Димерка Броварського району Київської області, - з тих підстав, що рішення суду, за яким іпотекодавець ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку, яку передала в іпотеку за даним іпотечним договором, після укладення іпотечного договору було скасовано, і тому ОСОБА_2 не мала права розпоряджатись вказаною земельною ділянкою та передавати її в іпотеку.

Відповідачем ОСОБА_2 в підготовчому засіданні 29.03.2018р. подано клопотання по залишення позову без розгляду з тих підстав, що позивач ОСОБА_1 селищна рада (представник) повторно не явився в судове засідання без поважних причин, не подав заяви про підтримання позову прокурора, заявленого в його інтересах.

Третьою особою ОСОБА_3 подано клопотання про залишення позову прокурора без розгляду також і з тих підстав, що позов подано прокурором поза межами наданого йому права на звернення до суду в інтересах інших осіб, тобто позов подано особою, яка не має на те повноважень. Клопотання вмотивовано тим, що прокурор позов подав в інтересах органу місцевого самоврядування, що не є інтересами держави при визначенні компетенції прокурора з даного питання; прокурором не обґрунтовано, в чому саме полягають інтереси держави за даним позовом, оскільки інтереси органу місцевого самоврядування не є ідентичним поняттям з інтересами держави, і що земельна ділянка, з приводу якої подано позов, не є державною власністю; тому відсутні інтереси держави, на захист яких прокурор має право подати позов. Крім того, органом місцевого самоврядування, в інтересах якого подано позов, не підтверджено згоду на подання прокурором в його інтересах позову і не делеговано прокурору таких повноважень. Дане клопотання підтримано відповідачем.

В підготовче засідання представник ОСОБА_1 селищної ради, вказаної позивачем у позові прокурора, не явився жодного разу.

29.03.2018р. представником позивача ОСОБА_1 селищної ради ОСОБА_4 (без долучення довіреності) подано електронною поштою заяву про розгляд справи без її участі.

Після заявлення даних клопотань судом було ухвалено оголосити перерву для виклику позивача (його представника) з визнанням його явки обов’язковою та для надання пояснень з даного питання, зокрема підтримання чи непідтримання позову прокурора.

У судове засідання 23.04.2018р. представник позивача ОСОБА_1 селищної ради не явився, представником ОСОБА_4 (довіреність від 25.01.2018р.) через канцелярію суду 23.04.2018р. подано заяву, в якій вона просила розглядати справу в її відсутності.

Відповідач і третя особа свої клопотання про залишення позову з обох підстав підтримали і просили залишити позов без розгляду з тих підстав, що позивач повторно не явився, заява про розгляд справи у його відсутності подана не у відповідності до вимог ст.183 ЦПК України, тому не може бути прийнята судом; а також з тих підстав, що позивач не виявив згоду на подання прокурором даного позову і не підтримав позов прокурора, і що прокурор не мав повноважень на подання даного позову, оскільки даний позов не є позовом в інтересах держави.

Прокурор проти залишення позову без розгляду заперечував. В обґрунтування своїх заперечень прокурор послався на ч.4 ст.56 ЦПК України, якою надано прокурору повноваження подавати позов в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, на ст.131-1 Конституції України і ст.23 Закону «Про прокуратуру» - згідно яких прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; на ч.1 ст.14 Конституції України та ст.1 ЗК України (що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави), на ст.12 ЗК України та ст. 33 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» про повноваження органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин щодо земель комунальної власності і щодо здійснення захисту інтересів держави в цій сфері.

Підставою подання даного позову в інтересах держави прокурор зазначив те, що після скасування в Державному реєстрі права приватної власності ОСОБА_2 на земельні ділянки ОСОБА_1 селищна рада позбавлена можливості зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку, яка належать до земель запасу, оскільки вона є предметом іпотеки; і крім того, рада не вживала заходів щодо визнання даного договору іпотеки недійсним, тобто належним чином не здійснює захист інтересів держави у вказаних правовідносинах. Інтереси держави в цьому випадку на думку прокурора полягають в забезпеченні реалізації права територіальної громади на володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності. Прокурор визначив, що позивачем у справі є вказаний орган місцевого самоврядування.

