Вирок № 73670958, 26.04.2018, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №440/65/18

Провадження №1-кп/440/53/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

Буський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого-судді Кос І.Б.

секретаря Дутка С.І.

за участю прокурора Березяка В.О.

за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2

за участю представника потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську кримінальне провадження № 12018140170000039, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.02.2018 року, про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, судимості не має,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в :

02 січня 2018 року приблизно о 16 год. 00 хв., ОСОБА_1, знаходячись на майдані Незалежності, 8 в м. Буськ Львівської області, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, діючи повторно, шляхом пошкодження бетонної частини огорожі балкону другого поверху нежитлової будівлі, що перебуває на балансі ОСОБА_4 будинками ОСОБА_5 міської ради та розташована за вищевказаною адресою, намагався таємно викрасти фрагмент огорожі балкону литої з ковкового чавуну, вартістю 594 грн., однак був викритий та затриманий начальником СКП ОСОБА_5 Кам’янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6, що позбавило обвинуваченого можливості довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Крім цього, 01 лютого 2018 року приблизно о 23 год. 40 хв., ОСОБА_1, перебуваючи на території господарства ОСОБА_7, що знаходиться на вул. Грушевського, 2 у місті Буськ Львівської області, підійшов до металевої огорожі присадибної земельної ділянки, і маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що вказане майно перебуває у власності іншої особи та є чужим для нього, повторно, шляхом вільного доступу, із вказаної огорожі викрав одну металеву трубу та один металевий кутник загальною вартістю 263,10 грн. У цей час ОСОБА_1, будучи поміченим ОСОБА_7, усвідомлюючи те, що його дії оцінюються як відкрите викрадення чужого майна, на зауваження останньої повернути викрадене майно не відреагував, продовжуючи свої протиправні дії з метою відкритого заволодіння майном ОСОБА_7, тримаючи викрадене майно при собі, залишив місце вчинення злочину. В результаті вищевказаних дій ОСОБА_1 відкрито заволодів однією металевою трубою та одним металевим кутником, що належить ОСОБА_7

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та визнав фактичні обставини кримінальних правопорушень, як про це зазначено в обвинувальному акті. Зокрема, пояснив, що здійснював пошук металобрухту для його продажу та заробітку коштів. Так, 02.01.2018 року о 16.00 год., проходячи повз балконну огорожу в м. Буськ, у нього раптово виник умисел забрати собі залізну опору балкону. Тоді обвинувачений заліз на другий поверх нежитлової будівлі, де розхитав вказану огорожу, яка від цього впала. Однак, забрати це він не встиг, оскільки на місці події був затриманий працівниками поліції та доставлений до ОСОБА_5 Крім того, 01.02.2018 року пізно ввечері ОСОБА_1 ішов до свого товариша на ім’я ОСОБА_5 у м. Буську. Проходячи вулицею, він побачив огорожу та захотів її собі забрати. Однак, при спробі реалізувати свій умисел його побачила потерпіла, після чого обвинувачений забрав металеві трубу і кутник, які наступного дня поніс до пункту здачі металобрухту. Проте, у нього цих речей не прийняли і він залишив їх там. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд його суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав повністю, ним, як і іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення його у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю. Відтак, суд вважає, що обвинувачений вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, а також скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним діянь, одне з яких за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України є злочином середньої тяжкості, а інше за ч. 2 ст. 186 КК України відноситься до тяжких злочинів, його наслідки, особу обвинуваченого, який за місцем свого проживання характеризується задовільно, на обліках нарколога та психіатра не перебуває. Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди, а також відсутність претензій потерпілих до обвинуваченого, зокрема думку представника потерпілого, який просив суд не застосовувати до обвинуваченого реальне позбавлення волі є, на думку суду, обставинами, які пом'якшують покарання в силу вимог ст. 66 КК України. Натомість, обставиною, яка обтяжує покарання суд вважає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у відповідності до вимог п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України.

Відтак, суд приходить до висновку, що покарання ОСОБА_1 слід обрати відповідно до статтей, за якою кваліфіковано злочини у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкцій, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України, за кожний злочин окремо.

На підставі вимог ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши ОСОБА_1 покарання за кожний злочин окремо, слід визначити обвинуваченому остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом із тим, виходячи з принципів гуманізації та індивідуалізації покарання, судом враховується особа ОСОБА_1, який судимості не має, задовільно характеризується за місцем свого проживання, захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення та має статус учасника бойових дій, про що вбачається із вироку Новоайдарського районного суду Луганської області від 23.01.2018 року, який набрав законної сили. Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 є учасником бойових дій та воїном-афганцем. Як вбачається із оглянутих в судовому засіданні медичних довідок, ОСОБА_1 проходив лікування у ОСОБА_5 ЦРЛ та потребує стаціонарного лікування, у зв’язку із чим скерований на лікування до Військового медичного клінічного центру західного регіону. При цьому, судом враховується те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях та активно сприяв розкриттю злочину, усунув заподіяну злочинами шкоду, викрадене майно є незначного розміру, той факт, що тяжких наслідків від скоєння злочинів не настало, а обвинувачений має незадовільний стан здоров’я, думку потерпілої ОСОБА_7, яка не наполягає на суворому покаранні та думку представника потерпілого ОСОБА_3, який просив суд не застосовувати до обвинуваченого реальне позбавлення волі, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також, враховуючи заслуги обвинуваченого перед Батьківщиною, а тому суд вважає, що при застосуванні покарання у виді позбавлення волі виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробовуванням на підставі вимог ст. 75 КК України, поклавши на обвинуваченого обов’язки, передбачені положеннями ст. 76 КК України, яке, на думку суду, буде справедливе, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, суд вважає, що призначене судом саме таке покарання буде справедливим та обґрунтованим, і стане не лише карою, але й сприятиме виправленню ОСОБА_1, запобіганню вчинення нових злочинів, що узгоджується з практикою ЄСПЛ, викладеною, зокрема, в рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року , в яких ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту прав особи лише тоді стає значим, якщо встановлено, що під час втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У рішенні «Ізмайлов проти Росії», у п. 38 ЄСПЛ зазначив, що для того, щоб втручання було виправданим, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення та не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Разом із тим, обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, на підставі ухвали слідчого судді Буського районного суду Львівської області від 27.02.2018 року строком на 60 днів до 27.04.2018 року, слід залишити без змін до вступу цього вироку в законну силу. Натомість, накладений арешт на майно ухвалою слідчого судді Буського районного суду Львівської області від 06.02.2018 року в кримінальному провадженні № 12018140170000039 від 02.02.2018 року, що визнано речовими доказами у справі, а саме: одна металева труба та один металевий кутник, слід скасувати.

Процесуальні витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді чотирьох років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді чотирьох років років позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю три роки.

На підставі вимог ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення даного вироку.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до вступу вироку в законну силу, - залишити без змін.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Буського районного суду Львівської області від 06.02.2018 року в кримінальному провадженні № 12018140170000039 від 02.02.2018 року.

Речові докази по справі:

- фрагмент огорожі, що знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів ОСОБА_5 Кам’янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області, - повернути потерпілому ОСОБА_4 будинками ОСОБА_5 міської ради;

- металеву трубу та металевий кутник, що знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів ОСОБА_5 Кам’янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області, - повернути потерпілій ОСОБА_7

Копію цього вироку негайно вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Буський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_8