Рішення № 73670587, 30.03.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15910/17

2/357/773/18

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н від 27.11.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 30 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, позичальник умови договору не виконав, загальна сума заборгованості відповідача перед банком з нарахуванням процентів, пені станом на 30.11.2017 року становить 28 842 грн. 28 коп. Оскільки боржник ОСОБА_2 не виконав свої зобов’язання за договором, не дивлячись на неодноразові нагадування банку, то позивач просив суд стягнути з відповідача вказану вище суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

29.01.2018 року відкрито провадження у вказаній справі.

Ухвалою суду від 28.02.2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, в судове засідання не з’явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, подав до суду заву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав, просив застосувати строк позовної давності.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 27.11.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 30 000 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у порушення умов кредитного договору та положень ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою ОСОБА_2 щодо прийняття будь – якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідно до п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою» банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Одночасно п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід’ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 6.3 до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан карткового рахунку та про здійсненні операції по картковим рахункам.

За ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що позивач в повному об’ємі виконав свої зобов’язання за вказаним кредитним договором та надав ОСОБА_2 кредит в сумі 30 000 грн. 00 коп.

Разом із тим, відповідач не повернув у повному обсязі отриманий кредит в встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку станом на 30.11.2017 року відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 28 842 грн. 28 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 6 818 грн. 65 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 20 074 грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп.; штраф (процентна складова) – 1 349 грн. 63 коп.

Судом також встановлено, що відповідач з умовами кредитного договору від 27.11.2007 року був ознайомлений при його укладенні, підписав вказаний договір і отримав кредит в обумовленій кредитним договором сумі, але вищевказані умови кредитного договору порушив.

Разом із тим, за ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст.638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. ст. 526-527, 530, 610 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Пунктом 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій є, окрім інших, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває на час розгляду справи.

Згідно з довідкою № 8492 від 28.12.2017 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданою командиром військової частини № 2167 ОСОБА_2 в період з 01.05.2014 року по 03.08.2014 року, з 05.09.2014 року по 01.11.2014 року, з 04.07.2015 року по 24.06.2016 року, з 20.10.2016 року по 03.11.2016 року, з 09.11.2016 року по 17.07.2017 року, з 03.10.2017 року по 31.10.2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Отже, відповідач ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АА №2887450, виданим 04.02.2015 року.

Разом із тим, відповідач просив суд застосувати при вирішенні спору строки позовної давності.

За ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до приписів ст.258 ЦК для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За ч.ч. 3,4 ст.267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст.252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами ) до 25 числа наступного місяця та щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року № 6-169цс14.

Верховним Судом України в постанові від 06.11.2013 року по справі № 6-116 цс13 викладено правовий висновок стосовно того, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що кошти на погашення кредиту вносилися на картковий рахунок останній раз 27.11.2017 року, до суду з позовом позивач звернувся 28.12.2017 року, що стверджується копією реєстру поштових відправлень.

Тобто, трирічний строк позовної давності для вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками банком не пропущено.

Отже, з врахуванням вище наведеного, суд вважає за можливе позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.11.2007 року, яка станом на 30.11.2017 року становить 6 818 грн. 65 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1600 грн., а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 634, 1054 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (паспорт серії МВ 106347, виданий Ямпільським РВ УМВС України в Сумській області 14.12.2002 року, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: бульв. Олександрійський, в/ч 2167, м. Біла Церква, Київська обл., 09100) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.11.2007 року, що становить 6 818 грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» судовий збір у сумі 378 грн. 26 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_3