Розглядаючи дане клопотання, суд виходить з наступного:

Позов був залишений без руху, прокурору пропонувалось обґрунтувати подання позову від імені органу місцевого самоврядування і обґрунтувати наявність інтересів держави, на захист яких він звертається до суду.

Прокурор наполягав на відкриття провадження в справі за його позовом, посилаючись на відсутність підстав для залишення позову без руху, при цьому уточнив, що позов подає в інтересах держави в особі ОСОБА_1 селищної ради, яка є за даним позовом позивачем.

Провадження у справі було відкрито за даним позовом з вказаними недоліками без вирішення питання щодо наявності повноважень у особи, що подала позов, оскільки питання було спірним і для його вирішення необхідно було з,ясувати певні обставини, в тому числі думку особи, вказаної позивачем, щодо підтримання даного позову, поданого в її інтересах.

Згідно ст. 6 та ст.19 Конституції України визначено, що всі державні органи діють в межах наданих їм повноважень і у спосіб, встановлений законом. Тобто для здійснення певної дії державний орган, посадова особа, в тому числі прокурор, повинні мати чітко визначене повноваження на вчинення такої дії.

Згідно вимог ч.2 ст.45 ЦПК України в редакції станом на день подання позову – прокурор звертається до суду з позовом в інтересах громадянина або держави. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту , а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно ч.3 та ч.4 ст.56 ЦПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. Згідно ч.5 ст.56 ЦПК у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно ст.2 Закону «Про прокуратуру» н а прокуратуру покладаються такі функції: п. 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно ч.7 ст.24 закону - повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Згідно ч.3 ст.26 закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Згідно ч.4 ст.26 закону - наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор наділений певними процесуальними правами.

Згідно визначення поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження» , наданого в рішенні Конституційного Суду України №1-199 від 8.04.1999р. – під таким органом слід розуміти орган державної влади і орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно Земельному кодексу України, яким врегульовані земельні відносини, повноваженнями у сфері розпорядження землями комунальної власності наділені органи місцевого самоврядування, які діють від імені територіальних громад. Згідно ст.11 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» - місцеві ради не наділені делегованими державою повноваженнями; такими (делегованими) повноваженнями можуть наділятись лише виконавчі органи місцевих рад.

Таким чином, селищна рада не є державним органом, не є органом, уповноваженим державою на здійснення від її імені відповідних повноважень в розумінні статті 56 ЦПК, статей 23 та 24 Закону «Про прокуратуру», а також Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена виключна компетенція органу місцевого самоврядування щодо розпорядження майном, яке перебуває у комунальній власності.

Згідно ст.7 та ст.140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, яке є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Таким чином, з аналізу даних норм закону у їх сукупності, слід дійти висновку, що повноваження прокурора по зверненню до суду з позовом в інтересах інших осіб не є абсолютним, а є визначеним у конкретних межах. Прокурор по повноваженням, наданим йому законом, не наділений правом звернення до суду з позовом в інтересах територіальної громади, в інтересах органу місцевого самоврядування, в інтересах окремої юридичної особи, в тому числі і на захист комунальної власності; прокурор не наділений повноваженнями звертатись до суду в інтересах власника майна, яке перебуває у приватній, колективній власності, в тому числі і у сфері земельних відносин, що не стосуються земель державної власності; і – що стосується даної справи - не має права на подання позову від імені органу місцевого самоврядування або в його інтересах - без відповідного делегування йому таких повноважень цим органом місцевого самоврядування.

Повноваження прокурора у цьому сенсі не можна тлумачити розширено. А як видно з матеріалів справи, відсутні будь-які документи, які б свідчили про делегування прокурору повноваження подати позов до суду від імені та в інтересах ОСОБА_1 селищної ради, та/або власника спірних земельних ділянок.

Прокурор виходить з того, що дані земельні ділянки є комунальною власністю територіальної громади, і посилається на порушення інтересів держави, виходячи з того, що земля є найбільшою цінністю у державі і охороняється державою. Але таке розширене тлумачення прокурором поняття інтересів держави та відповідно його повноважень не відповідає вимогам наведених вище законів, які регулюють дані питання.

При розмежуванні інтересів держави і інтересів конкретних землевласників слід виходити з правового режиму майна і форми власності на таке майно. Суд враховує, що дана земельна ділянка не є державною власністю. Прокурором не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави від оспорюваного ним договору іпотеки.

Крім того, земельна ділянка - предмет іпотеки не є комунальною власністю, виходячи з того, що до набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку вона перебувала не в державній власності, і не в комунальній власності територіальної громади Великої Димерки, а вже була сформована і на підставі рішення ОСОБА_1 селищної ради від 18.10.1996р. передана у колективну власність КСП «Кіровське», та на неї вже був новому власнику виданий державний акт про право власності на земельну ділянку; і саме від цього власника спірна земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_2 за рішенням суду, яке у подальшому було скасоване. Дані факти зазначені у Рішенні Апеляційного суду Київської області від 7.07.2011р., а.с.172, на яке посилається прокурор у своєму позові.

Не маючи повноважень діяти від імені ОСОБА_1 селищної ради, прокурор так само не обґрунтував наявності у нього повноважень звертатись до суду від імені конкретних осіб, чиїх інтересів дійсно і безпосередньо може стосуватись оспорюваний договір іпотеки.

Таким чином, для визначення наявності чи відсутності у прокурора повноважень на подання даного позову в інтересах зазначеного ним позивача слід виходити з наступного:

прокурор не наділений повноваженнями подавати позов від імені органу місцевого самоврядування чи від імені територіальної громади у сфері, що не стосується інтересів держави; і не наділений повноваженнями звертатись до суду з позовом від імені та в інтересах конкретних юридичних осіб, в інтересах власників майна, що не є державним;

інтереси держави не є тотожними з інтересами конкретної територіальної громади і її органу самоврядування, а визначення прокурором «інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування» не відповідає вимогам закону;

земельна ділянка, з приводу якої заявлено спір, вже була передана у колективну власність конкретній особі - підприємству (не державному) і не є державною власністю; більш того, земельна ділянка вже вибула із комунальної власності громади;

у даному випадку відсутні інтереси держави щодо захисту яких прокурору надано певні повноваження.

Суд враховує, що позивач – ОСОБА_1 селищна рада - є юридичною особою, наділена певними повноваженнями, в тому числі по зверненню до суду, є право- та дієздатною щодо захисту і реалізації своїх прав та обов’язків, і більш того, наділена гарантованим їй Конституцією правом самостійно визначатись у реалізації своїх прав.

У справі відсутні будь-які підтвердження від позивача про звернення до прокурора з проханням звернутись до суду в його інтересах; відсутні будь-які відомості про доручення прокурору подати в його інтересах даний позов; відсутні будь-які відомості про підтримання ним позову, заявленого прокурором в його інтересах. Судом вживались заходи щодо з'ясування даного питання, але від позивача ОСОБА_1 селищної ради до суду не надійшло ніяких заяв відповідного змісту, в яких би вбачалось волевиявлення вказаної особи, та хоча б підтримання ним поданого прокурором позову.

Тому дійсно, слід погодитись з третьою особою, що даний позов подано особою, яка не має належним чином підтверджених повноважень від позивача на подання такого позову.

Щодо заяви, яка була подана представником позивача ОСОБА_5 електронною поштою 29.03.2018р. і повторно 23.04.2018р. у вигляді звичайної письмової заяви, то вказані документи не містять у собі необхідної інформації для того, щоб їх розглядати як підтримання позову прокурора. При цьому суд враховує, що саме з даних підстав оголошувались перерви і викликався до суду позивач, якому було відправлено копії клопотань відповідача і третьої особи, і який знав про причини виклику та про необхідність однозначно висловити свою позицію з приводу даного позову. За своїм змістом вказані дві заяви (про розгляд справи у його відсутності) такої інформації не містять. Крім того, суд погоджується з відповідачем у тому, що вказані заяви не відповідають вимогам ЦПК України ні до заяви по суті справи ( ст.ст. 175-181 ЦПК), ні до заяви з процесуальних питань (ст.183), що є підставою для їх неприйняття, передбаченою ст.183 ЦПК.

Згідно встановленим ст.12 і ст.13 ЦПК України принципам змагальності, рівності учасників справи і диспозитивності цивільного судочинства , - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу; у часник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За нормами цивільного законодавства власник самостійно розпоряджається належним йому майном і своїми правами.

Згідно ч.5 ст.175 ЦПК - у разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави звернення.

Згідно ст.177 ЦПК, п.4: до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; п. 5: позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; п.7: до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Згідно ст.185 ЦПК підставами для повернення позову є: п.1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; п.4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно ч.3 ст.57 ЦПК - якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява прокурором, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду.

Згідно ч.5 ст.223 ЦПК у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч.1 ст. 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо:

2) позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 3) належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає розгляду справи; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст.175,177 ЦПК, та не сплачено судовий збір і позивач не усунув недоліків.

Згідно ст.189 ЦПК завданнями підготовчого провадження є: зокрема, з'ясування позиції учасників справи, остаточне визначення предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог, складу учасників судового процесу. Згідно ст.200 ЦПК за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу: зокрема, п. 1) про залишення позову без розгляду.

Враховуючи вище викладене, зокрема такі обставини:

прокурором не обґрунтовано наявність інтересів держави, на захист яких він звертається до суду з даним позовом;

прокурор не наділений повноваженнями на подання даного позову в інтересах вказаного ним позивача;

відсутні відомості про передачу (делегування) прокурору повноваження на подання позову до суду від особи, вказаної позивачем;

позов не підписаний дійсним позивачем або уповноваженою ним особою;

зазначеним у позовній заяві позивачем не надано суду письмових документів, з яких би вбачалось волевиявлення вказаної особи на подання цього позову до суду і про його підтримання;

позов не оплачений позивачем судовим збором при відсутності підстав для звільнення від його сплати (а подання позову прокурором з метою уникнення дійсним позивачем обов’язку по сплаті судового збору суперечить вимогам закону);

не зважаючи на те, що явка позивача визнана судом обов'язковою, в тому числі і після подання представником позивача заяви про розгляд справи у його відсутності, - позивач, який повідомлений належним чином, повторно (жодного разу і неодноразово) не з,явився до суду, та не повідомив про поважні причини неявки;

подана представником позивача заява (про розгляд справи у відсутності позивача) не відповідає вимогам ЦПК до заяви з процесуальних питань;

розглянути справу у відсутності позивача неможливо, і його нез’явлення перешкоджає розгляду справи.

При даній сукупності обставин, суд не вбачає підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення чергової перерви у ньому згідно положень статті 223 ЦПК України, і не вбачає підстав для призначення справи до розгляду по суті. Суд вважає, що призначення справи до розгляду по суті за даним позовом було б прямим порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства, безпідставним перебільшенням повноважень прокурора, а також порушенням права особи самостійно визначатись з приводу захисту її прав та інтересів у суді та способів такого захисту.

Таким чином, суд вважає, що є підстави для залишення позову без розгляду. Клопотання відповідача і третьої особи обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 23,24,26 Закону «Про прокуратуру», ч.2 ст.45 ЦПК України в редакції до 15.12.2017р., ч.3 та ч.4 ст.56, ч.3 ст.57, пп.2,3,8 ч.1 ст.257, ч.5 ст.223, п.1ч.2 ст.200 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити;

Позов Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах ОСОБА_1 селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_2, ТОВ «Фінансова компанія «Фортіс Фінанс», ПАТ «Банк Траст», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору іпотеки, - залишити без розгляду.

Строк подання апеляційної скарги на ухвалу 15 днів з дня складення повної ухвали.

Повна ухвала виготовлена 27 квітня 2018 року.

Суддя Т.В. Селезньова